6. Роль філософії у формуванні лінгвістичної компетентності перекладача ????

Встановлення в сучасному суспільстві ринкових відносин, стрімкий розвиток міжнародних зв'язків не тільки відкриває нове поле діяльності перед перекладачами, але й ставить їх в умови жорсткої конкуренції, що неминуче веде до збільшення вимог до представників даної професії. Будучи не допоміжною, а центральною фігурою міжкультурного спілкування і взаєморозуміння, перекладачі-професіонали виконують соціально важливу комунікативну функцію, уможливлюючи міжнародні контакти в політичній, комерційній, науково-технічній та інших галузях, без яких неможливо уявити існування сучасного людства. Виникає гостра потреба у формуванні професійної, перш за все, комунікативної компетентності майбутніх перекладачів, оскільки комунікація для перекладача є метою, змістом і результатом діяльності.

Вирішення проблеми формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх перекладачів в системі вищої лінгвістичної освіти вимагає розробки теоретико-методологічної стратегії в умовах нової педагогічної парадигми, яка ґрунтується на ідеях модернізації, гуманізації, гуманітаризації освіти.

7.Розсудок і розум як пізнавальні здатності людини.

За І. Кантом, розум і розсудок (нім. vernunf і vertang) — складові психіки людини. За допомогою розсудку впорядковуються хаотичні факти і утворюється цілісність, вноситься порядок у сприйняте: проте, упорядковуючи їх, він не виходить за межі наявного знання. Розум аналізує і оцінює дані органів чуття і надбання розсудку, а також сам себе. Він допомагає людині робити відкриття, винаходи і створювати художні образи.

Г. Геґель розглядав розсудок як нижчу форму мислення, що не спроможна збагнути єдність протилежностей і тому є однобічною.

Розум полягає в усвідомленому оперуванні поняттями і спирається на розкриття їх природи і змісту. Головна особливість і покликання розумово діючої людини в тому, що вона ставиться до всякої речі, як того вимагає сама її сутність, вона створює нові ідеї, які руйнують системи знання і уявлення, схеми і шаблони дій. Саме з розумом пов'язана продуктивна здатність уяви, за І.Кантом, вона — основа творчості людини в усіх сферах її життя.

Розсудливо діюча людина працює з відомими предметами і явищами, які даються у вигляді якихось дрібних фрагментів. Вона користується раніше заданими схемами і шаблонами обробки відображення без проникнення у змістову сутність формально впорядкованих понять. Схеми і шаблони є готовими «мірилами» оцінки почуттєвого матеріалу і допомагають конструювати результати.

особливість розсудку — аналіз (і завдяки цьому узагальнення), розуму — синтез. Свій метод філософ називає аналітико-синтетичним. Через те що його діалектика викладена ним в основному в Логіці, традиційно розглядають “діалектику як логіку”. Це правильно, але однобічно: для Гегеля вона охоплює все в людині і все в її світі. І, розуміючи всезагальність розсудку і розуму, він у їх характеристиці зачіпає найрізноманітніші сфери життя (досить подивитися на його виклад негативних і позитивних проявів розсудку: в пізнанні, у формуванні характеру, в професійній діяльності, в громадянському і політичному житті та ін.). В історії Нового часу систематичним утіленням розсудку було просвітництво і в пізнанні, і в житті, а його закономірним наслідком Гегель вважав Французьку революцію ХVIII ст., яку він відобразив під назвою “Абсолютна свобода і жах”.