1. Основні положення теорії предметної діяльності
У сучасній психології розроблено багато різноманітних концепцій аналізу діяльності людини. Основу багатьох з них склала теорія предметної діяльності, яка виникла у результаті робот психологічних шкіл Л.С. Виготського і С.Л. Рубінштейна і набула найбільшої чіткості у роботах О.М. Леонтьєва.
Розглянемо її основні положення.
Ініціюючим чинником діяльності є виникаюча у людини потреба – необхідність в задоволенні тих чи інших нестатків. Однак поява потреби ще не є достатньою умовою для діяльності, зароджується лише загальний неопредметнений потяг людини до чогось, що може задовольнить цю потребу. Діяльність же виникає тоді, коли у свідомості людини актуалізується конкретний предмет, здатний задовольнити потребі і який стає метою діяльності. Але людина обирає мету, виходячи не лише із її здатності задовольнити потребу, але і із того, наскільки ця мета відповідає її більш загальним особистісним спрямуванням, тобто нормам, цінностям, світогляду, а також склавшимся умовам. Співвідношення між потребою і особистими чинниками при виборі мети (тобто між «потрібно» і «не хочу»), яке у кінцевому рахунку визначає напрямок діяльності, складає її мотив.
Після вибору мети замість загального потягу у людини виникає конкретне бажання її досягнення. Сама мета разом з реальними умовами існує у свідомості людини як психічний образ або «модель потрібного майбутнього». При цьому якщо мотив діяльності може бути і неусвідомленим, то мета завжди усвідомлена.
Отже, потреби і мотиви можна розглядати як спонукаючий та напрям- люючий чинник діяльності.
Метоюдіяльності людини-оператора, як правило, є забезпечення функціонування СЛМ, у яку вона сама входить у відповідності з заданою програмою та отриманням потрібного продукту. Людина у системі управління виконує як функції регулювання – примусового впливу на машину для підтримання заданих показників її роботи, так і функції саморегуляції – підтримання необхідних показників власної діяльності.
З виникненням мети діяльності людина складає план дій по її досягненню. Кожна дія у плані спрямована на досягнення деякої проміжної мети діяльності.
Кожна дія може виконуватися різними способами, котрі людина обирає у залежності від склавшихся умов. Такі конкретні способи реалізації дій називаються операціями. Особливістю операцій є їхня відповідність не мотиву та меті дії, а тим умовам, у яких ця мета задана, тобто завданню (шофер гальмує машину згідно з умовами).
Висновок:
– діяльність людини породжена потребою, підпорядкована мотивам і спрямована на кінцевий результат;
– окремі дії викликані тими ж мотивами, але спрямовані на проміжні цілі;
– операції підпорядковані завданням, які вирішуються у діях і обираються виходячи з умов їх виконання.
За думкою О.М. Леонтьєва, діяльність поділяється на:
–
макроструктура діяльності
– дії;
– операції.
2. Концепції структурного та алгоритмічного аналізу професійної діяльності
У 60-70-х рр. ХХ сторіччя на основі теорії предметної діяльності на етапі психологічних природничих методів було розроблено цілу низку концепцій – структурного і алгоритмічного аналізу професійної діяльності.
Як приклад розглянемо концепцію алгоритмічного описування діяльності Г.М. Зараковського.
Під алгоритмом у загальному випадку розуміється сукупність елементарних операцій переробки інформації і логічних умов, які визначають порядок їхнього слідування. Відносно до аналізу діяльності складовими алгоритмів є елементарні дії, які називаються оперативними одиницями діяльності (ООД). До них відносяться сприйняття чи добування із пам’яті образів, понять, суджень, а також закінчені дії: зчитування показників приладів, здійснення обчислювань тощо. Склад і об’єм ООД є відносно сталим для певного типу діяльності.
ООД можуть бути двох типів:
– логічні умови;
– «оператори», тобто дії людини.
Тому діяльність можна надати як послідовність ООД. Для опису діяльності використовується логічна схема алгоритму за допомогою спецсимволів чи блок-схем.
Перевагиалгоритмічних методів описування діяльності:
– компактність;
– певна наочність;
– можливість тимчасових оцінок діяльності;
Недоліки:
– неоднозначність вибору структурних одиниць діяльності;
– послідовний характер алгоритмів, який не відповідає багатоплановості діяльності.
На противагу алгоритмічним концепціям, здійснюючим головним чином формальний аналіз діяльності у 70-х рр. ХХ сторіччя, почали розвиватися концепції якісного, змістовного аналізу, призначені для розкриття особливостей психічних процесів, реалізуючих діяльність.