- •1. Проблематичність питання «що таке філософія?». Специфіка і природа філософського знання. Основні теми філософських роздумів.
- •2. Відмінність між філософією і філософуванням, філософією і наукою, філософією і релігією, філософією і буденною свідомістю. Поняття «культури мислення» і роль філософії в її формуванні.
- •3.Філософія як тип знання, як спосіб руху мислення, як здатність світорозуміння.
- •4.Причини несприйнятливості до філософського способу руху мислення в контексті структури мисленєвої діяльності людини. ?????
- •5. Буденна свідомість, здоровий глузд, життєвий досвід в їх ставленні до філософії. Філософія і формування духовного досвіду особи.
- •6. Роль філософії у формуванні лінгвістичної компетентності перекладача ????
- •7.Розсудок і розум як пізнавальні здатності людини.
- •8.Про абстрактне і конкретне в процесі руху мислення людини.???
- •9.Філософія та світогляд. Специфіка світоглядних питань та їх присутність в життєвому просторі особистості. Поняття світоглядної культури.
- •11.Світоглядне значення лінгвістичної науки і роль філософії в її формуванні.???
- •12.Феномен світоглядної кризи і роль філософії в її осмисленні.
- •13.Життєві корні та філософський смисл проблеми буття (буття як космос; буття як теос; буття як субстанція).
- •14. Постановка проблеми буття у філософському дискурсі хх ст. (екзистенціалізм, марксизм, релігійна філософія).
- •15.”Питання про буття, що було висунуто в античності, визначило долю західного світу” (м.Хайдеггер)
- •16.Альтернатива „буття-небуття” в системі відношень життя людини.
- •17.Простір і час як форми присутності людини у бутті. Парадокси часу та проблема освоєння часу у філософському дискурсі.
- •18. Про специфіку буття як особливого роду особистісної активності індивіда. Буття і проблема самореалізації особистості.
- •20. Соціокультурне значення філософської проблеми буття для формування світоглядної культури студента-лінгвіста.
- •21. Постановка проблеми свідомості в філософії: полеміка навколо питання про природу свідомості та способи її данності індивіду.
- •22. Відмінність філософського тлумачення свідомості від спеціальнонаукового (фізика, фізіологія, психологія, кібернетика, лінгвістика).
- •23. Ідеальне як всезагальна форма існування свідомості. Відмінність між ідеальним і реальним, актуальним і потенціальним. Механізм взаємозв’язку ідеального з реальним.
- •24. Структура свідомості та її функції. Взаємозв’язок свідомого і несвідомого: проблема індивідуального і колективного несвідомого.
- •25. Свідомість як суспільний феномен. Механізм зв`язку індивідуальної та суспільної свідомості.
- •26. Діалектичний взаємозв’язок свідомості і мови. Проблема «мовленнєвої свідомості».
- •27. Світоглядна значущість філософської проблеми свідомості та її значення для професійного зростання філолога, перекладача.
- •28. Філософський портрет специфіки студентської свідомості і самосвідомості. Що означає бути свідомим?
- •29. Філософська антропологія: предмет дослідження, принципи філософсько-антропологічного аналізу. Завдання, місце філософської антропології в системі філософського знання.
- •30. Антропологічний поворот у сучасному філософуванні. Сучасний «Мультиверсум» дискурсів про людину .
- •31. Соціокультурні передумови «перевідкриття» теми людини у філософській антропології.
- •32. Відмінність «двох епох» філософування про людину – класичної і пост класичної.
- •33. Питання про природу людини: наукова, філософська й теологічна антропологія.
- •34. Основні ідеї філософської антропології у визначені сутності людини.
- •35. Полемічність питання про свободу людини. Буття людини як свобода.
- •36.Деструктивне в людині як таїна: особливості пояснення деструктивного з позицій а) теорії вродженої агресивності; б) біхевіоризму; в) походження та інтенсивності агресивного імпульсу у людині.
- •37.Сучасна антропологічна криза та роль філософії в її осмисленні.
- •38.Значущість філософської теорії людини для самопізнання та процесів гуманізації буття.
- •39.Суспільство як універсальний спосіб організації взаємодії людей. Як можливе суспільство?
- •40.Сингуляризм і універсалізм як принципи осмислення суспільного життя.
- •41.Соціальність як генетична основа розвитку людини. Дієва сутність соціального.
- •42.Суспільне буття і суспільна свідомість, досвід осмислення в соціально-філософської думці.
- •43.Соборність як тип органічної єдності. Види соборного єднання.
- •44.Поняття суспільного виробництва та його видів.
- •45.Духовне виробництво як „виробництво людини”. Роль духовного виробництва у відтворенні ціннісного самовизначення людини.
- •46.Світоглядні засади аналізу феномену духовного. Духовність як завдання піклування про „я”, свою душу.
- •48.Підходи до з’ясування типології суспільства. Поняття сучасності.
- •49.Фундаментальні засади суспільного життя: ієрархія, влада, власність. (с.Франк)
- •50.Індивідуалізм і колективізм як певні установки тлумачення суспільного світу (Бубер)
- •51.Чому ми не можемо обійтися без поняття «суспільство»?
- •52.Нормативні принципи суспільного життя: солідарність, служіння, свобода (справедливість).
- •53.Суспільство як історично конкретний тип соціальної системи: традиційне, індустріальне, постіндустріальне.
- •54.Концепція постіндустріального суспільства (д.Белл): основні соцієтарні зміни в межах соціальних структур.
- •55. Порівняльна характеристика традиційного і сучасного суспільства. Модель «сучасної людини».
- •56.Поняття громадянського суспільства як форми суспільного діалогу та форми самоорганізації громадян.
- •57.Історична мінливість уявлень про «субстанцію» історичного процесу. Що є історія?
- •58.Історія людства як поліцентричне утворення (м.Данилевський, о.Шпенглер, а.Тойнбі)
- •59.Про способи ставлення до історії (ф.Ніцше).
- •60.Поняття «осьового часу» (к. Ясперс)
- •62.Проблема спрямованості історичного процесу.
- •63.Мінливість уявлень про суб’єкта історичної дії.
- •64.Необхідне і випадкове в історії: до питання про наявність смислу історичного поступу.
- •65.Феномен «видатної особистості» в історії: теорії героїчного і соціального детермінізму.
- •66.Пошуки сенсу і кінцевої мети історії в сучасній соціальній філософії.
- •67.Феномен «кінця історії» (ф.Фукуяма) та проблема моделювання майбутнього.
- •68.Метаісторичні ракурси філософії історії.
11.Світоглядне значення лінгвістичної науки і роль філософії в її формуванні.???
Лінгвістична філософія-напрям аналітичної філософії. Виникло в 1930-х рр.. і отримало розвиток у Великобританії. Будучи однією з шкіл неопозитивізму, Лінгвістична філософія заперечує світоглядний характер філософії і вважає традиційні філософські проблеми Псевдопроблема, що виникають в силу дезорієнтуючі впливу мови на мислення. На відміну від прихильників інших різновиди аналітичної філософії, представники Лінгвістичною філософії вбачають завдання "філософа-аналітика" не в тому, щоб реформувати мову в Відповідно до деякої логічної нормою, а в детальному аналізі дійсного споживання природного розмовної мови з тим, щоб усувати непорозуміння, що виникають внаслідок неправильного вживання мови.
Зокрема, згідно Лінгвістичною філософії, такий аналіз призводить до виявлення причин постановки філософських проблем, які начебто виникають в результаті неправомірного розширення буденного слововживання. Заперечуючи проти будь-яких проявів техніцизму у філософії, пов'язаного з використанням спеціального понятійного апарату, і обстоюючи "чистоту" вживання природної мови, Лінгвістична філософія виступає як рішучого противника сцієнтизму в філософії, зокрема сцієнтизму логічних позитивістів.
12.Феномен світоглядної кризи і роль філософії в її осмисленні.
Світоглядний плюралізм як співіснування й конкуренція ідей, концепцій, теорій і систем, що дають різні (взаємно несумісні, альтернативні) відповіді на ті або інші світоглядні питання, характерний для сучасних демократичних суспільств і суспільств, що перебувають у процесі становлення демократії. Він породжує важливі практичні проблеми: необхідність підтримки й зміцнення єдності суспільства в умовах світоглядного плюралізму; забезпечення консенсусу критичної маси членів суспільства щодо основних норм і цінностей, необхідних для його функціонування й розвитку; утвердження толерантності у відносинах між людьми з різними світоглядними переконаннями й орієнтаціями, розвиток діалогу між ними; запобігання гострих конфліктів на світоглядній основі.
Аналіз стану філософської розробки теми світоглядного плюралізму дозволяє говорити про потребу подальшого розвитку її теоретичного осмислення в наступних напрямках: досягнення більшої збалансованості у висвітленні плюралізму на філософському і масовому рівнях світоглядної свідомості; розкриття гносеологічних, аксіологічних та історико-соціологічних аспектів феномена світоглядного плюралізму в системній єдності, що визначається специфікою світоглядної свідомості як способу самопізнання і морально-практичної орієнтації людини у світі.
2. Концепція критичного раціоналізму як загальне розуміння процесу розвитку пізнання може слугувати методологічною основою дослідження, оскільки її фундаментальні засади (визнання гіпотетичного характеру усіх ідей і теорій, принципи фаллібілізму та інтерсуб’єктивної раціональної критики) відповідають визнанню світоглядного плюралізму, заперечують правомірність претензій на володіння істиною і, водночас, передбачають можливість і необхідність раціональної оцінки різних світоглядних ідей і концепцій, пошуку істини та наближення до неї в процесі раціональної дискусії. Положення про дуалізм фактів і норм вказує на важливу аксіологічну причину світоглядного плюралізму. Методологічний індивідуалізм, тобто установка на дослідження соціальних явищ в напрямку від індивідуального до суспільного, відповідає потребам гуманізації та демократизації суспільства.
3. З огляду на змістовну специфіку філософії, в ній не можуть застосовуватися емпіричні методи перевірки ідей і теорій, які, поряд з логічним аналізом (пошуком логічних суперечностей), відіграють визначальну роль в природничих науках. Натомість, головним засобом інтерсуб’єктивної раціональної критики, крім логічного аналізу, стає оцінка ідей і теорій з точки зору відношення між вагомістю (кількістю і важливістю) проблем, що ними розв’язуються і породжуються. Оскільки оцінка важливості відображає ціннісні пріоритети того, хто оцінює, вона значною мірою виявляється суб’єктивною, що створює простір для плюралізму. З іншого боку, цю суб’єктивність не слід абсолютизувати, – наближення до об’єктивності та консенсусу можливе, якщо намагатися оцінювати важливість проблем не з точки зору власних цінностей, а зважаючи на значення, якого надають їм різні люди.
Перспективи утвердження світоглядної толерантності пов’язані з етичним розумінням значення світоглядної свідомості – визнанням первинності морального по відношенню до світоглядної свідомості. Стабільність і розвиток демократичного суспільства в умовах світоглядного плюралізму потребує консенсусу критичної маси цього суспільства щодо основних моральних норм і цінностей, які по-різному обґрунтовуються різними світоглядними доктринами або узгоджуються з ними. Для підтримання і зміцнення такого консенсусу потрібне вільне вироблення людьми власної морально-ціннісної та світоглядної позиції в процесі раціональної дискусії, учасники якої керуються принципом універсалізації норм.