Тема х культура і психологія інженерної діяльності

1.  Історія та сучасність інженерної діяльності.

2.  Новітня парадигма інженерної діяльності.

3.  Сучасне розуміння культури та психології інженерної діяльності.

4.  Інженерія та гуманітарне знання.

5.  Проблеми формування нової генерації інженерів.

1. Історія та сучасність інженерної діяльності

Суть технічного прогресу, зміст якого базується на оволодінні людиною елементами природного середовища, не можна зрозуміти без розгляду ролі людини у системі техніки. Будучи включеною у якості головного елемента у дану систему, саме людина приводить техніку у рух, є джерелом її функціонування та розвитку. Зростання системності техніки, під якою ми розуміємо сукупність знарядь праці та технологічних процесів, які історично розвиваються і за допомогою яких люди перетворюють природу, не веде до зменшення зв’язуючої ролі людини. Але технічний прогрес змінює системоутворюючі функції людини у техніці, остання постає особливим середовищем буття людини, нав’язує їй ритми функціонування, естетичні образи і т. д.

У зв’язку з цим у житті сучасного суспільства інженерна діяльність відіграє визначаючу роль, про що відомий сучасний німецький філософ А. Хунінг пише так: «Філософи різним чином пояснювали світ. Інженери ... змінили його і продовжують змінювати». Проблеми практичного використання, втілення наукових знань, підвищення ефективності наукових досліджень висувають інженерну діяльність на авансцену сучасної культури, яка розуміється у якості характеристики людини, визначаючої рівень її розвитку, засобів самовиразу в діяльності, творчості.

Розвиток культури і психології інженерної діяльності передбачає усвідомлення суті, цілей, завдань і перспектив розвитку техногенної цивілізації – соціального буття культури. Духовним ядром техногенної цивілізації, яка базується на науково-технічному прогресі як засобі розв’язання соціальних проблем, є дві домінантні культурні цінності – гуманізм і раціональність, об’єднання яких детермінувало виникнення науки як засобу раціонального усвідомлення і оволодіння світом. Саме у техніці людина втілила та примножила свої творчі здібності, знайшла основу буття в світі: С. Лем назвав технічний прогрес самостійним видом еволюції, принципово новим у порівнянні з біологічною еволюцією та історією суспільства.

У сучасній науці розглядаються три основні етапи розвитку інженерної діяльності й проектування:

1)  класична інженерна діяльність (виникла з появою мануфактурного і машинного виробництва), у ході розвитку якої визначилась специфіка мети інженерної діяльності (на відміну від мети технічної діяльності – безпосереднього завдання і організації виготовлення системи) – опосередкована через ідеалізований образ зміна природного об’єкта;

2)  системотехнічна діяльність (виникла у другій половині ХХ сторіччя), у якій об’єктом інженерної діяльності стає вже не окремий пристрій, машина, а складна система «людина – машина»;

3)  соціотехнічне проектування – сучасний етап розвитку інженерної діяльності, у ході якої інженер, вирішуючи вузько професійні завдання, активно впливає на природу, суспільство, людину: сфера втілення соціотехнічного проектування включає у себе усі сфери соціальної практики (управління, навчання, споживання, обслуговування і т. д.), а не тільки промислове виробництво. Завданням соціотехнічного проектування стає цілеспрямована зміна соціально-організаційних структур.