2. Інформація у системі «людина – природа»

Витоки технічної діяльності людини пов’язані з формуванням і проявом людського у людині: високорозвинутого мозку, здатного до свідомості; розвитком мовного апарату, що в умовах прогресу мови зробило можливим спілкування людей; прямоходінням, визволившим передні кінцівки та їх розвитком у ході виконання трудових операцій. Окрім того, особлива уразливість людського тіла, фізична слабкість індивіду у порівнянні з великими тваринами стала однією з передумов трансляції знань, навичок та умінь з покоління у покоління.

Головним же тут є специфічна риса людини матеріалізувати своє мислення, втілювати свою ідею у конкретний предмет, устрій, процес. Саме перетворююча здатність індивіду й людського суспільства лежить в основі нашої цивілізації. І техніка є не просто матеріальним чинником перетворюючої діяльності людини, а системою знаків, вміщуючих інформацію про іманентний зміст людини, відбитою в ідеї технічного рішення, а також – про об’єктивацію цього рішення, яка розповсюджується серед членів суспільства і передається новим генераціям. У такому контексті техніка постає не стільки матеріальною компонентою технології, скільки – знаковою системою, яка служить для трансляції і руху культури.

Техніка є плодом когнітивної й практичної діяльності людського суспільства. Через технічну діяльність здійснюється постійний діалог мислення з природним матеріалом, результатом якого є створення нових знарядь перетворюючої діяльності людини, нових речей, ефектів і процесів.

У питанні дослідження взаємодії природи та техніки сучасна філософська традиція пропонує два основні підходи нової концепції природи. Більшість вчених пропонує дбайливо ставитися до природи, розумно й виваженно, з урахуванням потреб майбутніх генерацій використовувати її ресурси, залишити у недоторканності ті ділянки природи на Землі, які ще не включені до сфери перетворюючої діяльності людини (Г. Глокнер, А. Хунинг, Р. Дажо, Ф. Рапп, Ж. Дорст, тощо). Проте існує точка зору, згідно якої такий підхід вже є неможливим (В. Циммерлі, Х. Сколимовський). Ці вчені твердять, що природа вже підпала під необернене олюдянення, тому наукові й практичні зусилля суспільства повинні бути спрямовані на реформування, утворення нового природного середовища людини.

3. Інформація у системі «людина – суспільство»

Навальне нарощування темпів розвитку і втілення в усі сфери соціальної діяльності суспільства таких каталізаторів людського прогресу як засоби супутникового зв’язку та масової інформації, комп’ютери, лазерна техніка тощо, дозволяє людині знати, аналізувати та робити висновки про те, що відбувається не лише коло неї, але і у інших містах, державах і Всесвіті у цілому. Така ситуація свідчить про вступ людства в еру суцільної інформатизації, де інформація стала одним з цінніших та дорогих ресурсів, наявність якого забезпечує прискорення розвитку суспільства.

У 60-х – 70-х роках ХХ сторіччя відомі західні мислителі Г. Маркузе, Р. Арон тощо відзначили якісно новий зміст сучасного суспільства. Його називають «науковим», «технотронним», «інформаційним» чи «телекомунікаційним», «суперіндустрійною цивілізацією» та підкреслюють специфіку цього суспільства, яка складається у тому, що перетворююча функція технології широко упроваджується у глобальний рух соціуму. Новітні види виробництва (біотехнологія, електроніка, інформатика, тощо), які призводять до принципової зміни сукупної системи виробництва, сприяють формуванню нового ставлення до природи з боку соціуму за причиною їх більшого пристосування до потреб екологічної безпеки. Крім того, відбувається перехід від національних економік до світової, підтвердженням чому є створення транснаціональних кампаній, спільних підприємств та інших форм глобальної взаємодії господарчих структур.

Найбільш динамічною компонентою виробництва стали інформаційні та комунікаційні технології, які радикально змінюють матеріальне і духовне ви- робництво, багато принципів регулювання суспільства. У постіндустрійному суспільстві все більш визначаючим принципом у сукупному виробництві, який підпорядковує його структуру, зміст і динаміку, стає духовне виробництво, яке все більше орієнтується на «людський чинник». Останній стає і метою, і головною компонентою цього виробництва. Ріст індустрії знань охоплює все більше людей і ресурсів. У сучасних високорозвинутих країнах більше половини на- ціонального продукту створюється у сферах освіти, наукових досліджень, технічних розробок, телекомунікацій та комп’ютерної діяльності, засобах масової інформації, книгодрукування тощо.

Така ситуація дає підстави до зміни парадигми мислення щодо уявлень про сучасне суспільство, детермінантою розвитку якого є не труд, капітал, але рух інформації та знань. Так, західний соціолог Д. Пелтон вважає, що на основі інтеграції енергетики, телебачення та комп’ютерних зв’язків буде створено глобальну електронну цивілізацію.