42. Поняття про уяву.

Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона зумовлюється потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі її готовий результат. Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Види уяви:активна(послідовність фантазій ,викликана за допомогою довільної концентрації), пасивна(послід.фантазій викликана мимовільними процесами психіки), продуктивна увага( в рамках цього виду діяльність свідомо керується людиною), конкретна уява(здійснюється оперування конкретними обазами реальної дійсності) абстрактна уява(здійснюється оперування абстрактиними образами).

Функції уяви: 1) моделювання кінцевого результату діяльності людини і засобів, необхідних для його досягнення; 2) створення програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;3) створення образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;4) створення образів об'єктів з опорою на схеми та описи. Характерні риси уяви: 1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності;2.)Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями. 3) Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви - об'єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява сприяє глибшому осмисленню і пізнанню дійсності, але інколи спотворює її. Уява в такому разі готує нам чимало гірких розчарувань. 4) Уява - складник творчості. Сприймання стимулює уяву. Чим багатший досвід людини, чим розвинутіші інтереси і потреби-тим багатшою і різноманітнішою є уява.

43. Фізіологічна основа уяви.

Механізм уяви має спільні ознаки з механізмами інших пізнавальних процесів. Є в ньому і специфічне, особливе. У процесах уяви утворені протягом життя людини системи зв'язків розпадаються та об'єднуються в нові системи. Це об'єднання стає можливим унаслідок появи в корі мозку сильного збудника під час виникнен­ня потреби або під впливом безпосереднього враження. У людини, яка фантазує, групи нервових клітин у цен­тральній нервовій системі з'єднуються по-новому, чим зумовлені новизна образів фантазії порівняно з образа­ми пам'яті і тільки часткова подібність із ними. Фантазуючи, людський мозок впливає на перифе­рійну ділянку організму, змінює її функціонування, породжує явища, які здаються «надприродними». Все це доводить існування тісного зв'язку уяви з мислен­ням: уявлення дотику льоду до шкіри може викликати прискорення пульсу; дотик холодної мокрої тканини до шкіри викликає почервонін­ня, навіть пухирі, як при опіку. Уява включається і в перебіг фізіологічних процесів, певного мірою змінює їх. Часом уява спотворює реальність. Діяльність уяви залежить від досвіду, загальної спрямованості, потреб та інтересів особистості, а також від комбінаторної здатності мозку і вправності в цій діяльності, можливості втілювати її продукти в мате­ріальну форму. На розвиток і функціонування уяви впливає оточення.