Tovaroznav_pakuv_mater_i_tari-Sirohman

тами, надходять у Реєстр санітарно-епідеміологічних висновків, публікуються у Переліку матеріалів, виробів, дозволених для контакту з харчовими продуктами і середовищами.

Вимоги до тари і упаковки продуктів дитячого харчування такі самі, як і до тари і упаковки, котрі застосовуються для всіх харчових продуктів і вони обумовлені Гігієнічними нормами МОЗ

2.3.3.972-00 (ДКМ).

Вперше у вітчизняній і світовій практиці у згаданому документі диференційовано норми безпеки для полімерних пакувальних матеріалів, які контактують з продуктами дитячого харчування. За кордоном такої градації немає.

При оцінці матеріалів і виробів, призначених для упакування продуктів дитячого харчування, виготовлення товарів дитячого асортименту, міграція хімічних речовин, які відносяться до першого і другого класів безпеки, не допускається.

Це означає заборону ряду полімерних матеріалів у контакті з продуктами дитячого харчування. Наприклад, недопустимо використання виробів із полістиролу і співполімерів полістиролу, із яких може мігрувати в контактуючі продукти мономер стиролу, який відноситься до другого класу безпеки; полівінілхлориду, в якого основний потенційно небезпечний елемент хлористий вініл, що відноситься до першого класу безпеки. Неузгодженим є застосування і полеолефінів, утомучислі поліетилентерефталату (ПЕТ).

У більшості пакувальних матеріалів індивідуально або як внутрішній контактуючий з продукцією шар використовується поліетилен.

Порушення технології виробництва, неправильна експлуатація, довготривале зберігання, опромінення, термічні навантаження призводять до старіння цього полімеру і виділення продукту його окислення — формальдегіду. Це шкідлива речовина, сильний алерген, відноситься до другого класу безпеки і не допускається у матеріалах для дитячого харчування. Тому в документації (ТУ, ТІ) на виробництво і використання конкретних видів пакувальних матеріалів слід жорстко регламентувати температурнотривалі режими переробки, умови і строки зберігання для виключення можливостей появи цієї шкідливої речовини.

Для використання у харчовій промисловості відповідного пакувального матеріалу або упаковки необхідно отримати санітар- но-епідеміологічний висновок на її виробництво чи використання і сертифікат відповідності.

На кожний вид пакувальної продукції існує нормативна (стандарти) і технічна (ТУ) документація.

251

У документах обов’язково зазначається місце застосування матеріалу. Наприклад, стрічка поліпропіленова призначена для виготовлення споживчої тари і фасування в неї молочних, м’ясних, у тому числі і продуктів дитячого харчування. Якщо в документі немає слів «для дитячого харчування», для «молочних», «рибних» продуктів, то санітарно-епідеміологічний висновок не видається.

Це відноситься і до імпортних матеріалів та споживчої тари, при сертифікації яких на території України вимагаються відповідні сертифікати країн-виробників, які підтверджують, що даний матеріал дозволений для упаковки конкретної харчової продукції в тих країнах.

10.2. Вимоги до упаковки

Упаковка повинна не лише приваблювати споживача своїм зовнішнім виглядом, але й забезпечувати якість упакованої продукції, безпеку для життя і здоров’я людей та не забруднювати довкілля. Від якості упаковки залежить доставка без втрат товару від виробника до споживача, полегшення складських і транспортних операцій.

Умови експлуатації упаковки — сукупність різноманітних факторів, які впливають на упаковку на етапах транспортування, зберігання, проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Виробники пакувальних матеріалів використовують більш дешеву сировину низької якості, від чого міцнісні показники матеріалу і упаковки знижуються, вихідний матеріал і тара частіше не відповідають технічним вимогам галузевих стандартів і міжнародних документів. Наприклад, м’які контейнери із полімерних матеріалів не витримують підвищених навантажень, довготривалих термінів зберігання, а під дією атмосферних явищ руйнуються — проходить передчасне старіння матеріалу. Ящики із гофрокартону, що виготовлені із макулатурної сировини, не витримують статичних навантажень при штабелюванні, руйнуються при зберіганні, втрачають міцність під час довготривалого перебування на морозі, при підвищеній вологості повітря розшаровуються.

При визначенні нормативно-технічних вимог для конкретного виду, типу упаковки або при розрахунку і зіставленні надійності й екологічності вибраних конструкцій, неможливо обійтися без досліджень тари і таропакувальних матеріалів.

252

УЦентрі дослідження (ФГУП «НІЕКІТУ» м. Калуга) проводяться сертифікаційні і лабораторні дослідження тари і пакувальних матеріалів на відповідність технічним вимогам, які підляга-

ють обов’язковій сертифікації:

• тари споживчої із картону, паперу і комбінованих матеріалів (коробок, пачок, пакетів); пакетів із полімерних матеріалів; мішків паперових і тканинних, барабанів картонних навивних; тари із полімерних матеріалів (ящиків, лотків, бочок, банок, каністр, відер, бідонів, фляг, пляшок, корзин, коробок та інших); фляг молочних; бочок стальних; паперу для пакування харчових продуктів на автоматах; плівки поліетиленової.

Добровільній сертифікації можуть підлягати:

• мішки-вкладиші плівкові; упаковки в термоусадковій плівці; ящики із гофрованого і тарного склеєного картону; піддони плоскі; ящики дерев’яні; барабани фанерні; фляги і бідони металеві; барабани і бочки стальні; каністри металеві; ящики алюмінієві; прокладки горбкуваті для яєць; папір мішковий; картон гофрований; картон для плоских шарів гофрованого картону; картон тарний склеєний; плівка полімерна та з комбінованих матеріалів; пластмаси, поліетилен низького тиску, пінополістирол; гума; стрічки паперові, полімерні і сталеві пакувальні.

Лабораторним способом можна визначити міцність і захисні властивості тари при стискуваннях, штабелюваннях, ударах при вільному падінні, горизонтальному ударі.

Універсальний комплекс досліджень фірми ISNSTRON дає змогу проводити випробування і дослідження міцністних та деформаційних характеристик міцності різних матеріалів у широкому діапазоні температур і вологи. На основі отриманих даних визначаються тимчасові характеристики, будуються діаграми залежності з використанням ЕОМ.

Укліматотермосвітлокамері центру проводяться прискорені кліматичні дослідження на фотостаріння матеріалів і упаковки дією кліматичних факторів: сонячної радіації, верхніх і нижніх меж вологості, температур повітря при зберіганні, визначаються антикорозійні властивості упаковки металевих виробів. Дослідження механічних показників упаковки і пакувального матеріалу після витримки в кліматичній камері дощудозволяє визначитиїхвологоміцність.

Підтримання стандартних умов у дослідних приміщеннях забезпечується промисловими кондиціонерами, за допомогою яких підтримується температура та вологість повітря.

Достовірні результати лабораторних досліджень тари і таропакувальних матеріалів служать невід’ємною частиною комплек-

253

су факторів, які визначають конкурентоспроможність пакувальної продукції.

Особлива увага звертається на гігієну і якість харчової упаковки. Наприклад, у Великобританії встановлено точні критерії, яким повинні відповідати постачальники, щоб одержати сертифікат перевірки. Цей стандарт дозволяє постачальнику проходити лише одну перевірку на відповідність вимогам і скоротити кількість постійних перевірок.

Усі види тари і упаковки повинні відповідати специфічним вимогам, мати задану газо-, паро-, водонепроникність, прозорість, міцність, еластичність, морозостійкість, здатність до термозварювання (полімери), можливість використання у вигляді посуду (розігрівання гарячих страв у мікрохвильових печах, випікання тощо). Більшість матеріалів повинні бути жиро- і олієстійкими, гальмувати розвиток мікроорганізмів.

Сучасна упаковка, крім функціональних естетичних і економічних вимог, повинна враховувати екологічні аспекти самого матеріалу. Передбачено спеціальні санітарно-гігієнічні вимоги щодо використання тари і упаковки, її нешкідливість, особливо на харчові продукти, відсутність низькомолекулярних включень, слідів або залишків мономерів, стабілізаторів, пластифікаторів, модифікаторів, деяких пігментів, солей важких металів. При цьому розраховується відношення максимально-допустимої концентрації певних сполук для людини (мг/кг) до кількості харчових продуктів середньодобового її раціону. Для всіх токсичних речовин встановлені свої нормативи.

З метою дотримання відповідних вимог на підприємствах пакувальної індустрії впроваджують систему НАССР. Вона забезпечує безпеку продовольчим товарам, сприяє проведенню державного контролю і нагляду за дотриманням обов’язкових вимог стандарту в процесі виробництва. Система НАССР ураховується багатьма страховими компаніями при страхуванні відповідальності і вважається новим ступенем у менеджменті якості. Вона впроваджена на деяких підприємствах і передбачає проведення щоквартального внутрішнього аудиту виробництва, потім на нараді керівників підрозділів розробляються завдання щодо усунення виявлених зауважень, визначаються причини їх появи, розробляється план подальшої роботи за системою НАССР для кожного підприємства. Організація виробництва на основі принципів НАССР вважається однією із важливих конкретних переваг підприємства, які гарантують якість і безпеку виробленої продукції.

254

10.3. Сучасні вимоги до упаковки

За останні роки суттєво підвищились вимоги до упаковки. завдяки глобалізації. Це зумовлено появою нових пакувальних матеріалів, прогресом у галузі пакувальної техніки, появою нових пакувальних матеріалів; новими знаннями і досвідом у використанні функції упаковки; вимогами економіки та екології.

Нові знання і досвід формують основну базу для удосконалення і уточнення вимог до упаковки і поліпшення її якості.

Завдяки взаємозв’язку виробників і споживачів упаковки підвищується вплив конкуренції на розвиток галузі.

У більшості випадків виробник тари поки що допомагає своїм замовникам якнайкраще упакувати їхню продукцію. Його мета — не лише виготовити пакувальний засіб, але й забезпечувати своїм клієнтам перемогу в конкурентній боротьбі. Тому виробники упаковки більш уважно відносяться до тих підприємств, які першими почали оцінювати вплив глобалізації на свою діяльність. Це перш за все відноситься до виробників споживчої тари, яка в майбутньому повинна відповідати вимогам різних споживачів. Прикладом може служити інформаційна функція і зручність у використанні упаковки, підвищені вимоги до відмінних ознак товарів в упаковці, завдяки яким його можна легко запам’ятати, а потім пізнати на ринку, а також підвищені вимоги до захисної функції упаковки, особливо для продуктів з обмеженим терміном зберігання. З розширенням продажу через Інтернет виникла проблема щодо транспортної тари нової якості. Важливо при цьому забезпечити різноманітність такої тари, яка підійде будь-якому замовнику. Паралельно ставляться підвищені вимоги до рекламної функції транспортної тари.

Запропонування товару в Інтернеті вимагає репродукції упаковки на невеликій площі, зображенні з урахуванням вимог споживача щодо інформації про відповідний товар. Водночас не слід насичувати тару важкозчитуваною і не дуже принциповою інформацією, а також інформацією рекламного характеру.

З метою запобігання плагіату і підробок використовують упаковку, яка гарантує оригінальність упакованого продукту за рахунок спеціальних захисних елементів (малюнок, колір друку і етикетки), а також технології і системи щодо захисту продукту. Оснащена чіпом етикетка-відповідач використовує енергію електричного поля і тим самим дозволяє здійснювати автоматичну безконтактну ідентифікацію та обмін даними.

255

Заслуговує на увагу економічність пакування. На багатьох підприємствах витрати на пакувальні матеріали і упаковку є важливим критерієм для прийняття рішення щодо використання упаковки. Якісну упаковку впроваджують, ураховуючи зниження витрат на неї. За оцінкою АРМЕ (Асоціація виробників пластмас в Європі), затрати матеріалу на пакування з 1988 по 1997 р. знизилась у середньому на 28 %, а максимально — на 73 % (табл. 10.3).

Таблиця 10.3

ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ МАТЕРІАЛУ НА УПАКОВКУ ЗА ПЕРІОД 1988—1997 рр. ЗА ОЦІНКОЮ АРМЕ

Економія при виготовленні упаковки досягається за рахунок використання нових пакувальних матеріалів, покращання їх якості, вдосконалення технологій виготовлення, оптимального формування тари і застосування нових систем пакування.

Серед екологічних проблем переважає напрям зниження споживання пакувальних матеріалів і тари, раціональне використання відходів упаковки. Європарламентом прийнято спеціальну директиву про упаковку і пакувальні відходи (Директива 94/62/ЕС), в якій підкреслюється необхідність підвищення показників щодо утилізації використаної упаковки. Пропонується кілька спрямувань розв’язання цієї проблеми (табл. 10.4).

256

Таблиця 10.4

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО НОРМ УТИЛІЗАЦІЇ УПАКОВКИ З РІЗНИХ МАТЕРІАЛІВ, %

Розв’язання проблеми безпеки і якості харчових продуктів має базуватись на поліпшенні кожної стадії виробничого процесу. Важливе значення має зважування, обробіток і пакування харчових продуктів. Застосування ручної праці на цих операціях пов’язане з відхиленням від правил виробничої гігієни і безпеки, тому дуже важливо підібрати високоефективне обладнання. Наповнення і герметизація упаковки відіграє дуже важливу роль. При цьому сучасні автомати безпосередньо на робочому місці можуть формувати пакети, лотки і здійснювати герметизацію. Обтягнуті герметичною плівкою лотки є винятково надійними, а порушення герметизації помітні. Така упаковка дозволяє розміщувати харчові продукти в оптимальному середовищі, що збільшує термін їх зберігання і попереджує від псування, зумовленого мікробіологічними, хімічними або фізичними змінами.

Дуже важливо забезпечити надійність і чистоту етикетування. Поряд з використанням багатооборотної тари необхідно створити умови повного кругообігу і утилізації матеріалів використаної тари. З урахуванням особливостей утилізації оцінюють екологічність упаковки. Значна увага приділяється впливу відходів пакувальних матеріалів на оточуюче середовище: забруднення повітря, водоймищ, землі тощо. Важливо також ураховувати витрати ресурсів сировини. Екологічну оцінку проводять в основному з позиції екологічного балансу. На відміну від властивостей

257

продукту, екологічні критерії можна вважати відносними, хоча вони включають усі дії на оточуюче середовище. Разом з тим споживання ресурсів спрямовує пошуки вчених і спеціалістів відтворювальної сировини. Її оцінюють за вартістю і біологічним розкладом. Наприклад, полімери із рослинної сировини дешевші, ніж одержані з нафтохімічної сировини.

Перспективними можна вважати використання генних технологій. Наприклад, багато мікроорганізмів утворюють і накопичують різні поліефіри і «полігідроксижирні кислоти» як резервні речовини. Вчені інституту мікробіології Університету в Мюнстері вперше клонували гени важливих ензимів біоситезу і внесли суттєвий вклад щодо утворення поліефірів. Паралельно були введені гени біосинтезу для утворення полігідроксижирних кислот у ріпак, картоплю та інші рослини.

Європейський Союз ухвалив рішення, згідно з яким із січня 2004 р. нова упаковка зможе запускатись у виробництво тільки в тому разі, коли виробник вжив усіх заходів щодо мінімізації забруднення оточуючого середовища без шкоди для функціональності упаковки.

10.4. Вимоги до упаковки в ЄС

Існують норми безпеки товарів для споживачів, у яких регламентуються склад деяких пакувальних матеріалів і якість обладнання, що використовується у виробництві продовольчих товарів. Наприклад, застосування пластмас у виробах, що контактують з продуктами харчування, допускається тільки тоді, якщо вони виготовлені із безпечних для здоров’я споживачів компонентів. Підставою для включення тієї чи іншої речовини у цей список є представлення Європейським пакувальним інститутом технологічних і токсикологічних даних, що підтверджують безпечність навіть при довготривалому зберіганні. Перевірку цих нормативів здійснює науково-технічний комітет з продовольства при Комітеті ЄС. Збут і використання для контакту з харчовими продуктами пластмас із включенням компонентів, які відсутні у списку, заборонено у всіх країнах ЄС.

Важливим напрямом посилення вимог до якості продукції, що допускається на ринок ЄС, є екологічні норми. В ЄС діє близько 280 законодавчих актів щодо проблем забруднення повітря, води і ґрунту, управління відходами, екологічної оцінки, біотехнології тощо.

258

Останніми роками в країнах ЄС різко підвищилися екологічні вимоги до упаковки продовольчих і непродовольчих товарів, які поступово стають обов’язковими. Це має попередити забруднення навколишнього середовища використаною тарою і речовинами, які виділяються при її ліквідації, особливо шляхом спалювання.

На початку 90-х років ХХ ст. в ЄС щорічно вироблялося близько 50 млн т пакувальних матеріалів і тільки 20 % із них використовувались повторно. Окремі країни, зокрема Німеччина, Нідерланди, Данія прийняли ряд жорстких екологічних норм щодо упаковки. Наприклад, у Данії в деяких випадках заборонено застосування металевої тари, для частини рідких товарів приписують повторне використання скляних пляшок.

Обов’язковими вимогами для країн—членів ЄС, які пропонується ввести, є:

•об’єм і маса упаковки мають бути мінімально необхідними для забезпечення збереженості товару і безпеки споживача;

•до складу упаковки можуть входити тільки мінімальні концентрації шкідливих речовин (встановлені гранично-допустимі норми вмісту свинцю, кадмію, ртуті, хрому);

•за своїми фізичними властивостями і дизайном упаковка повинна бути придатна для багаторазового використання, а після закінчення терміну служби — для добування з неї цінної сировини або окремих компонентів.

Передбачено, що протягом десяти років з моменту вступу директиви в силу, утилізація становитиме 90 % використаної упаковки за масою і60 % сировиннихматеріалів, які входятьдоїї складу.

ВНімеччині законодавство зобов’язує продуцентів організувати збір своєї упаковки у торговельних організацій і споживачів, для чого організовано спеціальні фірми.

У країнах ЄС сертифікацію з екологічних вимог застосовують з 1992 року. Для цього встановлено критерії щодо проведення оцінки екологічної безпеки продукції на етапах її життєвого циклу і правила присвоєнняекологічного знака ЄС продукції ітехнологіям.

Екологічне маркування повинно інформувати споживачів про екологічні особливості товару. Маркування виробів, які наносять найменшу шкоду навколишньому середовищу, здійснюється «зеленим знаком ЄС», що зображує квітку з 12 пелюсткамизірочками та літерою Є всередині. Такий знак присвоюється компетентними органами країн-членів, виходячи із екологічних норм ЄС. Не застосовується цей знак для маркування продовольчих, фармацевтичних і шкідливих хімічних речовин.

259

Екологічний знак ЄС не відміняє застосування національних знаків. На упаковці німецьких товарів може також ставитися знак «Зелена крапка», який підтверджує, що виробництво даного товару є екологічно чистим і тара підлягає переробці.

В ЄС уніфіковано правила, що торкаються етикетування, маркування і упакування продовольчих та непродовольчих товарів.

Вимоги до етикетування повинні покращити інформованість споживачів про якість продукції, яка реалізується. Найбільш детально регламентується торгівля продовольчими товарами, що надходять у закритих упаковках. Етикетка і реклама на таку продукцію не повинні вводити в оману споживачів, не містити медичних приписів (за виключенням мінеральної води, зубної пасти, функціональних і дієтичних продуктів), не видавати звичайні властивості товару за якісь особливі, що виокремлюють його із загальної маси подібних товарів.

Етикетки на харчові продукти повинні містити ряд обов’язкових даних за уніфікованою формою:

•найменування продукту з чітко відображеною природою або фізичним станом (мед натуральний, кава розчинна тощо);

•перелік інгредієнтів, які використані при виробництві даного товару, включаючи різні добавки, що наводяться у порядку поступового зниження;

•маса нетто;

•максимальний термін придатності;

•особливі умови зберігання і використання;

•назва фірми-виробника чи постачальника;

•район виробництва (для виноградних вин, коньяків та ін.). Обов’язково наводиться номер (шифр) поставки конкретного

товару, а в роздрібній торгівлі — також його ціна. Передбачено спеціальні правила фасування продовольчих товарів у роздрібній торгівлі, а також допустимі відхилення від маси, що вказано на етикетці.

Торгівля продовольчими товарами, які не відповідають цим вимогам, забороняється в країнах ЄС.

З 1990 року прийнято стандартну форму відображення на етикетках і рекламі хімічного складу та енергетичної цінності продовольчих товарів. Вона повинна розміщуватись на видному місці, у простій і зрозумілій для споживача формі. Розрахунок калорійності здійснюється за коефіцієнтами, зафіксованими у директиві Ради ЄС. Ці відомості направлені на підвищення культу-

260