2. Класифікація діяльності оператора

Проводиться за деякими ознаками:

1.  В залежності від характера виконання процесу управління СЛМ поділяють на:

а)  детерміновані;

б)  недетерміновані;

в)  ігрові.

У детермінованих системах діяльність оператора повністю алгоритмізована, тобто він заздалегідь знає, які сигнали у якій послідовності можуть з’явитися на інформаційній моделі, а також знає, які конкретні дії треба виконати у відповідь на появу сигналу. Діяльність оператора відбувається по жорсткому технологічному графіку.

У недетермінованих системах діяльність оператора також відбувається по алгоритму, але

момент появи сигналів;

самі сигнали;

їхня послідовність заздалегідь невідомі.

Відомими є управляючі дії при надходженні того чи іншого сигнала.

Діяльність оператора в обох класах розглянутих систем називається алгоритмізованою, структура її в певних режимах СЛМ заздалегідь відома. Знаючи ці структури, розробляють методи оцінки надійності та швидкодії оператора, які називають структурними.

В ігрових системах заздалегідь невідомі усі можливі ситуації, які можуть виникнути у процесі управління чи чисельність таких ситуацій настільки велика, що їх неможливо передбачити.

Діяльність оператора у таких системах називається евристичною і по психологічній структурі може прирівнюватися до діяльності полководця.

2.  За ступенем безперервності участі людини у процесі управління системи поділяються на 3 типи:

а)  У системах І типу управління відбувається безперервно. При нормальному плині процесу оператор лише спостерігає і не втручається у його хід. Якщо є збій процесу від норми, оператор відновлює нормальний хід подій.

Такі СЛМ відповідають високому ступеню автоматизації виробничих процесів і широко використовуються у хімічній, металургійній та інших галузях промисловості.

б)  У системах ІІ типу управління також безперервне, проте діяльність оператора полягає у періодичному вирішенні ряда дискретних завдань, безперервно слідуючих одна за одною. До таких систем належать різного роду пристрої передачі даних системи автоматизованого зв’язку, радіолокаційні системи тощо.

в)  Для систем ІІІ типу характерною є яскраво виражена дискретність вирішення окремих завдань. У перервах між вирішенням завдань система перебуває у стані очікування і підготовки до вирішення чергового завдання.

Так працюють зенітні комплекси ПВО, транспортні системи, літаки, космічні кораблі тощо.

3.  За характером переробки інформації діяльність оператора буває дедуктивною, абдуктивною чи індуктивною.

Дедуктивна діяльність визначається формулою,

,

де х – вхідний сигнал;

у – вихідний сигнал;

F–логічне правило перетворення вхідного сигнала у вихідний.

Тут зміст діяльності полягає в утворенні вихідного сигналу по відомому вхідному сингалу і правилам його перетворення.

Абдуктивна діяльність визначається формулою

.

Абдукція виконується, коли по заданому наслідку та відомому вирішуючому правилу необхідно знайти причину,вхідний вплив. Абдукція характерна для операторів радіолокаційних станцій.

Індуктивна діяльність має місце у тому випадку, коли для ряда подій х, у потрібно знайти керівні правила, які визначають ці події. Така діяльність є евристичною. Її прикладом є діяльність диспетчера великого аеропорту.

4.  У залежності від питомої ваги конкретного стану переробки інформації, можна виділити такі види діяльності:

–  сенсорну;

–  моторну;

–  вирішуючу.

При сенсорній діяльності центр ваги припадає на І етап – отримання інформації та її первинну оцінку. Основне завдання вирішується у сфері сприйняття, а логічна обробка інформації, прийняття рішення та виконавчі дії крайнє спрощені. Така діяльність є характерною для операторів-спостерігачів.

Для моторної діяльності характерною є велика питома вага виконавчих дій. Так працюють телеграфісти.

У діяльності вирішуючого типу на І план виступають функції прийняття рішення, логічної обробки інформації, виконання обчислювання (диспетчери).