5. Проблеми формування нової генерації інженерів

В умовах революції соціальних швидкостей початку ХХI сторіччя, яка розуміється як процес осягаючий усі боки суспільного буття, процес формування нової генерації інженерів являє собою поступову виробку такого нового світогляду, таких цінностей та моделей поведінки, які адекватні швидкостям технологічно детермінованих процесів. Формування нового покоління інженерів передбачає утворення осіб, здатних розвивати і творчо удосконалювати сьогоденний інноваційний соціальний цикл на шляху входження в громадянське суспільство. Дійсно гуманне розв’язання даного завдання вбачається можливим виключно у процесі гуманізації культури та психології інженерної діяльності у дусі категоричного імператива етики майбутнього, сформульованого Хансом Йонасом: «Дій так, щоб наслідки твоїх же дій були сумісними з постійністю дійсно людського буття на Землі».

Учбові заклади сучасної України як європейської держави, маючи значний науковий, освітний та культурний потенціал, охоплюючи більшу частину молоді, повинні стати не тільки трансляторами, але й активними творцями нових культурних цінностей у контексті загальнолюдської системи. Загальноєвропейський процес культурного розвитку передбачає розробку програми змін у вищій освіті в ХХІ сторіччі, де вказано такі стратегічні напрямки реформування: більша адаптованість освіти до змін у соціально-економічних реаліях та потреб суспільства; перехід до масового безперервного навчання; кореляція попиту на ринку праці з кількістю випускаємих фахівців; виділення соціально-економіч- них, екологічних та культурологічних проблем як домінантних напрямків наукових досліджень.

Сьогодні можна запропонувати такі механізми свідомої трансформації вітчизняної освіти та виховання:

–  традицієцентристська парадигма освіти повинна, став мобільнішою за рахунок широкого застосування інноваційних інформаційних технологій, забезпечить швидку адаптацію студента до нового знання, переорієнтацію його професійних дій вже з урахуванням нового знання;

–  необхідно зменшувати дистанцію між рівнем вихованості та ступінью освіченості студентів для розвитку їхніх творчих потенцій, у чому корисним вбачається розробка і широке застосування проблемних методів навчання;

–  тенденція до антропоекологізації та гуманізації науки та технології повинна знайти глибокий і масований вираз у гуманізації усіх видів навчання і у гуманітарізації інженерної освіти.

Контрольні запитання

1.  Що є духовним ядром техногенної цивілізації?

2.  Якими є три основні етапи розвитку інженерної діяльності та проектування?

3.  У чому полягає сучасна парадигма інженерної діяльності?

4.  Як Ви розумієте необхідність функціонування сучасного інженера як соціоінженера?

5.  Запропонуйте власні механізми свідомої трансформації вітчизняної освіти та виховання у контексті новітньої парадигми інженерної діяльності.

Література

1. Ангелов Г.В. Культура и технология: проблемы гуманизации общества / Г.В. Ангелов, В.В. Стремядин, А.А. Шевченко. – Киев-Одесса, 1997. – 195 с.

2. Ангелов Г.В. Социотехническая деятельность и подготовка инженерных кадров / Г.В. Ангелов, В.К. Семенюк, В.М. Чугуенко, А.А. Шевченко, С.Е. Шувалов. – Измаил, 2000. – 294 с.

3. Арзаканян Ц.Г. Проблема преемственной связи Возрождения с эпохой научной революции // Вопросы истории естествознания и техники. – 1984. – № 2. – С. 27.

4. Бобнева М.И. Техническая психология. – М., 1966. – 127 с.

5. Егоров Б.В., Шевченко А.А. и др. Проблемы коэволюции и социотехничес- кое управление. – Одесса, 2010. – 624 с.

6. Загальна психологія. / За загальною редакцією академіка С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., переробл. і доп. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 704 с. – С. 228-236.

7. Карамушка Л. М. Психологія управління: Навч. посіб. – К.: Міленіум, 2003. – 344 с. – С. 80-96.

8. Коломінський Н.Л. Психологія управління: Курс лекцій. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2002. – 176 с. – С. 78-100.

9. Лем С. Сумма технологии? Собр. соч. Т. 13. – М., 1996.

10. Марцинковская Т.Д. История психологии. – М., 2001. – 523 с.

11. Махнач А.В. Психология и христианство: путь интеграции. – М., 2003. – 276 с.

12. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління – К.: Академвидав, 2003. – 568 с. – С. 151-156; 167-175.

13. Почебут Л.Г., Чикер В.А. Организационная социальная психология. – СПб.: Речь, 2000.

14. Савельєва В.С. Психологія управління: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 320 с. – С. 229-246.

15. Татенко В.А. Психология в субъектном измерении. –К.: Изд. Центр«Просвіта», 1996.–404 с.

16. Третьяченко В. В. Колективні суб’єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка. – К.: «Стилос», 1997. – 585 с.

17. Философия техники в ФРГ. – М., 1989. – С. 424.

18. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991. – С. 149.

19. Хунинг А. Инженерная деятельность с точки зрения этической и социальной ответственности. Философия техники в ФРГ. – М., 1989. – С. 419.

20. Шехова И. Е. Проблема команды в трудовой деятельности: понятие, структура, модель, профпригодность // Профессиональная пригодность: субъектно-деятельностный подход / Под ред. Бодрова В.А. – М.: Изд-во ИП РАН., 2004.–С. 289-320.

21. Энгельмейер П.К. Задачи философии техники // Бюллетени политехнического общества. – 1913. – № 2. – С. 113.