Тема 26. Лінії міського телефонного зв'язку

1. СИСТЕМИ ПОБУДОВИ МІСЬКИХ ТЕЛЕФОННИХ МЕРЕЖ

2. СКЛАД ТЕХНОРОБОЧОГО ПРОЕКТУ

3. ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ГТС

1. СИСТЕМИ ПОБУДОВИ МІСЬКИХ ТЕЛЕФОННИХ МЕРЕЖ

У загальному випадку лінійні споруджування міської телефонної мережі складаються з абонентських і сполучних ліній. Для скорочення витрат на будівництво лінійних споруджень і підвищення ефективності їхнього використання у великих містах (звичайно при ємності мережі понад 10 тис. номерів) будують кілька районних автоматичних телефонних станцій (РАТС). Така мережа називається районованною. При цьому лінії, що з'єднують телефонні апарати з районною телефонною станцією, називаються абонентськими, а лінії, що з'єднують районні станції між собою,— сполучними.

Зв'язок між районними станціями здійснюється одним з наступних способів: за принципом «кожна з кожною» (мал. 26.1, а); радіальному (мал. 26.1, б); з ВВП—вузлами вхідного повідомлення (мал. 26.3, в); з ВВП— вузлами вихідного і вхідного повідомлень (мал. 26.1, г).

Перший спосіб звичайно застосовується на районованних мережах загальною ємністю до 80000 номерів. Радіальний спосіб використовується для зв'язку районних АТС із підстанціями чи станціями установ. На великих мережах утворюють вузлові телефонні станції з застосуванням третього чи четвертого способу. Крім того, для виходу на міжміську мережу районні АТС зв'язуються з міжміською телефонною станцією чи безпосередньо через вузлові станції.

Побудова мереж абонентських ліній здійснюється різними способами, однак усі вони можуть бути зведені до двох систем: шафової і бесшафової. В Україні, як правило, застосовується шафова система.

Схема пристрою лінійних споруджень по шафовій системі зображена на мал. 26.2. Тут показана частина міста з розподіленими по окремих кварталах телефонними абонентами, причому в пунктирних квадратах позначене число абонентів, а в квадратиках, обведених суцільними лініями,-число пар жил кабелю, підведених до даної групи абонентів. Як видно з мал. 26, а, число пар жил кабелю більше числа телефонних абонентів.

Включення абонентів у телефонну станцію здійснюється через розподільні коробки (РК) і розподільні шафи (РШ). При цьому від телефонної станції в різних напрямках відходять великі по ємності кабелі, що, розгалужуючись на більш дрібні, заходять у розподільні шафи. Ці кабелі разом зі стосовним до них лінійним устаткуванням складають магістральну мережу. Від розподільних шаф відходять менші по ємності кабелі (100— 50 пар), що розгалужуючись підходять до розподільних коробок ємністю 10х2. Дані кабелі і відповідне до них лінійне устаткування складають розподільчу мережу. Від розподільчих коробок до телефонних апаратів абонентів прокладаються однопарні кабелі, що складають абонентську проводку (мал. 26.2,6).

Рис.26.1. Побудова міжстанційних мереж: а) кожна з кожної; б) радикальне;

в) з вузлами вхідного повідомлення; г) з вузлами вихідного і вхідного повідомлення.

Рис. 26.2. Побудова мережі абонентських ліній: а) розподіл кабелів по окремих будинках; б) шафова система; в) бесшафова система; г) рівнобіжне включення жил при бесшафній системі.

Наявність розподільчої шафи полегшує проведенню іспиту кабелів і дає можливість шляхом відповідних переключень у ньому з'єднувати будь-які пари магістрального і розподільчих кабелів, що має важливе значення при експлуатації мережі, тому що на останній звичайно мають місце перегрупування абонентів, з'являється необхідність включення нових абонентів, заміни ланцюгів у кабелі і т.п.

Крім того, застосування розподільних шаф дозволяє заощаджувати магістральні кабелі. Справа в тім, що в розподільчі коробки відповідно їхній ємності включаються десятипарні розподільі кабелі, у той час як число абонентських ліній, включених в окремі розподільчі коробки, звичайно менше. Якщо підвести безпосередньо до телефонної станції повну ємність кабелів, включених у розподільчі коробки, то на значній відстані до телефонної станції утворився б великий запас кабельних пар, що більш-менш тривалому часу залишався б значною мірою невикористаним, що невигідно. Наявність розподільчих шаф дозволяє мати експлуатаційний запас кабельних пар магістральної мережі значно менше запасу в розподільчій мережі, забезпечуючи, таким чином, економію ємності магістрального кабелю.

Схема побудови телефонної мережі по бесшкафной системі приведена на мал. 26.2, в. Тут для забезпечення необхідної гнучкості мережі використовуються система рівнобіжного включення кабелів, при якій окремі пари кабелю включаються паралельно в кілька розподільних коробок.

Сутність рівнобіжного включення кабельних жил полягає в тім, що та сама кабельна пара, що йде від телефонної станції, включається паралельно в кілька розподільчих коробок. Завдяки такому включенню досягається зменшення запасних пар у магістральних кабелях (аналогічно розподільчим шафам). Як видно з мал. 26.2, в, у кабелі ємністю 20х2 у напрямках А и Б йдуть по сіми парах (7х2), а шість пар (6х2) запаралелені і можуть бути за бажанням використані частково чи цілком у напрямку А чи Б.

При побудові телефонних мереж застосовується також змішана система з використанням того чи іншого способу на тих ділянках мережі, де він є найбільш доцільним.

2. СКЛАД ТЕХНОРОБОЧОГО ПРОЕКТУ

Для міських телефонних мереж прийняте одностадійне проектування, тобто розробляється техноробочий проект, що включає всі основні положення технічного проекту і робочі креслення. Техноробочий проект виконується на підставі завдання на проектування відповідно до перспективної схеми розвитку міста і техніко-економічних обґрунтувань.

У техноробочому проекті розглядаються питання ємності телефонної мережі по етапах її розвитку з розміщенням абонентів по території міста, визначаються число, ємність, місця розміщення і терміни відкриття телефонних станцій. Для рішення зазначених питань використовується генеральний план розвитку ГТС, розробляється відповідно до перспективного плану розвитку міста.

Відповідно до вихідних даних розробляються схемна побудова і конструктивне оформлення лінійних споруджень мережі, складаються схеми магістральної і розподільчої кабельних мереж і схеми кабельної каналізації з вказанням прокладених і намічених до використання існуючих споруджень.

У проекті зважуються питання захисту кабелю від корозії, переключення існуючих кабелів і абонентських ліній на спроектовану станцію, план організації робіт і коштосних розрахунків, що визначають вартість будівництва.

Відповідно до вихідних даних розробляються схеми споруджень ГТС, креслення нетипових конструкцій, трас прокладки кабелю, пристроїв вводів, прокладки кабелю по мостах тоннелям, укладання кабелю в колодязях і т.п. На стадії розробки робочих креслень уточнюється вартість будівництва, що визначається у виді кошторисної вартості на будівництво лінійних споруджень мережі.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ГТС

Визначення ємності телефонної мережі. Ємність міської телефонної мережі розраховують для трьох етапів її розвитку по нормах телефонної щільності:

для першого (початкового) етапу — на четвертий рік з часу введення ГТС в експлуатацію;

для другого (проміжного) етапу — на наступні п'ять років після першого етапу;

для третього (перспективного) етапу — на наступні десять років після другого етапу.

Визначення ємності і місця розміщення районної телефонної станції. Ємність районної телефонної станції в абонентських номерах може бути визначена по формулі:

N=+ у + с

де N — ємність телефонної станції;

k-число квартир у районі, що обслуговується станцією,; -норма телефонної щільності для квартирногосектора; у - число номерів для підприємств, що не мають комутаторних установок; с - число номерів для абонентів УАТС з повноавтоматичним зв'язком (комутаторний вузол).

Понад номінальну ємність АТС, обчисленої в абонентських номерах, у кожну АТС включають телефони-автомати, число яких складає 2—4% монтованої ємності АТС.

Крім ємності РАТС розраховують число ЗЛ до комутаторних установок і до міжміської телефонної станції, а також число прямих проводів, що передбачається в обсязі близно 10% номінальної ємності проектованої мережі.

Визначення місця розміщення телефонної станції. Місце розташування існуючих і проектованих абонентів наносять на взятий у масштабі план міста. Після цього територію району за допомогою лінійки поділяють по горизонталі на дві частини з рівним числом абонентів і по вертикалі також на дві частини з рівним числом абонентів (в обох випадках для третього етапу розвитку ГТС). Місце перетину обох ліній називається телефонним центром. У ньому варто розмістити проектовану АТС.

При прямокутній формі території району і взаємно перпендикулярному розташуванні вулиць телефонний центр знаходиться в місці перетину прямих, що ділять навпіл число абонентів по осях Х та Y.

Виділення шафних районів.

В Україні лінійні споруди проектуються за шафною системою. Територія міста при цьому розбивається на зону прямого живлення і зону, що отримує живлення через розподільчі шафи. При розміщення абонентів в радіусі до 0,3 км від телефонної станції доцільно бесшафне включення ( зона прямого живлення), при якому магістральний кабель вводиться безпосередньо в розподільчі коробки, минуючи минуючі розподільчі шафи. Витрати на будівництво лінійцних споруджень при прямому живленні будуть на 10-15% менше затрат на будівництво тих же споруджень при шафній системі.

Пряме живлення допускається також на відстанях, що перевищують 0,3 км, у випадку телефонізації житлових і адміністративних споруд з постійним числом телефонних зв"язків. В зоні прямого живлення проектують прокладку зі станцій окремих магістральних кабелів ємністю до 200-300 пар.

В зоні, що повинна живитись через розподільчі шафи, виділяють шафні райони. При визначенні території, що входять в шафний район, необхідно прагнути, щоб території цього району була компактною і кордонами його , як правило були площі, вулиці, парки, стадіони, а також природні перешкоди (ріки, залізні дороги і т.п.).

Найбільш вигідна ємність шафного району визначається шляхом складання затрат як на кабель так і на встанолення шаф . На мал. 26.3. зображено характер змін окремих складових вартості обладнання шафного району; вся вартість віднесена до одного номеру мережі. Крива А - показує характер зміни вартості магістрального кабелю, крива Б - розподільчого кабелю і крива В – будови самої шафи.

г

г

а

А

в

б

100 200 270 300 400 Ємкість шафи

Рис.26.3. Залежнісьть вартості обладнання шафного району від ємності шафи.

Шляхом складання ординат цих кривих отримують криву - Г,мінімальне значення якої визначається найвигідінішою ємністю шафи. Ця ємність знаходиться в залежності від поверхневої телефонної щільності тобто від числа телефонів, що приходяться на одиницю площі.

В шафних районах з великою телефонною щільністю зазвичай встановлюють шафи більшої ємності. При цьому в розподільчу шафу ємністю 1200х2 вводять до 500 магістральних пар, а в розподільчу шафу ємністю 600х2 - до 250 пар.

Для підвищення надійності дії зв"язку в розподільчі шафи, що живлять особливо важливі об"єкти, вводять два магістральних кабеля або прокладають кабелі межшафного зв"язку.

Для зменшення витрат кольорових металів і зниження вартості будівництва лініцних споруджень при проетуванні передбачають сдвоєні включення до 30 % квартирних телефонів.

Вибір місця встановлення розподільчої шафи.

При розміщенні РШ на початку шафного району довжина розподільчого кабеля збільшується, а магістрального зменшується. При розміщенні РШ в кінці шафного району трапляється зворотнє явище : довжина магістрального кабеля збільшується , а розподільчого – зменшується. Таким чином вибір місця для встановлення шафи впливає на витрату кабеля різної вартості.

Розрахунки стверджують, якщо територія шафного району являє собою прямокутних (мал. 26.4) із заємно перпендикулярним розміщенням вулиць і характеризується рівномірною телефонної щільністю то найвигідніше місце встановлення розподільчої шафи, по витраті кабеля, буде знаходитись в місці с координатами :

Х=(1-),y = ,

де М – число магістральних пар, що вводяться в розподільчу шафу;

Р – число розподільчих пар, що виходять з данної шафи. При

= 0,8 Х=(1-0,8) = 0,1 a

a

h

x a-x

Рис.26.4 Схема для розрахунку

Встановку розподільчих шаф проектують, головним чином, в під"їздах споруд. В окремих випадках при неможливості розмістити РШ всереді приміщення передбачають встановлення його зовні біля стіни. При цьому РШ не повинен обмежувати доступ до виходів з споруд, заважати дорожньому руху, закривати вікна та вітрини а також знаходитись на сонячному боці вулиці.