Тема viiі пам’ять і діяльність оператора

1.  Загальні поняття про пам’ять. Пам’ять і діяльність.

2.  Процеси пам’яті.

3.  Види пам’яті.

4.  Короткочасна пам’ять.

5.  Довгострокове запам’ятовування.

6.  Оперативна пам’ять.

7.  Пам’ять у діяльності оператора.

1. Загальні поняття про пам’ять. Пам’ять і діяльність

У процесі будь-якої діяльності припускається використання результатів попередніх кроків для виконання наступних. Елементи досвіду закріплюються, зберігаються та відтворюються у відповідності з вимогами життя і діяльності, утворюючи вміст пам’яті людини.

Пам’ять – це сукупність психічних процесів, які забезпечують організацію досвіда індивіда на основі тимчасового співвідношення поточних і попередніх актів діяльності у відповідності з її цілями та мотивами.

Пам’ять є однією з важливіших характеристик усіх психічних процесів, вона забезпечує єдність і цілісність людської особи. Пам’ять – це не просто «комора» знань і здібностей людини. Як і інші психічні процеси, вона являє собою динамічну систему, функціонуючу постільки, оскільки виконується діяльність. Характеристики запам’ятовування матеріалу визначаються мотивами, цілями і здібностями людини.

Крім того, існує підхід (більше прийнятий на Заході), який об’єднує ряд асоціаністських теорій. Тут запам’ятовування зводиться до простого пасивного запечатління образів предметів і явищ зовнішнього світу.

Центральне поняття у цих теоріях – поняття асоціації – позначає зв’язок, об’єднання і виступає у якості пояснюючого принципу усіх психічних утворень. Суть принципу: якщо певні психічні утворення виникли у свідомості одночасно чи безпосередньо одне за одним, то між ними утворюється зв’язок, і повторне з’явлення будь-якого з елементів цього зв’язку викликає у свідомості уявлення усіх останніх його елементів.

2. Процеси пам’яті

Пам’ять виконує різні функції у діяльності людини і у відповідності з цим виділяють різні процеси пам’яті. До них відносяться:

–  запам’ятовування (закріплення);

–  відтворення (актуалізація, поновлення);

–  збереження та забування матеріалу.

Запам’ятовування можна визначити як процес пам’яті, у результаті якого відбувається закріплення нового шляхом ув’язування його з вже набутим раніше.

Відтворення – процес пам’яті, у результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше вмісту психіки шляхом «витягнення» його з довгочасної та перевода в оперативну пам’ять.

Актуалізація – поновлення раніше засвоєного матеріалу.

Забування – процес послаблення зв’язків того чи іншого матеріалу з минулим досвідом індивіда, обумовлений випаданням цього матеріалу із діяльності. Забування опиняється тим більше глибоким, чим рідше включається певний матеріал у діяльність особи, чим менш значущим стає він для досягнення актуальних життєвих цілей.

3. Види пам’яті

Окремі види пам’яті розрізняються у відповідності з такими трьома основними критеріями:

1.  по характеру психічної активності, переважаючої у діяльності: рушійна, емоційна, образна, словесно-логічна;

2.  по характеру цілей діяльності: недовільна, довільна;

3.  по відношенню до компонент структури діяльності (мотивам, цілям, способам дій): короткочасна, довгочасна, оперативна.

У різних діяльностях людини можуть переважати різні види психічної активності: моторна, емоційна, сенсорна, інтелектуальна. Кожний з цих видів активності віддзеркалюється у відповідних діях та їхніх продуктах: у рухах, чуттях, образах, думках. Звідси і назва відповідних видів пам’яті (рушійна, емоційна, образна і словесно-логічна).

Рушійна пам’ять – це запам’ятовування, збереження і відтворення різних рухів та їхніх систем. Ця пам’ять є основою для формування практичних і трудових навичок, навичок ходьби, письма і т.д. У досвідченого оператора руки працюють «без контролю голови».

Емоційна пам’ять – пам’ять на чуття. Емоції завжди сигналізують нам про те, як задовольняються наші потреби та інтереси, як реалізуються наші відносини з оточуючим світом. Пережиті та збережені у пам’яті чуття виступають як сигнали, чи спонукаючи до дій чи утримуючі від них.

Емоційна пам’ять оператора проявляється у специфічному чутті остраху предметів і дій, пов’язаних з аварійними ситуаціями, які мали місце у минулому досвіді.

Образна пам’ять – пам’ять на уявлення, на зорові картини природи і життя, а також на звуки, торкання, запахи, смаки. Ця пам’ять особливо розвинута у людей «художніх» професій. Вона складає основу запам’ятовування оператором мнемосхем, а також знаків індикації і органів управління. Образним може також бути запам’ятовування керуємих об’єктів і процесів.

Вмістом словесно-логічної пам’яті є наші думки, поняття, судження, умовиводи. Думки не існують поза мови, ось чому пам’ять на них є не просто логічною, а словесно-логічною. У цій пам’яті головну роль відіграє ІІ сигнальна система. Вона є специфічно людською пам’яттю на відміну від рушійної, емоційної і образної, які у своїх простіших формах притаманні і тваринам. Спираючись на розвиток інших видів пам’яті, вона стає провідною по відношенню до них і від її розвитку залежить розвиток усіх інших видів пам’яті (тобто, їй належить провідна роль у засвоєнні знань учнями у процесі навчання).

У залежності від цілей діяльності пам’ять поділяють на недовільну і довільну.

Про недовільну пам’ять говорять тоді, коли людина запам’ятовує і відтворює, не ставлячи перед собою спеціальної мети щось запам’ятати чи припам’ятати. Коли людина ставить таку мету, мова йде про довільну пам’ять. Тут процеси запам’ятовування і відтворення виступають як спеціальні – мнемічні дії.

Разом з тим, недовільна і довільна пам’ять уявляють собою 2 послідовні ступені розвитку пам’яті. Функціонуванням першої людина не керує, а довільна пам’ять дає можливість навмисно завчити чи запам’ятати те, що необхідно.

Оператор у своїй діяльності використовує обидва ці види пам’яті.