Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

23-ПВ Свистун Влад / Практика_ПВ / Тимченко_Правознавство у схемах

.pdf
Скачиваний:
14
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
3.43 Mб
Скачать

Поняття та ознаки права спільної власності Право спільної власності в об'єктивному значенні — це сукупність

цивільно-правових та сімейно-правових норм, що регулюють відносини осіб з приводу володіння, користування та розпорядження спільним майном.

Право спільної власності в суб’єктивному значенні – це право двох або більше осіб спільно, на власний розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм майном, що становить єдине ціле.

Ознаки права спільної власності

Єдність обєкту

Спільне майно

майно, що є у власності двох або більше осіб (ч.1 ст.355 ЦК України). Об’єктом права спільної власності може виступати будь-яке майно, виробничого чи споживчого призначення, що може складатися як з однієї речі, так і з їх сукупності, бути подільним чи неподільним

Множинність субєктів

(співвласників або учасників спільної власності)

Згідно ч.2 ст.356 та ч.2 ст.368 ЦК, відносини спільної власності можуть виникати між будь-якими суб’єктами, незалежно від форми власності. Тому, суб’єктами права спільної власності є: фізичні та юридичні особи; територіальні громади; держава Україна та інші суб’єкти права власності

231

Види права спільної власності Право спільної часткової власності це право двох і більш осіб

спільно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у визначених частках об’єктом права спільної власності (ст.356 ЦК).

Право спільної сумісної власності – це право двох або більше осіб без визначення часток кожної з них у праві власності (ст.368 ЦК України).

Право спільної власності

 

Право спільної часткової власності

 

 

Право спільної сумісної власності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сутність

даного

виду

права

 

Характерною ознакою даного виду права

власності полягає в тому,

що кожен з

 

власності є попередня невизначеність часток.

учасників має певну частку у праві

 

Вони визначаються лише при поділі

власності на річ, а не конкретну

 

спільного майна або виділенні частки з

частину майна.

 

Тому,

зменшення

 

нього,

при чому,

якщо інше не передбачене

майна тягне наслідки для всіх

 

законом або домовленістю сторін, розмір

співвласників, а не для одного із них.

 

часток учасників вважається рівним.

Кожен із співвласників несе збитки

 

Співвласники

спільно

 

володіють

та

пропорційно до своєї частки у праві

 

користуються належним їм майном.

 

та

власності на майно. Частки учасників

 

Співвласники

спільно

володіють

можуть бути рівними або різними, але

 

користуються належним їм майном. Вони

завжди є точно визначеними.

Якщо

 

самі визначають,

яким

чином

будуть

розмір часток не визначений законом

 

використовувати майно –

можуть встановити

або домовленістю співвласників,

вони

 

черговість використання речі, мають право

вважаються рівними (ч.1

ст.357

ЦК).

 

спільно користуватися річчю,

надати її у

Винятки з цього правила мають бути

 

користування одному зі співвласників тощо.

спеціально передбачений договором,

 

Розпорядження

майном

здійснюється

за

або законом

 

 

 

 

 

 

 

 

згодою усіх учасників

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні відмінності прав спільної сумісної та

 

 

 

 

 

 

спільної часткової власності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

спосіб

визначення

майнових

прав

 

 

підстави

виникнення

– право

 

учасників

– при частковій власності кожен

 

 

сумісної

власності

 

виникає

 

з учасників має чітко визначену частку в

 

 

лише

у

прямо

передбачених

 

праві власності на

майно,

а при сумісній

 

 

законом

випадках,

тоді

як

 

власності

право кожного зі

співвласників

 

 

 

 

 

запровадження

 

часткової

 

поширюється

на

усе майно повністю,

 

 

 

 

 

 

власності можливе і на підставі

 

частки ж встановлюються лише у випадку

 

 

 

 

 

домовленості сторін

 

 

 

 

припинення права спільної власності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

232

Підстави виникнення та припинення прав спільної сумісної та спільної часткової власності

 

 

Право спільної сумісної

 

 

Право спільної часткової

 

 

 

 

власності

 

 

 

 

власності

 

 

 

Підстави

1)

реєстрація

шлюбу,

внаслідок

1)

укладання декількома особами

виникнення якого виникає право сумісної

договорів (купівлі-продажу, про

 

власності подружжя на майно,

спільну діяльність);

 

 

 

 

 

набуте протягом перебування у

2)

спільне

створення

нової

 

шлюбі, якщо інше не встановлене

неподільної речі;

 

 

 

 

 

 

шлюбним

 

 

контрактом

або

3)

спадкування

неподільної

речі

 

законом (ч.3 ст.368 ЦК, ч.1 ст.60

декількома особами;

 

 

 

 

 

СК);

 

 

 

 

 

 

4) отримання плодів, продукції і

 

2) спільна праця членів сім’ї або

доходів від використання майна,

 

придбання

майна

за

спільні

що

перебуває

 

у

частковій

 

кошти сім’ї, якщо інше не

власності, які розподіляються між

 

передбачене

 

 

договором,

учасниками

відповідно

 

до

їх

 

укладеним у письмовій формі (ч.4

часток, якщо інше не передбачено

 

ст.368 ЦК);

 

 

 

 

 

домовленістю між ними (ст.359

 

3)

створення

майна

спільною

ЦК);

 

 

 

 

 

 

 

 

працею громадян, що об’єдналися

5) шлюбний договір, яким

 

для спільної діяльності, якщо

встановлено

даний

режим щодо

 

письмовою

 

угодою

прямо

окремих видів майна;

 

 

 

 

передбачене поширення на таке

6) угода подружжя про визначення

 

майно режиму спільної сумісної

розміру часток у спільній сумісній

 

власності;

 

 

 

 

 

 

власності

або відповідне

рішення

 

4)

ведення

особистого

суду.

 

 

 

 

 

 

 

 

селянського господарства, майно

Зазначений перелік підстав не є

 

якого належить співвласникам на вичерпним.

 

 

 

 

 

 

 

праві спільної сумісної власності;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5)

приватизація

квартири

чи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

будинку

державного житлового

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

фонду та їх передача за згодою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

усіх членів сім’ї наймача у

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сумісну власність (ст.8 Закону

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

України

„Про

приватизацію

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

державного житлового фонду”).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підстави

1)

виділ

частки

з майна,

що

1) виділ частки у спільному майні

припинення перебуває у спільній сумісній

при збереженні

права

 

спільної

 

власності. При цьому вважається,

власності

інших

співвласників

 

що

частки

 

співвласників

є

(ст.364 ЦК);

 

 

 

 

 

 

 

рівними;

 

 

 

 

 

 

2) припинення права на частку

 

2) поділ майна і припинення

однієї особи при збереженні права

 

права

 

власності

 

усіх

спільної

 

власності

 

інших

 

співвласників на нього (ст.372

співвласників (ст.365 ЦК);

 

 

 

ЦК);

 

 

 

 

 

 

3) звернення стягнення на частку

 

3) звернення стягнення на частку

(ст.366 ЦК);

 

 

 

 

 

 

 

майна, що перебуває у сумісній

4)

поділ

 

майна

 

 

між

 

власності (ст.371 ЦК);

 

 

співвласниками (ст.367 ЦК).

 

4)розірвання шлюбу та поділ майна подружжям або припинення шлюбу внаслідок смерті одного з них;

5)припинення діяльності селянського господарства;

6)припинення договору про спільну діяльність та інші підстави, не заборонені законом.

233

Поняття та ознаки речових прав на чуже майно Речове право на чуже майно право особи використовувати чуже

майно у визначеному законом обсязі для забезпечення власних інтересів, без посередництва власника такого майна. Юридична сутність прав на чуже майно полягає в тому, що право власності на майно належить одній особі (власнику), у той час як інша особа також має на дане майно речове право, але більш обмежене за змістом. Отже, обмежене речове право являє собою право на чужу річ, тобто річ, попередньо привласнену власником.

Ознаки речових прав на чуже майно

обмежені за змістом порівняно із правом власності - передбачають менший обсяг правомочностей, ніж право власності, зокрема, виключають можливість відчуження майна без згоди власника. На підставі даної ознаки речові права на чуже майно отримали іншу назву – обмежені

речові права

права на чуже майно завжди здійснюються у певних межах, які встановлюються законом та конкретизуються договором. Найменший обсяг правомочностей передбачає сервітутне право – наділяє суб’єкта правом користування чужою, як правило нерухомою річчю, у певному відношенні (ч.1 ст.403 ЦК), наприклад, правом проходу або проїзду через

чужу земельну ділянку

обмежують право власності щодо якого вони існують – власник речі втрачає можливість здійснювати певні правомочності протягом усього

часу існування на його майно обмеженого речового права

зберігають чинність у випадку зміни власника обтяженого майна – продовжують існувати при продажі майна, переході його у спадщину, а

отже, обтяжують саме майно, а не його власника

є похідними від права власності – не можуть існувати при відсутності права власності, зокрема щодо безхазяйного майна

мають абсолютний характер захисту – на них поширюються усі засоби

захисту, властиві праву власності (ст.396 ЦК). Крім того, дані права захищаються від порушення з боку як будь-яких сторонніх осіб, так і від власника речі, щодо якої вони існують

234

Види речових прав на чуже майно

Види речових прав на чуже майно

Право володіння чужим майном – це фактична наявність майна в особи, поєднана з суб’єктивним наміром панування над ним на власну користь, набута шляхом правомірного заволодіння чи

укладання передбаченого законом правочину

Право користування чужим майном (сервітут) – це відплатне або безвідплатне право обмеженого користування чужим нерухомим майном певною мірою, в межах, визначених законом чи

договором

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) – це довгострокове,

відчужуване, таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) – це довгострокове, відчужуване, таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною

ділянкою для забудови

235

Види права володіння чужим майном

Право володіння чужим майном

Законне – володіння, засноване на правовій підставі (володіння власника, утримувача майна за договором)

незаконне добросовісне –

володіння, суб’єкт якого не знав та не повинен був знати, що володіє річчю незаконно (ч.1 ст.388 ЦК) зокрема, якщо він придбав річ від невласника, про що не знав та не здогадувався; привласнив чужу річ, помилково вважаючи її безхазяйною тощо

Незаконне – володіння, позбавлене правової підстави (ст.387 ЦК)

незаконне недобросовісне –

володіння, суб’єкт якого знав або повинен був знати, що володіє чужим майном протиправно (ч.1 ст.390 ЦК). Це володіння крадія, грабіжника, шахрая або особи, яка придбала річ за значно заниженою ціною чи за обставин, що свідчили про імовірність купівлі викраденого

Умови вилучення спірної річі

спірна

річ

 

витребується

у

 

будь-якому разі

 

 

 

якщо річ була попередньо загублена власником або уповноваженою ним особою та придбана володільцем за відплатним договором від третьої особи, яка не мала права

її відчужувати

річ викрадена у власника або в уповноваженої ним особи

річ вибула з володіння власника (уповноваженої ним особи) не з їхньої волі

іншим шляхом

річ придбана володільцем за безвідплатним договором від особи, яка не мала права її

відчужувати (ч.3 ст.388 ЦК України)

236

Зміст права користування чужим майном (сервітуту)

Право користування чужим майном (сервітут) – це відплатне або безвідплатне право обмеженого користування чужими речами певною мірою, в межах, визначених законом чи договором.

Передумова встановлення сервітуту полягає у необхідності задоволення потреб суб’єкта сервітуту, які не можуть бути реалізовані за допомогою власного майна та вимагають залучення окремих зручностей чужих речей або використання корисних властивостей чужих природних об’єктів.

 

 

 

Зміст сервітуту

 

 

 

 

 

 

Обєкт сервітуту

 

Права та обовязки сторін

право

 

 

Сторони сервітуту

Права

 

 

 

та

 

 

обовязки субєкта

користування

 

 

сервітуту:

 

 

має

чужою

земельною

власник

або

право користуватися

ділянкою

(її

чужим

майном

та

володілець

сусідньої

частиною)

 

земельної ділянки (при

зобов’язаний

 

 

 

 

 

особистому

сервітуті)

здійснювати

 

 

право

 

 

(фізичні та

юридичні

користування

лише

 

 

особи,

держава,

у

визначеному

користування іншим

територіальні

сторонами

 

обсязі;

нерухомим

майном,

громади)

 

дотримувати

мети

яке

на

праві

 

 

встановлення

права;

власності

належить

суб’єкт сервітутного

сервітутного

підтримувати майно

певній

 

особі

права – власник або

 

у

належному

стані,

(будинки,

споруди,

володілець

земельної

ділянки або особа, на

необхідному

 

для

житло)

 

 

 

 

 

користь

якої

реалізації

сервітуту,

 

 

 

встановлюється

а

також

вносити

 

 

 

особистий

сервітут

плату

 

 

 

за

 

 

 

(фізичні та

юридичні

користування

 

 

 

 

 

особи,

держава,

майном,

якщо інше

 

 

 

територіальні

не

 

встановлено

 

 

 

громади)

 

 

 

 

 

 

договором.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Права та обовязки власника майна, переданого у користування: має право

вимагати від суб’єкта сервітуту використовувати майно відповідно до його

цільового призначення та визначеним сторонами способом, підтримання

належного стану майна, своєчасного внесення плати за користування його

майном тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

237

Види сервітутних прав

Сервітути

Земельні сервітути

сервітути, що встановлюються на нерухоме майно, зокрема щодо користування чужою земельною ділянкою (ч.1 ст.401 ЦК).

сервітути, спрямовані на використання вигод сусідської землі (сервітут сінокосу, пасовища, відводу чи забору води, напування худоби з чужого ставка, видобутку корисних копалин на чужій ділянці)

сервітути, спрямовані на використання самої земельної ділянки (право проходу, проїзду, прогону худоби, прокладання та експлуатації ліній електромереж, зв’язку, трубопроводів, установлення будівельних

риштовань)

сільські земельні сервітути –

надають певні зручності сільськогосподарського

спрямування (дорожні, водні, права на пасовища та мінерали)

міські земельні сервітути –

запроваджуються в межах міст та використовуються при забудові (право заборони забудови суміжної землі, заборони надбудови додаткових поверхів, перешкоджання затулянню світла)

Особисті сервітути – сервітути,

що встановлюються на користь конкретно визначеної особи та слугують задоволенню її потреб за допомогою використання чужої нерухомої речі (ч.1 ст.401 ЦК).

право членів сім’ї власника житла, які проживають з ним, на користування цим житлом (ст.405 ЦК).

238

Підстави встановлення та припинення сервітутного права

Договір

Підстави

Заповіт

 

встановлення

 

Закон

 

Рішення суду про

 

 

встановлення сервітуту

 

 

 

Підстави припинення сервітутного права

поєднання в одній особі власника майна та суб’єкта сервітуту - користувача

відмова користувача від сервітутного права

сплив строку чинності сервітутного права

припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту

невикористання сервітуту протягом 3 років підряд

смерть особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут

239

Поняття та ознаки емфітевзису та суперфіцію Право користування чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб (емфітевзис) – це довгострокове, відчужуване,

таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови

(суперфіцій) – це довгострокове, відчужуване, таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

Характерні ознаки емфітевзису та суперфіцію

речовий характер – належать до групи речових прав на чуже майно

наділяють землекористувача правом користування чужою землею для досягнення певної мети

передбачають можливість відчуження права користування чужою землею, якщо інше не встановлене законом, тому можуть продаватися, даруватися, обмінюватися або

передаватися у порядку спадкування

запроваджуються на оплатних засадах. Розмір плати за користування чужою землею, її форми, умови, порядок та

строки виплати встановлюються договором

мають тривалий характер – строк користування чужою земельною ділянкою визначається на підставі договору

сторін

мета встановлення емфітевзису полягає у користуванні земельною ділянкою для сільськогосподарського обробітку, а суперфіцію – для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших будівель і споруд

240