1. Проблематичність питання «що таке філософія?». Специфіка і природа філософського знання. Основні теми філософських роздумів.

Філософія– найбільш загальна теорія, одна з форм світогляду; одна з форм людської діяльності, особливий спосіб пізнання; форма суспільної свідомості.

Загальноприйнятого визначення філософії, як і загальноприйнятого уявлення про предмет філософії, не існує. В історії сформувалося безліч різних типів філософії, що відрізняються як своїм предметом, так і методами. У самому загальному вигляді під філософією розуміють діяльність, спрямовану на постановку і раціональне вирішення найбільш загальних питань, що стосуються сутності знання, людини і світу. Філософія виробляє узагальнену систему знань про світ у цілому і основи буття.

Філософія – одна з найдавніших областей знання. Вона виникла в результаті усвідомлення людством самого себе одночасно в Індії, Китаї та Греції ок. VI в. до н.е. Введення поняття "філософія" приписується грецькому мислителю Піфагору (з Самосу)

Філософія не зводиться ні до науки, ні до мистецтва, ні до практики, однак з кожною з цих трьох сфер діяльності чоло-століття філософія знаходиться в найтіснішому координації. Філософія, наука, мистецтво і практика взаємодоповнюють один одного, маючи різні призначення й реалізуючи різні функції.

Філософія сфокусована на людину, її цікавить ставлення людини і світу, людини і людини.

У центрі уваги – три ключових елементи: природа, суспільне життя, людина.

Таким чином, філософія є реалізація повноти життя людини. Вона об'єднує цінності істини, краси і добра в єдине ціле.

Призначення і функції філософії

Роль філософії визначається насамперед тим, що вона виступає в якості теоретичної основи світогляду і вирішує проблеми пізнаванності світу, орієнтації людини у світі культури і духовних цінностей. Призначення філософії – пошук спадку людини, забезпечення його буття в складному і химерному світі; піднесення людини і забезпечення універсальних умов його (само) вдосконалення.

Філософія це — теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві. Філософія вибудовується з сумнівів і обґрунтовувань, доведень, живе у вільних дискусіях. Філософськими дисциплінами є метафізика, онтологія, гносеологія, філософська антропологія, логіка, етика, естетика та інші. Філософія вивчає всі феномени культури під кутом зору всезагальності, тобто їх суті, місця та функції в культурі.

Античні філософи вказали на такі два основні джерела філософського знання:

1. Здатність людини дивуватися. У давніх греків символом філософії була богиня Іріда (донька Тавманта --"Того, хто дивується", міфічного сина богині землі Геї). Філософам притаманне відчуття здивування, - зауважував Платон, - воно і є началом філософії. Все наше знання, як вважав Арістотель, насамперед філософське, зобов'язано такій людській рисі як здатності дивуватися. Чим багатший, складніший духовний світ особистості, тим сильніше в ній розвинута здатність переживати хвилювання від зустрічі з непізнаним, нерозгаданим, тим більше - з таємничим.

2. Безперервне збагачення людського інтелекту знанням речей, які постають перед "розумовим зором" людини. Спостерігаючи ці речі, ознайомлюючись з ними, людина починає замислюватися над їх сутністю, причиною появи та існування, значенням (сенсом). Прикладом такої мислячої істоти є скульптурний твір видатного французького майстра XX ст. О. Родена "Мислитель", прообразом якого був відомий італійський поет і гуманіст епохи Відродження Франческо Петрарка. Погляд і думка, подив і переживання, спостереження і розмірковування, запитання і відповідь утворюють напрям розвитку філософської проблеми. Вона виникає внаслідок зіткнення прагнення зрозуміти щось зовнішнє щодо людини (зовнішній погляд) і розібратися у своєму розумінні цього спостереження (внутрішній погляд). Взаємозв'язок світу реалій (зовнішнього, фізичного) і світу власних думок, переживань (внутрішнього, духовного) утворює проблемне "поле напруги" філософської думки.

Загалом визначення основного питання філософії є проблемно-дискусивним. Якщо в діалектико-матеріалі-стичній традиції, притаманній марксистській філософії, воно є основним, то в інших філософських системах, зокрема в екзистенціалізмі, таким воно не є. Щодо цього правомірно ведуть мову про існування багатьох основних питань філософії, кількість яких із розвитком та збагаченням філософського знання збільшується. На думку російського філософа Теодора Ойзермана (нар. 1914), такими основними питаннями є: відношення суб'єктивного та об'єктивного; відношення духу і матерії; пізнаваність чи непізнаваність світу; реальне та ірреальне; джерело людського сприйняття і понять; питання про свободу.

Отже, проблемність філософського розуму, його здатність виявляти суперечності людського буття, таємниці і загадки природи, психіки, процесу пізнання ("знання про незнане") є однією з найяскравіших його характеристик.