6.3. Поняття управлінського рішення та цілей в публічному адмініструванні

Державно-управлінське рішення – це обґрунтований і вибраний державними органами (посадовими особами) цілеспрямований вплив на суспільну систему (керовані об’єкти), який відображає владну волю держави, набуває офіційно вираженої форми, закріплюється в державних документах, прийнятих державним органом або посадовою особою в межах наданих повноважень з метою визначення і реалізації державної політики, державних цілей, стратегії їх досягнення, організації державної влади, вирішення проблем суспільної життєдіяльності, державного рівня.

Вироблення рішення – це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множини можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Воно є процесом, який реалізується суб’єктом управління та визначає дії, спрямовані на досягнення наперед визначеної цілі в певній фактичній чи запроектованій ситуації.

У публічному адмініструванні застосовують системний підхід до підготовки і реалізації управлінських рішень, який передбачає:

• розгляд керованого об’єкта як системи;

• віднесення проблеми, що розглядається, до компетенції окремого рівня управління, який виступає складовою загальної системи управління;

• локалізацію ситуації в межах системи, що розглядається;

• типізацію процесу прийняття рішень (з окресленням у ньому загального для вирішення завдань у рамках досліджуваної системи).

Етап підготовки управлінського рішення об’єднує: визначення цілі (сукупності цілей); збір і аналіз інформації про завдання, яке підлягає вирішенню; визначення, прогнозування розвитку ситуації і формування проблем; генерування варіантів можливих управлінських рішень; формування критеріїв і вибір ефективних варіантів управлінських рішень.

Вибір цілі – відповідальна стадія процесу розробки управлінського рішення, в основі якої лежать аналіз стану керованої системи, виявлення тенденції її розвитку і бажаного стану в майбутньому.

Намічену ціль порівнюють і погоджують з цілями розвитку інших об’єктів управління, які реалізуються різними суб’єктами управління у вертикальному і горизонтальному плані. При цьому встановлюють, наскільки дана ціль відповідає досягненню цілей вищого порядку. На цій стадії доцільно розробити «дерево цілей», що дасть змогу виробити струнку схему послідовного здійснення заходів у конкретній ситуації.

Визначення цілей повинно супроводжуватись розробкою критеріїв оцінки їх досягнення.

Цілі мають відповідати принципам:

• бути конкретними;

• реальними;

• релевативними (прийнятими);

• узгоджуваними у часі.

Оцінка проблеми – це встановлення її масштабів і природи тоді, коли проблему виявлено.

Критерій оцінки рішення –це вимір економічного і соціального ефекту, правило порівняння і вибору альтернатив.

Для оцінювання ситуації і підготовки рішення орган управління має бути забезпечений повною і своєчасною інформацією.

Зміст процесу управління полягає у перетворенні інформації зворотного зв’язку на інформацію управлінських рішень.

Зворотній зв’язок дає змогу коригувати помилки і відхилення, регулювати управлінські процеси.

Для прийняття рішення потрібна наукова (ноу-хау), нормативна,інструктивна, правова, планова та інша інформація, яка має відповідати вимогам актуальності, достовірності, достатності, доступності та автентичності.