23-ПВ Свистун Влад / Практика_ПВ / Тимченко_Правознавство у схемах

Поняття та ознаки права спільної власності Право спільної власності в об'єктивному значенні — це сукупність

цивільно-правових та сімейно-правових норм, що регулюють відносини осіб з приводу володіння, користування та розпорядження спільним майном.

Право спільної власності в суб’єктивному значенні – це право двох або більше осіб спільно, на власний розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм майном, що становить єдине ціле.

Ознаки права спільної власності

231

Види права спільної власності Право спільної часткової власності – це право двох і більш осіб

спільно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у визначених частках об’єктом права спільної власності (ст.356 ЦК).

Право спільної сумісної власності – це право двох або більше осіб без визначення часток кожної з них у праві власності (ст.368 ЦК України).

Право спільної власності

232

Підстави виникнення та припинення прав спільної сумісної та спільної часткової власності

4)розірвання шлюбу та поділ майна подружжям або припинення шлюбу внаслідок смерті одного з них;

5)припинення діяльності селянського господарства;

6)припинення договору про спільну діяльність та інші підстави, не заборонені законом.

233

Поняття та ознаки речових прав на чуже майно Речове право на чуже майно – право особи використовувати чуже

майно у визначеному законом обсязі для забезпечення власних інтересів, без посередництва власника такого майна. Юридична сутність прав на чуже майно полягає в тому, що право власності на майно належить одній особі (власнику), у той час як інша особа також має на дане майно речове право, але більш обмежене за змістом. Отже, обмежене речове право являє собою право на чужу річ, тобто річ, попередньо привласнену власником.

Ознаки речових прав на чуже майно

обмежені за змістом порівняно із правом власності - передбачають менший обсяг правомочностей, ніж право власності, зокрема, виключають можливість відчуження майна без згоди власника. На підставі даної ознаки речові права на чуже майно отримали іншу назву – обмежені

речові права

права на чуже майно завжди здійснюються у певних межах, які встановлюються законом та конкретизуються договором. Найменший обсяг правомочностей передбачає сервітутне право – наділяє суб’єкта правом користування чужою, як правило нерухомою річчю, у певному відношенні (ч.1 ст.403 ЦК), наприклад, правом проходу або проїзду через

чужу земельну ділянку

обмежують право власності щодо якого вони існують – власник речі втрачає можливість здійснювати певні правомочності протягом усього

часу існування на його майно обмеженого речового права

зберігають чинність у випадку зміни власника обтяженого майна – продовжують існувати при продажі майна, переході його у спадщину, а

отже, обтяжують саме майно, а не його власника

є похідними від права власності – не можуть існувати при відсутності права власності, зокрема щодо безхазяйного майна

мають абсолютний характер захисту – на них поширюються усі засоби

захисту, властиві праву власності (ст.396 ЦК). Крім того, дані права захищаються від порушення з боку як будь-яких сторонніх осіб, так і від власника речі, щодо якої вони існують

234

Види речових прав на чуже майно

Види речових прав на чуже майно

Право володіння чужим майном – це фактична наявність майна в особи, поєднана з суб’єктивним наміром панування над ним на власну користь, набута шляхом правомірного заволодіння чи

укладання передбаченого законом правочину

Право користування чужим майном (сервітут) – це відплатне або безвідплатне право обмеженого користування чужим нерухомим майном певною мірою, в межах, визначених законом чи

договором

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) – це довгострокове,

відчужуване, таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) – це довгострокове, відчужуване, таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною

ділянкою для забудови

235

Види права володіння чужим майном

Право володіння чужим майном

якщо річ була попередньо загублена власником або уповноваженою ним особою та придбана володільцем за відплатним договором від третьої особи, яка не мала права

її відчужувати

річ викрадена у власника або в уповноваженої ним особи

річ вибула з володіння власника (уповноваженої ним особи) не з їхньої волі

іншим шляхом

річ придбана володільцем за безвідплатним договором від особи, яка не мала права її

відчужувати (ч.3 ст.388 ЦК України)

236

Зміст права користування чужим майном (сервітуту)

Право користування чужим майном (сервітут) – це відплатне або безвідплатне право обмеженого користування чужими речами певною мірою, в межах, визначених законом чи договором.

Передумова встановлення сервітуту полягає у необхідності задоволення потреб суб’єкта сервітуту, які не можуть бути реалізовані за допомогою власного майна та вимагають залучення окремих зручностей чужих речей або використання корисних властивостей чужих природних об’єктів.

237

Види сервітутних прав

Сервітути

238

Підстави встановлення та припинення сервітутного права

Підстави припинення сервітутного права

поєднання в одній особі власника майна та суб’єкта сервітуту - користувача

відмова користувача від сервітутного права

сплив строку чинності сервітутного права

припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту

невикористання сервітуту протягом 3 років підряд

смерть особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут

239

Поняття та ознаки емфітевзису та суперфіцію Право користування чужою земельною ділянкою для

сільськогосподарських потреб (емфітевзис) – це довгострокове, відчужуване,

таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови

(суперфіцій) – це довгострокове, відчужуване, таке, що передається у спадщину право користування чужою земельною ділянкою для забудови.

Характерні ознаки емфітевзису та суперфіцію

речовий характер – належать до групи речових прав на чуже майно

наділяють землекористувача правом користування чужою землею для досягнення певної мети

передбачають можливість відчуження права користування чужою землею, якщо інше не встановлене законом, тому можуть продаватися, даруватися, обмінюватися або

передаватися у порядку спадкування

запроваджуються на оплатних засадах. Розмір плати за користування чужою землею, її форми, умови, порядок та

строки виплати встановлюються договором

мають тривалий характер – строк користування чужою земельною ділянкою визначається на підставі договору

сторін

мета встановлення емфітевзису полягає у користуванні земельною ділянкою для сільськогосподарського обробітку, а суперфіцію – для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших будівель і споруд

240