23-ПВ Свистун Влад / Практика_ПВ / Тимченко_Правознавство у схемах
.pdf
Вимоги і гарантії законності
забезпечення |
|
|
забезпечення верховенства |
|
систематизації, |
||
відповідності |
змісту |
|
законів стосовно інших |
|
зміни або скасування |
||
законів потребам життя |
|
нормативно-правових актів |
|
законів тощо |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у правотворчості
Вимоги законності — це те, що вимагає законність, передусім, у певних сферах суспільних відносин, а саме:
у реалізації норм права
наявність спеціальних та
юридичних механізмів, що забезпечують реальну реалізацію норм права (наприклад, наявність 
можливостей для реалізації суб’єктивного права)
стабільність судової практики
гарантоване якісне застосування норм права, з врахуванням усіх обставин справи
правильне тлумачення змісту норм права
Гарантії законності — це система всіх засобів і умов, які забезпечують реальний механізм для точної і неухильної реалізації законів суб’єктами права
економічні |
— |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
моральні |
— |
||||
ступінь |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
Загальносоціальні гарантії — |
це |
||||||||||||||
економічного |
|
|
|
рівень |
|
|
||||||||||||
|
|
об’єктивні умови соціального життя |
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
соціальної |
|
||||||||||||||
розвитку |
країни, |
|
|
|
||||||||||||||
|
(економічні, |
політичні |
та |
інші), |
що |
|
|
|||||||||||
|
|
свідомості |
та |
|||||||||||||||
рівність |
усіх |
форм |
|
|
||||||||||||||
|
впливають на правове регулювання |
|
||||||||||||||||
|
|
культури |
|
|||||||||||||||
власності, |
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
економічних |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
можливостей тощо |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
політичні |
- |
|
ідеологічні |
|
— |
|
|
|
соціальні |
|
— |
||||||
|
рівність суб’єктів, |
|
ідеологічний |
плюралізм, |
|
|
|
соціальний |
захист |
|||||||||
|
наявність |
|
|
тобто |
відсутність |
однієї |
|
|
|
населення, |
|
|
||||||
|
політичного |
|
|
ідеології, турбота з боку |
|
|
|
наявність |
системи |
|||||||||
|
плюралізму тощо |
|
держави щодо |
належної |
|
|
|
соціальних |
послуг, |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
правової поінформованості |
|
|
|
страхування тощо |
||||||||
|
|
|
|
|
|
громадян |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
81
діяльність
державних органів, що характеризуют ься підготовкою виданням і застосуванням нормативноправових актів
Спеціально-юридичні гарантії — це
сукупність всіх умов і засобів, що закріплені у чинному законодавстві і спрямовані на забезпечення законності
заходи щодо захисту та відновлення порушених прав
ефективність |
|
високий |
|
попередження |
|
здійснення |
чинного |
|
рівень |
|
правопорушень |
|
правосуддя |
законодавства |
|
розвитку |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
правової |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
системи |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
діяльність
правоохоронних органів, що спрямована безпосередньо на охорону суспільства, прав і свобод людини і громадянина від правопорушень тощо
юридична
відповідальність
Правова свідомість – це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, що виражають ставлення особи, групи, суспільства до чинного, минулого і бажаного права, а також до діяльності, пов’язаної з правом
Рівні
Правова психологія – сукупність
почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права.
Правова ідеологія – система
правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають наукове осмислення правової реальності.
Елементи
Правові почуття, правові переживання, правові настрої
Практичні правові знання, правові уявлення, правові погляди
Правові звички, правові традиції, правові звичаї
Правові ідеї, правові принципи, теорії, переконання
Правові поняття, правові категорії
Правові цілі, правові мотиви, 
правові настанови
82
Функції правосвідомості – основні напрямки оволодіння правовими знаннями та їх вплив на правові явища, правову систему в цілому
Пізнавальна – |
|
Ціннісна |
– |
передбачає |
||
передбачає |
|
ціннісне |
ставлення |
до |
||
знання |
права, |
|
законодавства, |
|
|
|
інформованість |
|
співвіднесення |
правових |
|||
про нормативні |
|
норм зі своїми |
поглядами |
|||
акти |
|
|
на обов‘язкове, необхідне |
|||
|
|
|
|
|
|
|
Регулююча – передбачає
узгодження поведінки людини, її мотивів, правових настанов з чинною в суспільстві системою правових принципів із заборонами і дозволами
Форми правової свідомості
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
За глибиною |
|||||||
За суб‘єктами |
|
|
|
|
|
|
відображення правової |
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
реальності |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
індивідуальна |
|
групова |
|
суспільна |
|
|
професійна |
|
непрофесійна |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
наукова |
|
|
практична |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
правосвідомість |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Правова культура |
|
|
|
|
|
|
правова поведінки |
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
юридична діяльність |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
стан законності і |
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
правопорядку |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Правова культура – це система цінностей, досягнутих людством у галузі права, що стосуються правової реальності даного суспільства і характеризують рівень його правового прогресу.
83
Правова культура особи – це зумовлений правовою культурою суспільства стан особи, який забезпечує її правомірну поведінку.
Функції правової культури суспільства
Регулятивна |
– |
|
Інформаційна |
– |
|
Аксіологічна |
оцінка |
|||
забезпечення |
ефективності |
|
інформованість |
про |
|
правових |
явищ |
і |
||
функціонування |
всіх |
|
право, |
освоєння |
|
процесів, |
|
стану |
||
елементів правової системи; |
|
правової |
спадщини |
|
законності |
|
|
і |
||
регламентація |
поведінки і |
|
минулого |
|
і |
|
правопорядку |
|
|
|
діяльності особи; створення |
|
сучасності |
|
|
|
відповідно |
|
|
до |
|
стійкого правопорядку |
|
|
|
|
|
правових норм |
|
|
||
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Структура
Правова |
|
|
Поважне ставлення до |
|
Уміння підпорядковувати |
||
освіченість |
– |
|
права – переконаність у |
|
свою |
діяльність вимогам |
|
знання правових |
|
необхідності |
соціальній |
|
норм |
права, реалізовувати |
|
норм |
|
|
корисності |
дотримання |
|
суб‘єктивні права і юридичні |
|
|
|
|
норм права |
|
|
обов‘язки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Правосвідомість
Правове мислення
Зміст
Правомірна поведінка
Правова активність
84
Правовий вплив і правове регулювання
Правове регулювання — це
цілеспрямований вплив з боку держави на поведінку людей та суспільні відносини, за допомогою всіх правових засобів (правові норми, правові відносини, суб’єктивні права та юридичні обов’язки, акти застосування норм права, заборони, пільги, заохочення, покарання тощо)
Правовий вплив — це весь
процес впливу права на свідомість, волю та поведінку людей за допомогою правових (правове регулювання) та неправових (інформація, ідеологія, виховання тощо) засобів
співвідношення
правовий вплив ширше за
обсягом поняття, аніж правове регулювання, адже окрім правових засобів (норм права) він охоплює й інші (політичні, ідеологічні, виховні, психологічні та ін.) способи
правове регулювання — ширше за змістом
у правовому регулюванні
право реалізується виключно через його механізм (система юридичних засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання), відповідно правовий вплив здійснюється за допомогою і неправових засобів
Види
За способом об’єднання дозволів і
За обсягом
заборон
суспільних відносин
загальнодозвільний |
|
нормативний |
|
|
(загальний) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
спеціально |
|
індивідуальний |
дозволений |
За принципом |
|
|
|
|
|
територіальності |
|
централізований |
|
нецентралізований |
|
регіональний, місцевий |
|
|
|
|
|
85
Методи правового регулювання — це сукупність певних способів
(прийомів), за допомогою яких впорядковуються суспільні відносини.
Тип правового регулювання — це юридичний режим, особливий порядок регулювання, що формується у певній сфері суспільних відносин.
Методи правового регулювання
Дозвіл |
— |
це |
|
Зобов’язання |
- |
|
надання |
суб’єкту |
|
здійснюється |
шляхом |
||
права |
можливості |
|
покладання на суб’єктів |
|||
реалізувати |
свої |
|
права |
суб’єктивних |
||
суб’єктивні |
права |
|
юридичних обов’язків, що |
|||
самостійно |
на |
|
відповідно |
вказують особі |
||
основі норм права |
|
як діяти в тій чи іншій |
||||
|
|
|
|
ситуації |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Заборони - реалізуються
шляхом покладання на особу обов’язку утримуватися від тих або інших дій. Як правило, заборони домінують у сфері публічного права
Тип правового регулювання
Загальнодозвільний (дозволено все,
що прямо не заборонено законом) — дії в рамках яких діє фізична особа передбачені законом
Загальнозабороняючий (заборонено все, крім того, що дозволено законом)
— дії посадової особи.
Елементи механізму правового регулювання (юридичними засобами)
правові норми — основа всього механізму правового регулювання, оскільки
саме вони регламентують суспільні відносини (поведінку особи) шляхом встановлення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків
юридичні факти — конкретні життєві обставини, через які виникають, змінюються, або припиняються правові відносини
правові відносини — це елементи механізму правового регулювання, через
які здійснюється взаємозв’язок між суб’єктами права шляхом реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків
акти реалізації норм права — це дії суб’єктів права з втілення в життя
приписів правових норм, що виражаються в правах і обов’язках суб’єктів права (використання, виконання, дотримання)
акти застосування норм права — це індивідуальні владні приписи, що спрямовані на регулювання суспільних відносин (наприклад, наказ ректора)
86
Розділ 2.
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ Предметом “Історії держави і права України” є вивчення процесу
зародження і розвитку держави і права України, державно-правових категорій та інститутів; правового положення населення; джерел права і правової системи, причому в їх історичній конкретності та хронологічній послідовності.
Об’єкт науки і навчальної дисципліни “Історія держави і права України” складає держава і право України в історичному минулому.
“Історія держави і права України” є дисципліною
Історичною, |
|
Правовою, |
|
Суспільною, |
||
оскільки розглядає |
|
оскільки |
вивчає |
|
оскільки |
державно- |
історію виникнення |
|
специфічні |
|
|
правова форма в той чи |
|
і еволюцію |
|
соціальні |
явища – |
|
інший |
історичний |
державних функцій |
|
державу і право |
|
період – відображення |
||
і правових систем |
|
|
|
|
цивілізації, |
культури, |
|
|
|
|
|
рівня |
соціального |
|
|
|
|
|
розвитку |
та інших |
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
особливостей |
|
|
|
|
|
|
суспільства |
|
|
|
|
|
|
|
|
87
Державний устрій Скіфії
Три царі (Велика Скіфія) Цар
|
Військо |
|
Рада |
|
Народні |
|
Центральне |
|
Судові |
|
|
|
|
скіфів |
|
збори всіх |
|
управління |
|
органи |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
воїнів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Місцеве
управління
Легкоозброєнна
кіннота
Царський суд
Важкоозброєнна
кіннота
Суд номарха
Суд старейшин родів 
Скіфське царство відносять до монархії на чолі зі спадковим царем. Влада царя була необмеженою, він виконував обов’язки верховного воєначальника, здійснював судові функції та був жерцем.
Велика Скіфія, за Геродотом, поділялася на три царства – басілеї. Одне з них очолював головний цар, а два інших – молодші царі (ймовірно, сини головного). Царства поділялися на менші адміністративно-територіальні одиниці (номи) на чолі з посадовими особами (номархами).
Історія знає імена найвідоміших скіфських царів: Атея, Скілура,
Палака, Фарзая та Інісмея.
88
Соціальна структура населення Скіфської держави
Населення
Вільне |
|
Невільне |
|
|
|
Раби
Скіфська аристократія
Царі, |
|
Жерці |
|
Військова |
|
Номархи |
|
Родоплемінна |
царська |
|
|
знать |
|
|
знать |
||
сім’я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Общинники (прості скіфи)
Зажиточні |
|
Небагаті |
|
Бідняки |
(гипотоксоти) |
|
(“восьминогі”) |
|
(“безпозвонкові”) |
|
|
|
|
|
Міське населення
Ремісники Торговці
89
Право Скіфії
Джерела права
Правила, встановлені |
|
Звичаєве |
|
Міжнародні договори (договір |
царською владою |
|
право |
|
між царем Тасієм та царицею |
|
|
|
|
Боспору Гіпепірією) |
|
|
|
|
|
Особливості скіфської правової системи
Тісне переплетіння норм права з родоплемінними звичаями
Вплив релігії на формування права
Невизнання рабів суб’єктами права
Яскраво виражений класовий характер існуючого права
Охорона приватної власності й тяжкі покарання за замах на власність можновладців та їхніх слуг
Відсутність чіткого формулювання складу злочинів, суддівська 
сваволя
90