- •1. Предмет психології
- •2.Завдання психологічної науки
- •3.Диференціація психології на окремі науки
- •4. Основні принципи психології
- •5.Міждисциплінарні зв»язки психолоії.
- •6. Школи, напрями, концепції в психології.
- •7. Етапи становлення психології як науки.
- •9.Виникнення психіки. Розвиток механізмів психіки.
- •10.Розвиток психіки у філогенезі
- •11. Відмінність психіки людини від психіки тварин.
- •12. Виникнення і розвиток людської свідомості.
- •13. Структура свідомості. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.
- •14. “Мова” та спілкування тварин.
- •15. Поняття про відчуття
- •16. Фізіологічні основи відчуттів.
- •17. Класифікація та види відчуттів.
- •18. Властивості відчуттів.
- •19. Загальні закономірності відчуттів.
- •20. Як пов’язані між собою відчуття та діяльність.
- •21. Понятття про сприймання
- •22. Фізіологічна основа сприймання
- •23. Різновиди сприймання
- •24. Індивідуальні особливості сприймання
- •25. У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням та відчуттями
- •26. Вплив на сприймання попереднього досвіду людини
- •27. Спостереження і спостережливість
- •28. Поняття про пам’ять
- •29. Природа пам’яті. Теорії пам’яті.
- •30. Класифікація та види пам’яті
- •31. Процеси й закономірності пам’яті.
- •32. Індивідуальні особливості й типи пам’яті.
- •33. Роль пам’яті в психічному житті людини.
- •34. Мнемотехнічні засоби для покращення пам’яті людини.
- •35. Поняття про мислення. Функції мислення.
- •36. Теорії мислення. Мислення як процес.
- •37. Форми мислення.
- •39. Процеси мислення.
- •40. Класифікація та види мислення.
- •41. Індивідуальні відмінності в мисленні людини та її інтелект.
- •42. Поняття про уяву.
- •43. Фізіологічна основа уяви.
- •44. Процес створення образів уяви.
- •45. Класифікація та види уяви.
- •46. Уява і особистість.
- •47. Зв’язок уяви з емоційно-вольовою сферою особистості.
- •48. Роль уяви в різних видах творчості.
- •49. Поняття про увагу
- •50. Природа уваги. Теорії уваги.
- •51. Різновиди уваги.
- •55 . Фізіологічні основи емоцій та почуттів.
- •56 . Вияв емоцій та почуттів.
- •57 . Форми переживання почуттів.
- •58 . Емоційні стани.
- •59 . Поняття про волю .
- •60. Довільні дії і їх особливості.
- •63.Класифікація основних вольових якостей особистості.
- •64. Розвиток та виховання вольової активності людини.
- •66.Зміст і структура діяльності.
- •68.Головні відмінності людської діяльності від активності тварин.
- •69.Поняття про особистість.
- •70. Теорії особистості.
- •72. Свідоме і несвідоме в структурі особистості.
- •74. « Я- концепція» особистості.
- •75.Самосвідомість.Самооцінка. Самоповага.
- •76.Особистісне зростання.
- •77.Понятя про темперамент.
- •78. Типи темпераменту.
- •79. Головні властивості темпераменту.
- •80. Фізіологічні основи темпераменту.
- •81. Вплив темпераменту на діяльність людини.
- •82.Поняття про характер
- •84. Структура характеру.
- •85. Природа характеру
- •86. Формування характеру
- •88.Структура здібностей
- •89.Відмінності в здібностях та їх природа
- •90. Формування та розвиток здібностей.
- •96. Фізіологічні механізми мовної діяльності.
- •98. Класифікація груп у психології та їх характеристика.
- •99. Референтні групи та особистість.
- •Аналітичний
- •Соціально-асоціативний
18. Властивості відчуттів.
Загальними властивостями відчуттів є якість, інтенсивність, тривалість і локалізація.
Якість — особливість певного відчуття, яка відрізняє його від інших відчуттів. Якісно відрізняються між собою відчуття різних видів, а також різні відчуття в межах одного виду. Наприклад, слухові відчуття відрізняються за висотою, тембром, гучністю. Якість відчуттів дає змогу відображати світ у всій різноманітності його властивостей.
Інтенсивність — кількісна характеристика відчуття. Визначається силою подразника, що діє, і функціональним станом рецептора, який залежить від стану організму, значущості подразника і просторово-часових умов сприймання. Вона виявляється у яскравості й виразності властивостей предметів і явищ, які відображає людина. Вивчає інтенсивність відчуттів психофізика, яка зосереджується на кількісному описі та аналітичному виражені закономірностей їх розвитку і функціонування.
Тривалість — часова характеристика відчуттів. Вона залежить від часу дії подразника, його інтенсивності і функціонального стану організму. При дії подразника відчуття виникає не відразу, а через деякий проміжок часу, який називають латентним (прихованим) періодом відчуття. Очевидно, його величина залежить від швидкості збудження рецептора і швидкості проходження нервових імпульсів аферентними і еферентними шляхами. Відчуттям характерна локалізованість. Це означає, що будь-який образ відчуття має елементи просторового розташування подразника. Колір, світло, звук співвідносяться з джерелом. Тактильні, больові, температурні відчуття - з тією частиною тіла, яка викликає це відчуття. При цьому локалізація больових відчуттів буває більш розмитою і менш точною.
19. Загальні закономірності відчуттів.
До закономірностей відчуттів належать:
• пороги відчуттів;
• адаптація;
• сенсибілізація;
• взаємодія відчуттів: компенсація; синестезія.
Перша з означених закономірностей є психофізичною, тобто стосується відносин між психікою і фізичним світом; інші є психофізіологічними, тобто стосуються взаємодії психіки, і нервової системи людини.
Пороги відчуття поділяються на абсолютні та відносні (диференціальні, різнісні); абсолютні пороги бувають верхніми і нижніми. Всі види відчуттів виникають при впливі відповідних подразників. Однак щоб викликати відчуття, необхідно, щоб інтенсивність подразника була достатньою. Перехід від невідчутних стимулів до відчутних відбувається не поступово, а стрибками. Мінімальна чинність подразника, що викликає ледве помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом відчуттів. Подальше збільшення чинності подразників, що діють на рецептори, викликає або зникнення відчуття, або болюче відчуття (наприклад, гучний звук, яскравість, що засліплює очі). Верхнім абсолютним порогом називається максимальна чинність подразника, при якій ще зберігається адекватне діючому подразнику відчуття.
Адаптація, або пристосування органу до тривалого впливу подразнику виражається в зміні чуттєвості - зниженні або підвищенні її. енсибілізацією називають стійке підвищення чутливості певних органів чуття шляхом їх тренування. Сенсибілізація у її генезисі звично є пов'язаною із взаємодією відчуттів.
Взаємодією відчуттів називається зміна чуттєвості аналізатора під впливом подразнення інших аналізаторів. Взаємозв'язок відчуттів виявляється і в синестезії -злитті якостей різноманітних сфер чуттєвості, коли будь-який подразник, діючи на відповідний орган відчуття, викликає не тільки відчуття специфічне для даного органу почуттів, але водночас ще і додаткове відчуття або подання, характерне для іншого органу почуттів.