Тема 25. Проектування міжміських ліній зв'язку

1. ЗАВДАННЯ НА ПРОЕКТУВАННЯ

2. ТЕХНІЧНИЙ ПРОЕКТ

3. РОБОЧІ КРЕСЛЕННЯ

4. ВИБІР ТИПУ ЛІНІЇ ПРОЕКТОВАНОЇ МАГІСТРАЛІ

5. ВИБІР ТРАСИ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА ЛІНІЇ

6. РОЗМІЩЕННЯ ПІДСИЛЮВАЛЬНИХ ПУНКТІВ

7. ПРОЕКТУВАННЯ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ЛІНІЙНИХ СПОРУДЖЕННЬ

8. Проектування магістральних розподільчих і з’єднувальних ліній ГТС.

1. ЗАВДАННЯ НА ПРОЕКТУВАННЯ

Системи побудови міжміських мереж і ліній зв'язку розглянуті в розділі 1.

Завдання на розробку технічних техноробочих проектів складається замовником проекту відповідно до генеральної схеми розвитку і розміщення загальнодержавних засобів зв'язку і техніко-економічним обґрунтуванням (ТЕО), включаючи вартість будівництва, і затверджується у встановленому порядку. У завданні на проектування вказується:

• найменування і призначення споруджень;

• підстава для проектування;

• траси будівництва, напрямок лінії зв'язку;

• потужність, ємність об'єкта спорудження;

• види й обсяг переданої інформації;

• вимоги по використанню існуючих споруджень;

• вимоги до схеми організації зв'язку;

• вимоги по резервуванню споруджень зв'язку;

• намічені терміни будівництва;

• намічений розмір капітальних вкладень;

• стадійність проектування;

• найменування проектної і будівельної організацій.

2. ТЕХНІЧНИЙ ПРОЕКТ

Технічний проект спорудження магістралі зв'язку містить:

• пояснювальну записку з короткими зведеннями по всіх розділах проекту і зіставленням варіантів, на основі яких прийняті проектні рішення;

• техніко-економічні обґрунтування прийнятих рішень;

• розділи, що відносяться до проектування окремих споруджень магістралі (лінійних, станційних, цивільних);

• схему організації будівництва;

• кошторисну частину.

У технічному проекті спорудження магістралі зв'язку вирішуються наступні основні питання:

• схема організації зв'язку і взаємозв'язок з іншими об'єктами, резервування;

• вибір оптимального варіанта траси лінії зв'язку і розміщення оконечных і проміжних пунктів;

• вибір системи зв'язку, типу кабелю й апаратури;

• технологічні процеси виробництва і системи експлуатації споруджень;

• забезпечення споруджень електроенергією й іншими ресурсами;

• організація будівництва;

• вартість будівництва;

• техніко-економічні показники (продуктивність праці, собівартість продукції, рентабельність, рівень механізації й автоматизації, економічна ефективність капітальних вкладень).

Технічний проект на прокладку і захист кабелів містить:

• обґрунтування обраного типу кабелю і намічуване використання окремих його конструктивних елементів (коаксіальних пар, симетричних четвірок, сигнальних жил і ін.);

• опис проектованої траси і порівняння її з іншими доцільними варіантами, опис міст і інших великих населених пунктів, характер місцевості і ґрунту, зведення про пересічні ріки, автомобільних, гужових дорогах і залізницях, про наявність зближень з лініями електропередачі і эл. залізниці, опис кліматичних умов місцевості;

• перелік робіт із прокладки кабелів з вказанням потреби в кабелях різних типів, способи прокладки кабелів, влаштування переходів через ріки, обсяг робіт з вирубки просік, корчування пнів і перебудови існуючих споруд, обсяг прокладення кабелів у містах, прокладення каналізації, вказівки про монтаж і симметрування кабелів, пристрії для переходу через ріки, рішення по влаштуванню вводів в УП, по контролі за станом кабелів у процесі експлуатації, підтримання кабелів під постійним газовим тиском, розміщення експлуатаційних служб на кабельній магістралі;

• обґрунтування заходів щодо захисту від ударів блискавки, від небезпечних і заважаючих впливів ліній електропередачі, по захисту від корозії блукаючими струмами эл. залізниць, дистанційного живлення, ґрунтової корозії.

Технічний проект на спорудження повітряної лінії зв'язку містить:

• дані, що стосуються використання існуючих ліній для організації зв'язку на обраному напрямку (зміцнення існуючих ліній, заміна опор, винесення лінії на окремих ділянках, розширення просік і т.д.);

• обґрунтування можливостей роботи ланцюгів, що ущільнюються, з іншими підвішеними як на даній лінії, так і на інших, паралельних їй;

• вибір схем схрещувань для проектуємих та удосконалених ланцюгів;

• дані про пристрій переходів через ріки, залізниці й інші споруди;

• заходи щодо забезпечення безперебійної роботи існуючих зв'язків при виробництві будівельних робіт;

• розуміння про резервування ланцюгів, що ущільнюються, у випадку їхнього ушкодження, обґрунтування необхідності кабліровання повітряних ліній на міських ділянках, на переходах через ріки й інші перешкоди.

Крім даних про обсяг робіт, необхідних матеріалах і кошторизних розрахунках, проект повинний містити креслення, що дають уяву про траси проектованої лінії при переходах через ріки, залізниці і різні інші перешкоди.

3. РОБОЧІ КРЕСЛЕННЯ

На підставі технічного проекту розробляються робочі креслення. По них здійснюється будівництво і ведуться монтажні роботи; у зв'язку з цим на стадії їхньої розробки деталізуються, уточнюються і допрацьовуються всі прийняті в проектному завданні рішення. Робочі креслення складаються на:

• трасу прокладки і захист міжміських кабелів;

• трасу прокладки кабелів на міських ділянках;

• прокладку кабелів через ріки;

• пристрій вводів кабелів в ОПП і НПП.

До складу документації робочих креслень включаються: пояснювальна записка, відомості потребных матеріалів, обсягу робіт, кошторис.

Креслення траси прокладки кабельної лінії (мал. 9.1) виконуються з вказівкою марки кабелю, розміщення ОПП і НПП, перетинань траси з ріками, дорогами, лініями зв'язку й електропередачі; у таблицях до цих креслень наводяться показники обсягу робіт і способи їх виробництва. На кресленнях трас прокладки кабелю на міських ділянках вказуються назви вулиць, по яких планується прокладка кабелю, трас проектованої каналізації та тієї що використовується, з указівкою її довжини і числа отворів. На кресленнях річкових переходів показується план і профіль кабельного переходу.

Рис.25.1. Ситуаційна схема траси кабельної магістралі

У робочих кресленнях по пристрої введень дається план прокладки кабелів на території ОПП, креслення пристрою введень в ОПП з розрізами, що показують розміщення кабелів у каналах каналізації, схеми розпаювання кабелів на боксах, плани введення кабелів у приміщення НПП, плани розташування контурів заземлення і т.п.

До складу робочих креслень входять також конструктивні креслення різного роду нетипових конструкцій.

До проекту повітряної лінії додаються креслення траси з вказівкою профілів лінії на окремих ділянках, характеристик ланцюгів, устаткування введення і т.п.

4. ВИБІР ТИПУ ЛІНІЇ ПРОЕКТОВАНОЇ МАГІСТРАЛІ

Розвиток мережі міжміського зв'язку в даний час відбувається переважно за рахунок будівництва кабельних і радіорелейних ліній. Повітряні лінії головним чином реконструюються в напрямку підвищення використання ланцюгів шляхом додаткового ущільнення, перебудови ліній на більш досконалий профіль, заміни дерев'яних підпор залізобетонними (для зонової мережі).

Тип кабелю й апаратура передачі визначаються в залежності від очікуваної перспективної потреби в каналах зв'язку на проектованій магістралі. Враховується, що такі види зв'язку, як телеграфна, фототелеграфна, передача даних, телебачення й інші здійснюються в основному по телефонних каналах методом вторинного ущільнення; для передачі інформації також використовуються телефонні канали (здвоєні чи потроєні) сучасних багатоканальных систем.

Визначення потужності проектованої лінії складається в розрахунку потрібного числа каналів як на найближчу, так і на більш віддалену перспективу. При цьому мається на увазі, що сучасні лінії зв'язку використовуються не тільки для телефонних і телеграфних передач, але і для міжміського телебачення, провідного мовлення, а також передачі центральних газет фототелеграфними методами, інформації з електронно-обчислювальних центрів, сигналів дистанційного керування в промислових системах телемеханіки і т.п.

Для міжміського зв'язку використовуються симетричні і коаксіальні кабелі. В усіх випадках тип кабелю й апаратура передачі вибираються так, щоб при дотриманні необхідних якісних показників проектована магістраль була найбільш економічною як по капітальних витратах, так і по експлуатаційних витратах; враховуються також можливості одержання для будівництва потрібного устаткування, подальшого розширення зв'язків і т.п. Дані про число каналів зв'язку при різних типах кабелів і системах передачі, а також про витрату кольорових металів і вартості 1 кан.-км зв'язку приведені в табл. 9.1.

Симетричні кабелі ємністю 4х4 застосовуються на магістралях з апаратурою передачі К-60, К-1020 і ІКМ-120, малогабаритні коаксіальні кабелі МКТ-4 з апаратурою передачі К-300 і ІКМ-480. Стандартизовані коаксіальні кабелі КМБ-4 і КМБ-8/6 із системами передачі К-1920 і К-3600 використовуються при будівництві потужних магістралей з великим числом каналів і при необхідності організації телевізійних програм.

У системі зв'язку симетричні кабелі, як правило, використовуються для роботи по чотирьохпровідній двухкабельній системі, а коаксіальні — по чотирьохпровідній, однокабельній.

При проектуванні кабельних магістралей необхідно вибрати такий кабель, що дозволив би перейти без додаткових ускладнень від однієї системи передачі до іншої з великим числом каналів без істотних перебудов магістралі.

5. ВИБІР ТРАСИ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА ЛІНІЇ

Вибір траси лінії визначається насамперед розташуванням пунктів, між якими повинен бути забезпечений зв'язок. При виборі траси необхідно забезпечити:

• найкоротшу довжину траси;

• найменше число перешкод, що ускладнюють і збільшують будівництва,

• максимальне застосування механізації при будівництві;

• створення найбільших зручностей при експлуатаційному обслуговуванні;

• найменші витрати по здійсненню захисту лінії від установок сильного струму й атмосферної електрики.

Нижче приведені мінімально припустимі відстані, м, від траси кабелів зв'язку до інших споруджень:

• від мостів автомобільних і залізниць магістрального призначення через внутрішні водяні шляхи:

судноплавні ріки . ..... 1000

сплавні ріки ....... 300

несплавні і несудохідні ріки .......... 50—100

• від мостів автомобільних і залізниць місцевого призначення через ріки:

судноплавні ........ 200

інші . . . . . 50—100

Таблиця 25.1

Тип кабеля	Система передачі	Кількістьтелефонних каналів	Витрати кольорових металів, кг						Вартість1 км. кабелю,грн.	Вартість кабелю, приведенадо1 кан.-км зв"язку грн.
			мідь		свинець		алюміній
			на 1 км кабеля	на 1 кан.-км связи	на 1 км кабеля	на 1 кан.-км связи	на 1 км кабеля	на I кан.-км связи
МКСА-1Х4	К-60	120	40,5	0,66			93,4	1,54	415	6,9
МКСА-4Х4	К-60	480	167	0,7	—	—	173	0,72	840	3,5
МКСА-7Х4	К-60	840	286	0,68	—	—	235	0,56	1270	3,0
МКСА-4Х4	К-1020	1380	167	0,24	—	—	173	0,24	840	1,2
МКСА-4Х4	ИКМ-120	960	167	0,35	—	—	173	0,34	840	1,75
ЗКПА-1Х4	К-60	120	40,5	0,66	—	—	129	2,15	820	13,7
ЗКП ЗКВ-1Х4	К-60	120	40,5	0,66	—	—	31	0,52	600	10,0
МКС-4Х4	К-60	480	167	0,7	800	3,32	—	—	1330	5,5
МКС-7Х4	К-60	840	286	0,68	1069	2,54	—	—	1730	4,1
МКСС-4Х4	К-60	480	167	0,7	—	—	4,1	0,15	700	2,9
МКСС-7Х4	К-60	840	286	0,68	—	—	44,5	0,1	1090	2,6
МКТС-4	К-300	600	167	0,28	910	1.5	—	—	1610	2,7
	К-1020	2040	167	0,08	910 .	0,45	—	—	1610	0,8
МКТА-4	К-ЗОО	600	167	0,28	—	—	215	0,36	1623	2,7
МКТА-4	ИКМ-480	960	167	0,17	—	—	215	0,22	1623	1,7
ВКПА-1	К-120	120	3	0,27	—	—	215	0,83	405	3,4
КМ-4	К-1920	3840	592	0,16	1674	0,44	—	—	3000	0,8
	К-3600	7200	592	0,08	1675	0,23	—	—	3000	0,4
КМБ-8/6	К-ЗОО	9480	1293	0,13	3414	0,36	—	—	7150	0,75
	К-1920
КМБ-8/6	К-1020	17460	1293	0,07	3414	0,2	—	—	7150	0,41
	К-3600

• від краю підошов насипу шляхопроводів, автомобільних і залізниць:

від шосейних і залізничних шляхопроводів………….... по проекті

• від опор ЛЕП і контактних мереж залізниць чи їх заземлень при питомому опорі ґрунту, Ом/м

до 100 ....………...... 0,83

до 500 .....…....... 10

до 1000 .......... 11

більш 1000 ....... 0,35

• від блоків телефонної каналізації і колодязів ....... 0,25

• від силових кабелів, трубопроводів міської каналізації і водопроводу ......... 0,5

• від газопроводів і теплопроводів у містах ...…………1

• від газопроводів високого тиску (5,4 МПа) і інших продуктів на заміських трасах . ……………10

• від водопроводів розвідної мережі діаметром, мм:

до 300 .......………......0,5

понад 300 ........1

• від заземлень блискавковідводів повітряних ліній зв'язку .....25

• від опор повітряних ліній зв'язку і рейок трамвайних шляхів ...… ... . проекту

• від червоної лінії будинків у містах і селищах міського типу...…....,5

Переходи через водяні перешкоди вибираються в тих місцях, де ріка має найменшу ширину, де немає скельних і кам'янистих ґрунтів, заторів льоду і т.п. Берега ріки в місці переходу не повинні бути стрімчастими. Кабель не бажано прокладати: по берегах, де маються зсуви і плавуни, хиткі і болотисті ґрунти, а також у місцях водопою і стоянки худоби. Не можна також прокладати кабель у районах пристаней, зимових стоянок суден, у місцях перекатів і обмілин, швидкого плину ріки, у місцях, де минаючі плоти для гальмування ходу можуть спускати лоти чи якорі. Відстань між головним і резервним переходами, а також від мостів шосейних доріг і залізниць на судноплавних і сплавних ріках повинна бути не менше 300 м.

Вишукування на вибір траси можливо розподілити на два головних етапи. На першому етапі роботи підбирають картографічні матеріали, вивчають природні умови районів проходження траси по літературних і інших джерелах, наприклад архівним матеріалам, існуючим проектам шосейних і залізничних доріг, трубопроводів і інших інженерних споруд, траса яких збігається з напрямком проектованої магістралі. Можливі варіанти траси вишукувань попередньо намічаються по картах.

Другий етап роботи охоплює рекогносцирувальні вишукування безпосередньо по місцевості, метою яких є уточнення і корегування траси, наміченої при попередніх вишукуваннях по картах. На цьому етапі уточнюються місця розташування підсилювальних пунктів, виробляється попереднє узгодження напрямку траси й інших проектних рішень із зацікавленими організаціями, виявляються необхідні дані про эл. з.д., лініях електропередачі, зв'язку, трубопроводах і інших споруда, що має зближення з проектованою трасою.

Для визначення характеру і категорії ґрунту проводиться шурфування як правило через 1 км на глибину до 1,2 м. У небезпечних місцях, шурфи робляться з таким розрахунком, щоб повністю виявити всі ділянки з небезпечними властивостями ґрунтів. Якщо поблизу траси проектованої лінії знаходяться які-небудь металеві підземні споруди, то необхідно від організацій, що експлуатують ці споруди, отримати зведення про наявність корозії. При перетинанні великих водойм проводиться геодезична зйомка траси, проміри глибин для складання профілів переходів і шурфування дна для визначення характеру ґрунту.

Для визначення схильності кабельних ланцюгів небезпечним та заважаючим впливам, та визначення імовірності ушкодження кабелю від розрядів, вимірюють провідність землі.

6. РОЗМІЩЕННЯ ПІДСИЛЮВАЛЬНИХ ПУНКТІВ

Проміжні обслуговуємі та необслуговуємі посилювальні пункти, розміщуються виходячи з припустимих довжин підсилювальних ділянок при прийнятій системі передачі проектованої лінії.

Обслуговуємі підсилювальні пункти як правило розташовуються в містах, приміських зонах або у великих населених пунктах, де живлення апаратури забезпечується від місцевих джерел електроенергії. Місця розташування підсилювальних пунктів початково обирають при попередніх вишукуваннях траси по карті. Потім виконується перевірочний електричний розрахунок, що визначає правильність попередньо прийнятих рішень з погляду забезпечення необхідної якості зв'язку, тобто загасання між підсилювальними пунктами і припустимим рівнем шуму. Для стійкої роботи високочастотних систем передачі необхідно, щоб зміна затухання ліній у часі не перевищувало меж регулювання пристроїв АРП.

Величина зміни затухання кабельних ліній залежить від перепаду температури ґрунту. У колишньому СРСР вона змінюється в досить широких межах: наприклад, температура ґрунту на глибині 0,8 м у районах Минусинска, Барнаула в зимовий час (лютий) дорівнює - -9,4°С, а в літні місяці (липень)— +19°С. Таким чином, в Азіатській частині колишнього Радянського Союзу річний перепад температур на глибині прокладки кабелю досягає майже 30°С. У Європейській частині річний перепад температур менше, однак він дорівнює 20, а іноді і 25°С.

Розміщення підсилювальних станцій для 12-канальної системи визначається з умов забезпечення нормальної дії зв'язків за умови «паморозь 5 мм». Для забезпечення роботи зв'язку при умовах, гірших, чим «паморозь 5 мм», використовуються допоміжні підсилювальні станції ВУС-12.

Обсяг перевірочних електричних розрахунків залежить від виду зв'язку. Для телефонних каналів тональної частоти і каналів радіомовлення розраховується робоче загасання підсилювальних ділянок і будується діаграма рівнів, а при наявності декількох проміжних підсилювачів виробляється додатковий розрахунок стійкості каналів проти самозбудження. Для телефонних каналів високочастотних систем розраховуються робоче загасання й очікувана потужність шумів у каналах. Методика і способи перерахованих перевірочних розрахунків каналів зв'язків вивчаються в курсі багатоканальногог зв'язку.

Для систем передачі по кабельних лініях кількість необслуговуємих підсилюючих пунктів, між обслуговуємими визначається не тільки відповідно до електричних норм на канали, але і зі схемою дистанційного питания з урахуванням електричної міцності ізоляції кабелю.

Для кабельних ліній зв'язку розрахунок робочого загасання виконується для максимальної і мінімальної температур ґрунту.

7. ПРОЕКТУВАННЯ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ЛІНІЙНИХ СПОРУДЖЕННЬ

Захист від корозії. Необхідність включення в проект розділу захисту кабелів від ґрунтової корозії на агресивних ділянках траси визначається результатами хімічних аналізів ґрунтів і вод. Для вирішення питання про захист кабелю від электрокоррозіі вимірюють потенціали і струми витоку на найближчому до проектованого раніше прокладеному голому кабелі чи металевому трубопроводі і за результатами цих вимірів проектують захист (дренаж, катодна установка і т.п.).

Захист від впливу зовнішніх електромагнітних полів. Для ділянок зближення проектованої траси з ЛЕП і електрифікованою залізницею виконують розрахунки небезпечного і заважаючого впливів. У випадку недотримання діючих норм проектують міроприємства по захисту, здійснювані як на мережах джерел впливу, так і на лініях зв'язку. Зокрема, передбачають збільшення відстані між кабелем зв'язку і джерелом впливу, а також застосовують кабелі з металевими покривами підвищеної екрануючої дії, наприклад кабелі в алюмінієвій оболонці з бронею зі сталі з високою магнітною проникністю.

Захист від ударів блискавки. У проекті передбачається захист кабелів від ударів блискавки у випадку: коли ймовірне розрахункове число ушкоджень проектованого кабелю від ударів блискавки перевищує припустиме; при прокладці кабелю вздовж галявини лісу; при розташуванні поблизу від кабелю окремих дерев, опор повітряних ліній зв'язку чи електропередачі висотою більш 6 м (при відстані більш 25 м захист не потрібно); при прокланні кабелю вздовж ЛЕП чи повітряної лінії зв'язку або при перетині з ними. Для захисту від прямих ударів блискавки в проекті передбачається прокладення над кабелем підземних металевих тросів.

Захист від механічних впливів і гризунів. У зонах, де можуть виникнути вібрації (наприклад, при прокладенню кабелю по залізничних мостах), проектують прокладення кабелів на амортизаторах або основах з азбестових очесів, пісках і інших пружних матеріалах. У зонах активної дії гризунів доцільно застосовувати броньовані кабелі. У зонах виникнення механічних ушкоджень проектують захист кабелів залізобетонними плитами, металевими трубами і т.п.

8. Проектування магістральних розподільчих і з’єднувальних ліній ГТС.

Магістральна мережа. Магістральні лінії як правило проектують підземними з проложенням кабелів в каналізаціях по найкоротшим трасам з мінімальними перетинанням з залізничних та трамвайних колій, водних та підземних споруджень.

Для обмеження проникнення блукаючими струмами в металеві оболонки або екрани кабелів при підборі траси виконують наступні вимоги:

паралельно найближчому рельсу трамвайної колії кабель прокладають на відстані не менше 2-х метрів, а паралельно найближчому рельсу електро залізниці – на відстані не менш як 10 метрів;

на перетині підземного кабеля з коліями електрофікованої залізниці та трамваю забезпечують відстань від підошви колії до кабеля не менш як 1,5 м.; саме перетинання виконують під кутом 75-90˚ відносно осі колії;

на перетині з рейками електротранспорту кабель прокладають в неметалевих трубах , блоках, каналах або тунелях для забезпечення надійно ізоляції кабеля від землі;

перетинання кабелів з рельсовими коліями під стрілками та хрестовинами а також в місцях з"єднання з рельсовою мережею відсмоктуючих кабелів, здійснюють на відстані більш 3 м для трамвайної колії і більш 10 м для залізниці.

Рис. 25.2. Схеми розподілу загасання між абонентами телефонної мережі: а) у межах одного міста; б) різних міст

Для запобігання ґрунтової корозії кабелю варто уникати прокладки траси через місця із сильно зволоженими ґрунтами, смітників та звалищ промислових відходів, а також райони стоку забруднених промислових вод. Щоб запобігти межкристалитній корозії кабелю, траса повинна проходити не ближче 3 м від краю автодороги і 5 м від крайньої рейкової колії залізниці.

Вибір типу кабелю по ємності (числу пар) на кожній ділянці визначається потребою пар для даної ділянки і стандартною ємністю кабелю. Прокладка кабелів більшої ємності вигідна по вартості як самих кабелів (один кабель завжди коштує менше, ніж дві ті ж загальні ємності), так і каналізації, оскільки чим крупніше кабелі, тим більше ефективніше використовуються канали каналізації.

Основним типом кабелю ГТС є кабель з поліетиленовою ізоляцією й оболонкою типу ТП. Використовується також кабель з паперовою ізоляцією у свинцевій оболонці типу Т. Для магістральної мережі використовуються кабелі великої ємності до 2400х2.

Діаметр жил кабелю вибирається з урахуванням дотримання встановлених норм загасання як при міських, так і при міжміських розмовах. Відповідно до діючих норм загасання на окремих ділянках мережі при частоті 800 Гц не повинно перевищувати величин, зазначених на мал. 25.2.

Знаючи норму загасання а і довжину лінії t, визначають припустимий коефіцієнт загасання а=а/t на частоті 800 Гц. Потім знаходять необхідний діаметр жил кабелю (див. гл. 3). Для перевірки надійності роботи станційних приладів перевіряють опір шлейфа постійному струму і нормують робочу ємність.

Схема кабельної каналізації. Число каналів каналізації на окремих ділянках визначають, виходячи зі схеми магістральної мережі, числа і ємності кабелів. При цьому враховуються необхідне число каналів для кабелів сполучних ліній і звичайно один канал для розподільчих кабелів. У залежності від місцевих умов на окремих ділянках можуть знадобитися додаткові канали для міжміських кабелів; кабелів сигналізації і т.п. Як правило, передбачається один запасний канал на випадок перетягання кабелю при ушкодженні. Число каналів і розміри кабельних колодязів на кожній ділянці вибираються з урахуванням майбутнього розвитку мережі.

При розміщенні оглядових пристроїв на проектованій трасі телефонної каналізації керуються наступними міркуваннями:

• максимальна довжина прольоту не повинна перевищувати 150 м;

• оглядові пристрої повинні бути розміщені на перехрестях вулиць і площ, у вводів в телефонизуємі будівлі, у розподільчих шаф і на усіх відгалуженнях телефонної каналізації від основного напрямку;

• колодязь (чи його люк) не повинен бути встановлений на проїзній частині вулиці;

• колодязь (чи його люк) не повинен бути встановлений біля ринв, а також у місцях скупчення людей.

При переходах через залізничні колії, шосейні дороги з удосконаленим покриттям і в деяких інших випадках, при неможливості передбачити відкриту прокладку телефонної каналізації, проектують пристрій горизонтальних шпар для схованої проходки методом продавлювання чи буравлення. У шпарах, встановлюємих на трасі прокладки телефонної каналізації, проектують прокладку азбестоцементних труб чи сталевого футляра, у який потім затягують азбестоцементні труби.

Розподільча мережа. На розподільчій мережі застосовують кабелі марок ТПП малої ємності до 100х2. Кабелі ТПП можуть прокладатися в каналізації, безпосередньо в ґрунті, по стінах будинків, у каналах відкритої проводки, по технічних коридорах, підпіллям і колекторам, а також підвішуватися по опорах ліній зв'язку і стійкам. Дуже ефективне застосування на ГТС кабелів з гідрофобним заповненням типу ТЗ. Вони вологостійкі і не вимагають постановки під повітряний тиск.

При проектуванні розподільчі коробки розміщають по можливості усередині будинків на сходових клітках, а кабельні на горищах будинків. Не допускається рівнобіжне включення більш трьох розподільчих коробок, тому що при цьому значно ускладнюється експлуатаційне обслуговування мережі.

На робочих кресленнях кабельних прокладок розподільчої мережі вказують трасу прокладки проектованих кабелів, місця установки розподільчих коробок, довжини прольотів, діаметри жил, ємність і марку проектованих кабелів. Відповідно до діючих нормам експлуатаційний запас розподільної мережі повинен складати 15—20%. Для мереж великих міст розподільча мережа проектується з розрахунку одна пара на одну-двох квартир.

Міжстанційні сполучні лінії ГТС. На сполучних лініях між районними АТС і особливо між районними АТС і міжміськими автоматичними станціями МТС, де норма загасання незначна, вживаються додаткові заходи по зниженню затухання лінії. Прокладка багатопарных кабелів з великим діаметром жил пов'язана з великими витратами й економічно невигідна.

Найбільш ефективним способом створення сполучних ліній між АТС і також АТС і МТС є застосування високочастотних систем передачі. Такі системи дозволяють одержати могутні економічні пучки каналів на необхідні дальності (20 км і більше). Однак варто мати на увазі, що ВЧ системи економічно вигідні на ГТС лише при порівняно великих довжинах сполучних ліній, починаючи приблизно з 10 км.

На кабельних сполучних лініях ГТС набули застосування системи з частотним поділом каналів КАМА (КРР=30) і тимчасовим, імпульсно-кодовим поділом каналів (ИКМ-30). Апаратура КРР-30 працює по однокабельній двопроводній схемі в діапазоні 12—552 кгц із довжиною підсилювальної ділянки 14 км на високочастотних кабелях МКС. Апаратура ИКМ-30 працює по чотирьохпроводній схемі в діапазоні частот до 2 МГц, має підсилювальну здатність 36 дб і забезпечує відстань між регенераторами 2 км на міських телефонних кабелях і 7 км на високочастотних кабелях МКС. У силу взаємних впливів між ланцюгами в кабелях ГТС може використовуватися лише обмежене число пар. Досвід показав, що в 300х2 кабелі стійко працюють одночасно до 50 систем ИКМ-30. Порівнюючи системи КАМА (КРР-30) і ИКМ-30, можливо відзначити перевагу другої по якості многоканального зв'язку, перешкодозахищеності і техніко-економічним показникам.

Останнім часом з'явився принципово новий вид зв'язок-оптичний зв'язок. Для цієї мети застосовується оптичний кабель, що складається з двошарових стекловолокон з різними коефіцієнтами переломлення. Система передачі ИКМ-120, що працює в діапазоні частот 8,5 Мгц, дозволяє одержати по 120 каналів по кожному тракту.

Для зниження затухань ліній ГТС одержали деяке застосування способи пупінизації ланцюгів і встановка підсилювачів. Відомі також телефонні апарати з підсилювальними пристроями.