Розділ 6. Світовий ринок трудових ресурсів
§ 1. Загальні закономірності розвитку світового ринку трудових ресурсів Програмні питання
Суть міжнародних трудових відносин.
Суть і структура світового ринку трудових ресурсів.
Причини формування надлишку робочої сили в деяких країнах чи регіонах.
Причини дефіциту трудових ресурсів в певних країнах.
Особливості динаміки професійної структури та форм зайнятості економічно активного населення країн світу.
Ускладнення технологій як фактор зростання потреби в спеціалістах високої кваліфікації.
Основні поняття
Трудові ресурси
Робоча сила
Трудові відносини
Світовий ринок праці
Світовий ринок трудових ресурсів
Демографічний бум
Приріст населення
Соціальна політика
Безробіття
Зайнятість
Нерівномірність розподілу трудових ресурсів у світі
Надлишок трудових ресурсів(робочої сили)
Дефіцит трудових ресурсів
Висококваліфіковані спеціалісти
Високотехнологічне виробництво
Ще однією формою міжнародних економічних відносин, що випливає з системи факторів виробництва, є система міжнародних трудових відносин, які виникають з приводу підготовки, переміщення та використання трудових ресурсів на міжнародному рівні.
Традиційно таку систему називають ринком праці, хоча для міжнародного рівня могла більше підійти назва – міжнародний або світовий ринок праці, якщо бути ще прискіпливішими до термінології, то вірнішою назвою даної системи є “світовий ринок трудових ресурсів”. І то при цьому варто згадати, що крім відносин ринок включає й інфраструктуру цих відносин. Отже, світовий ринок трудових ресурсів – це система міжнародних відносин, які виникають з приводу постійного балансування попиту та пропозиції щодо світових трудових ресурсів разом з інфраструктурою, пов’язаною з підготовкою, переміщенням, наймом і використанням їх, на основі нерівномірності кількісного та якісного розміщення робочої сили по світу. Іншими словами, світовий ринок трудових ресурсів – це сукупність трудових ресурсів світу, які пропонуються і купуються на міжнародній арені, інститутів, які їх готують, перевозять, використовують і відносин, які при цьому виникають.
Як і інші виробничі ресурси, трудові ресурси розміщені по світу нерівномірно, тож в одних країнах відзначається недостача робочих рук, у той час, як в інших країнах населення набагато перевищує потреби в робочих руках. Причини формування надлишкової робочої сили в окремих країнах, регіонах:
демографічний бум в окремих країнах (Індія, Китаї, Нігерії);
науково-технічний прогрес виступає фактором створення техніки, яка потребує меншої обслуги;
закриття добувних галузей внаслідок вичерпності природних ресурсів;
недостатньо виважена соціальна політика окремих держав;
зміни в потребах тієї чи іншої продукції, на якій спеціалізується країна.
Найбільші проблеми з безробіттям виникають у густонаселених регіонах світу і в малорозвинених країнах, що часто збігається. Густонаселеними вважаються в основному Південна і Південно-Східна Азія, Північна і Центральна Африка, північна частина Латинської Америки.
Світовий ринок трудових ресурсів знаходиться постійно в русі, тобто переживає тенденційні зміни. Основні особливості динаміки професійної структури і форм зайнятості економічно активного населення світу, а відповідно й причини дефіциту трудових ресурсів у деяких країнах:
у більшості розвинених країн існує чітка тенденція не тільки до зменшення приросту населення, а й до спаду;
збільшується потреба в освічених висококваліфікованих працівниках, які можуть працювати зі складною електронною технікою, а відповідно, збільшується кількість людей, потреба в професії яких відмирає;
в розвинених країнах настає насиченість економіки “білими комірцями”, а тому серед них також спостерігається безробіття;
розвиток сфери послуг сприяє створенню додаткових робочих місць і відповідній перекваліфікації працівників (але в основному молодих);
у розвинених країнах залишається все менше бажаючих виконувати важку малокваліфіковану “чорну роботу”, а тому з’являються вільні місця для виконання такої роботи.
Ускладнення технологій, електронізація, механізація й автоматизація процесу виробництва, розвиток і удосконалення сфери послуг, виникнення нових галузей виробництва, ускладнення самого процесу управління виробництвом – усе це разом складає причину розширення потреб у спеціалістах високої кваліфікації. На сучасному етапі усе більше з’являється таких технологій, працювати з якими можна тільки, маючи знання на рівні вищої освіти, тобто тепер необхідно вчитися не тільки для того, щоб стати інженером, а й для того, щоб стати простим робітником на високотехнологічному виробництві.
Маючи соціальне замовлення вузи збільшують свій потенціал, щоб випускати більше висококваліфікованих спеціалістів. Але виникає проблема в тому, що кожна фірма прагне взяти на роботу найкращих випускників вузів. Спеціалісти навіть із знаннями на рівні нашої “четвірки” і нижче не являються дефіцитом в розвинених країнах, а тому виникає досить гостра суперечність: висококваліфіковані спеціалісти потрібні, вузи розширюють свої можливості і збільшують кількість випускників до досить значних розмірів, і в той же час дефіцит висококласних спеціалістів існує. Як наслідок, фірмами розвинених країн ведуться активні пошуки таких спеціалістів за кордоном і, навпаки, якщо висококваліфіковані спеціалісти-іммігранти пропонують свої послуги, то фірми охоче беруть їх на роботу.
Оскільки існує нерівномірність розподілу трудових ресурсів на планеті, то існує процес переміщення трудових ресурсів між країнами, який називається трудовою міграцією.