23-ПВ Свистун Влад / Практика_ПВ / Тимченко_Правознавство у схемах

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД „ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРАВОЗНАВСТВО

У схемах та визначеннях

За загальною редакцією доктора історичних наук, професора С.М. Тимченка,

доктора юридичних наук, професора Т.О. Коломоєць

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Запоріжжя

2008

Правознавство у схемах та визначеннях: Навчальний посібник / За заг. ред. С.М. Тимченка, Т.О. Коломоєць – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2008. –

520 с.

Пропонований навчальний посібник підготовлений відповідно до програми курсу “Правознавство” і має системний характер. Автори послідовно при допомозі схем розкривають основні положення з курсів теорії держави і права, історії держави і права України, конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального та інших галузей права. Він служитиме доповненням при розкритті відповідних тем з дисципліни “Правознавство”.

Розрахований на студентів неюридичних спеціальностей вищих навчальних закладів.

2

3

ВСТУП

Розвиток України як суверенної, демократичної, соціальної та правової держави значною мірою залежить від професійної підготовки правничих кадрів. Однак підготовка фахівців усіх галузей передбачає опанування комплексу правових навчальних дисциплін.

Фахівець, на якій би ділянці він не працював, зобов’язаний знати основи трудового права, щоб чітко організовувати і здійснювати трудовий процес. Йому необхідно знати, як закон регулює діяльність органів управління, їх права і обов’язки, які акти і в якому порядку вони видають. Фахівець зобов’язаний мати уявлення про правовий механізм, що регулює господарські зв’язки підприємств і організацій. Його обов’язок – знати права і обов’язки громадян і юридичних осіб і їх правові гарантії. З метою боротьби з правопорушеннями і попередження злочинів йому необхідно мати уявлення про кримінальний закон. Сьогодні не можливо бути кваліфікованим спеціалістом, не маючи історикоправової підготовки. Вивчення історії держави і права України сприятиме усвідомленню складної, багатогранної, суперечливої нашої історії, і, зокрема, державотворення, надасть можливість глибше розуміти державно-правові реалії сучасності та прогнозувати подальші тенденції розвитку державноправових інститутів.

Навчальний посібник підготовлений згідно з програмою курсу „Правознавство” для неюридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, інститутів і відповідних факультетів університетів, що готують фахівців з вищою освітою і має полегшити вивчення навчального матеріалу та покращити орієнтацію студентів у ньому.

Авторський колектив в навчальному посібнику відобразив найновіші підходи до тих чи інших теоретичних і практичних проблем правознавства. Все, що викладено в посібнику, є результатом опрацювання і систематизації сучасних методологічних підходів і аналітичних висновків авторів, ідей та положень основних нормативно-правових актів України, монографій, багатьох підручників і навчальних посібників вітчизняних авторів.

4

Посібник складається із вступу та дванадцяти загальних розділів. Інформаційний матеріал кожного розділу поділений на підтеми. Кожна підтема у схемах розкриває основні положення з курсів теорії держави і права, історії держави і права України, конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального та інших галузей права.

Спираючись на вже одержанні знання з основ теорії держави і права, конституційного, цивільного, адміністративного, кримінального, екологічного, трудового та інших галузей права, студентам пропонується проконтролювати рівень опанування матеріалу. В кінці посібника наводиться перелік рекомендованої до вивчення літератури.

На жаль, не всі питання, котрі містить навчальна програма з нормативної дисципліни "Правознавство" вдалося висвітлити в посібнику однаковою мірою, що пов’язано з різним рівнем розробки тих чи інших галузей вітчизняного права, зокрема, повільними темпами реформування житлового, трудового, податкового законодавства та інших його галузей, відставанням цього процесу від потреб реальної практики та трансформації суспільного життя в цілому, а іноді й відсутністю в Україні необхідної літератури, в основному теоретичного профілю.

Навчальний посібник розрахований, перш за все, на студентів неюридичних спеціальностей навчальних закладів освіти I-IV рівнів акредитації. Проте ним можуть скористатися і учні шкіл, ліцеїв, гімназій, а також абітурієнти, які готуються до вступу на юридичні факультети та відділення правознавства вищих навчальних закладів. Він буде корисним і для широкого кола читачів, які цікавляться питаннями права і прагнуть пізнати особливості правового регулювання тих чи інших конкретних ситуацій.

Автори і відповідальні редактори сподіваються, що читачі, викладачі, науковці висловлять свої пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення змісту посібника. Зауваження та побажання просимо надсилати за адресою: Юридичний факультет Запорізького національного університету, проспект Леніна, 74, м. Запоріжжя, 69063.

5

Розділ 1.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Теорії походження держави

Теорії походження держави (основні)

Теологічна (А.Августин, Ф.Аквінський, Марітен та ін.) Ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви – над державою. Кожній людині наказується упокоритись перед волею Бога, який встановив

державну владу, підкоритись тій владі, яка санкціонована церквою.

Патріархальна (Арістотель, Р.Фільмер, М.Михайловський та ін.) Відповідно до цієї

теорії, держава походить від патріархальної сім’ї та є наслідком її розростання. Абсолютна влада монарха – це продовження батьківської влади і є непорушною і священною.

Органічна (Г.Спенсер) Держава розглядається як витвір природи, продукт її розвитку, результат соціальної (органічної) еволюції. Ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом. Уявлення про державу як про своєрідну подобу людського організму сформульовані ще давньогрецькими мислителями. М.Спенсер у ХІХ ст. розвив цю думку, заявивши, що держава – це суспільний організм, який складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин

Договірна (Г.Гроцій, Ш.Монтеск’є, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Ж.Руссо, Д.Дідро та ін.)Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об’єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереженнялюдськогородуізабезпеченнясправедливості, свободиіпорядку.

Матеріалістична (класова) (К.Маркс, Ф.Енгельс та ін.) Ґрунтується на тезі про

економічні причини (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили розкол суспільства на класи з протилежними інтересами.

Теорія насильства (Л.Гумплович, К.Каутський, Є.Дюрінг та ін.) Пояснює виникнення держави як результат війн, насильницького підкорення одними людьми інших.

Психологічна (Л.Петражицький, Д.Фрезер та ін.) У цій теорії обґрунтовано виникнення держави і права завдяки особливим властивостям, що закладені у людській психіці, якій характерна потреба до наслідування, покори, усвідомлення

залежності від видатної особистості, яка спроможна керувати суспільством.

Расова (Ж. Гобіно, Ф. Ніцше та ін.) Причиною виникнення держави вважали

розподіл суспільства на вищі і нижчі раси; перші покликані панувати в суспільстві, другі – сліпо підкорятись першим

Космічна Найновіша теорія виникнення держави, суть якої полягає в тому, що

держава виникла і була запропонована як вища організація управління суспільством іншими космічними цивілізаціями

6

Похідне виникнення держави Похідне виникнення держави відрізняється від первинного

виникнення (походження) тим, що нова держава виникає не на порожньому місці, а на основі окремих елементів колишньої держави і з використанням вже наявних готових моделей державності.

Варіанти

ліквідація колишньої держави в результаті революції і виникнення нової держави (але на тій

жетериторії, населенійтимженародом).

Прикладом може бути Перша республіка уФранції, проголошена в 1792р., Російська Радянська ФедеративнаСоціалістичнареспубліка, щовиниклаврезультатіЖовтневоїреволюції1917р.

розділення держави. Таким шляхом виникли Чехія і Словаччина в результаті розділу

федеративної Чехословаччини, пост-радянські держави в результаті розпаду СРСР;

сецесія частини держави і населення. Таким шляхом виникли Еритрея, що вийшла з

складу Ефіопії, Бангладеш, що вийшла з Пакистану;

об'єднання декількох держав. Прикладом може бути об'єднання НДР і ФРН у 1990р.

виникнення держави в результаті національно-визвольного руху. Створення нових держав на розвалинах колоніальних імперій (Британської і Французької) стало найбільш поширеним способом створення держав у XX ст. Багато держав (Мозамбік, Алжир, Ангола, В'єтнам) виникли в результаті збройної боротьби, інші (Мадагаскар, Танзанія) домоглися незалежності від метрополій мирним шляхом. Деякі з народів, що добилися незалежності, мали власну державність у доколоніальний період (Індія, Єгипет), інші — ні. У будь-якому випадку й ті, й інші нові держави спочатку будувалися на державних моделях, що вже є у світі. Більшість нових незалежних держав орієнтувалися на державний лад колишньої

метрополії, проте деякі проголошували своїм зразком соціалістичні держави.

Державна влада і держава

Влада – здатність (властивість) індивіда або колективу впливати

на поведінку і діяльність людей у власних інтересах чи інтересах інших осіб за допомогою різних засобів, у тому числі примусу

8

Співвідношення

«Політична влада» і «державна влада» - поняття не тотожні, однак усяка державна влада є політичною. Державна влада – головний спосіб здійснення політичної влади. Державна влада виконує роль арбітра у відносинах між різними соціальними верствами суспільства, пом‘якшує їх протиборство, виконує «спільні справи». Держава постає центральним інститутом політичної влади.

Політична діяльність не вичерпується державною діяльністю. Вона здійснюється в рамках різних політичних партій, профспілок, міжнародних організацій. За допомогою політичної влади реалізуються життєво важливі інтереси великих і впливових груп суспільства (класів, націй, етнічних спільнот та ін.).

Політична й державна влада мають різні механізми здійснення. Так державна влада характеризується наявністю апарату управління і апарату примусу.

Ознаки державної влади

публічна влада, оскільки виступає від імені всього суспільства і має «публічну» основу своєї діяльності

апаратна влада – концентується і здійснюється державним апаратом

верховна влада, тобто юридично уособлює загальнообов‘язкову волю всього суспільства

універсальна влада – поширює владні рішення на усе суспільство

суверенна влада – відділена від всіх інших видів влади і є незалежною від них

легітимна влада - юридично обґрунтована і визнана народом країни

легальна влада – узаконена у своїй діяльності, у тому числі у застосуванні сили в межах держави

9

Держава: поняття, ознаки, сутність

Основні аспекти поняття держави

10