- •1. Предмет психології
- •2.Завдання психологічної науки
- •3.Диференціація психології на окремі науки
- •4. Основні принципи психології
- •5.Міждисциплінарні зв»язки психолоії.
- •6. Школи, напрями, концепції в психології.
- •7. Етапи становлення психології як науки.
- •9.Виникнення психіки. Розвиток механізмів психіки.
- •10.Розвиток психіки у філогенезі
- •11. Відмінність психіки людини від психіки тварин.
- •12. Виникнення і розвиток людської свідомості.
- •13. Структура свідомості. Свідоме та несвідоме в психічній діяльності людини.
- •14. “Мова” та спілкування тварин.
- •15. Поняття про відчуття
- •16. Фізіологічні основи відчуттів.
- •17. Класифікація та види відчуттів.
- •18. Властивості відчуттів.
- •19. Загальні закономірності відчуттів.
- •20. Як пов’язані між собою відчуття та діяльність.
- •21. Понятття про сприймання
- •22. Фізіологічна основа сприймання
- •23. Різновиди сприймання
- •24. Індивідуальні особливості сприймання
- •25. У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням та відчуттями
- •26. Вплив на сприймання попереднього досвіду людини
- •27. Спостереження і спостережливість
- •28. Поняття про пам’ять
- •29. Природа пам’яті. Теорії пам’яті.
- •30. Класифікація та види пам’яті
- •31. Процеси й закономірності пам’яті.
- •32. Індивідуальні особливості й типи пам’яті.
- •33. Роль пам’яті в психічному житті людини.
- •34. Мнемотехнічні засоби для покращення пам’яті людини.
- •35. Поняття про мислення. Функції мислення.
- •36. Теорії мислення. Мислення як процес.
- •37. Форми мислення.
- •39. Процеси мислення.
- •40. Класифікація та види мислення.
- •41. Індивідуальні відмінності в мисленні людини та її інтелект.
- •42. Поняття про уяву.
- •43. Фізіологічна основа уяви.
- •44. Процес створення образів уяви.
- •45. Класифікація та види уяви.
- •46. Уява і особистість.
- •47. Зв’язок уяви з емоційно-вольовою сферою особистості.
- •48. Роль уяви в різних видах творчості.
- •49. Поняття про увагу
- •50. Природа уваги. Теорії уваги.
- •51. Різновиди уваги.
- •55 . Фізіологічні основи емоцій та почуттів.
- •56 . Вияв емоцій та почуттів.
- •57 . Форми переживання почуттів.
- •58 . Емоційні стани.
- •59 . Поняття про волю .
- •60. Довільні дії і їх особливості.
- •63.Класифікація основних вольових якостей особистості.
- •64. Розвиток та виховання вольової активності людини.
- •66.Зміст і структура діяльності.
- •68.Головні відмінності людської діяльності від активності тварин.
- •69.Поняття про особистість.
- •70. Теорії особистості.
- •72. Свідоме і несвідоме в структурі особистості.
- •74. « Я- концепція» особистості.
- •75.Самосвідомість.Самооцінка. Самоповага.
- •76.Особистісне зростання.
- •77.Понятя про темперамент.
- •78. Типи темпераменту.
- •79. Головні властивості темпераменту.
- •80. Фізіологічні основи темпераменту.
- •81. Вплив темпераменту на діяльність людини.
- •82.Поняття про характер
- •84. Структура характеру.
- •85. Природа характеру
- •86. Формування характеру
- •88.Структура здібностей
- •89.Відмінності в здібностях та їх природа
- •90. Формування та розвиток здібностей.
- •96. Фізіологічні механізми мовної діяльності.
- •98. Класифікація груп у психології та їх характеристика.
- •99. Референтні групи та особистість.
- •Аналітичний
- •Соціально-асоціативний
39. Процеси мислення.
Мислення – це процес опосередкованого, предметного відображення
(пізнання) загальних , суттєвих властивостей об’єктів та явищ дійсності,
відображення взаємозв’язків та відношень, що існують між ними.
Процес мислення характеризується такими особливостями .
1. Процес мислення становить складну єдність. Мислення не пов’язане з
мовою, але виражене в мові .
Незважаючи на те, що в онтогенезі відношення мислення і мовлення
своєрідні і мінливі, неможливо вивчати ппроцес мислення вдитини поза
аналізом розвитку її мовлення .
2. Мислення дорослої людини має узагальнений характер. Про що б людина
не думала, над розв’язанням якої б конкретної задачі не працювала, вона
завжди думає за допомогою мови, отже, узагальнено.
40. Класифікація та види мислення.
Мислення – це процес опосередкованого, предметного відображення
(пізнання) загальних , суттєвих властивостей об’єктів та явищ дійсності,
відображення взаємозв’язків та відношень, що існують між ними.
Види мислення:
Наочно-дійове мислення полягає у тому,що розв’язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту. Так, у ранньому віці діти виявляють здатність до аналізу і синтезу, коли сприймають предмети в певний момент і мають можливість оперувати ними.
Наочно-образне мислення-грунтується на образах уявлень на образах уявлень,перетворені ситуації в план обазів. Власитиве художникам,поетам. Значення цього мислення полягає в тому, що за його допомогою повніше відтворюється різноманітність характеристик об'єкта, відбувається встановлення незвичних поєднань предметів та їхніх властивостей. У простій формі це мислення виникає в дошкільному віці. Дошкільники мислять образами. Спонукаючи до створення образів на основі прочитаного, сприйнятих об'єктів.Оперативне мислення під яким розуміють такий процес розв’язання практичних завдань.Професійне мислення-це інтелектуальна діяльність щодо розв’язання професійних завдань.
Інтуїтивне та аналітичне мислення розрізняють на підставі трьох ознак: часу перебігу процесу, структурності (чіткий розподіл на етапи) та рівня перебігу (усвідомленості або неусвідомленості). Аналітичне мислення - це вид мислення, який розгорнутий у часі, має чітко виражені етапи, достатньою мірою усвідомлені суб'єктом. Інтуїтивне, навпаки, вид мислення, згорнутий у часі, який протікає швидко, в ньому відсутній поділ на етапи, він мало представлений у свідомості.
41. Індивідуальні відмінності в мисленні людини та її інтелект.
Мисленнєва діяльність завжди індивідуально своєрідна, вона виділяється в індивідуально-психологічних характеристиках, що впливають на протікання мисленнєвої діяльності: глибина, широта, гнучкість, самостійність, швидкість, послідовність тощо. Їх називають якостями розуму. Глибина розуму полягає у здатності суб'єкта виділити суттєві характеристики об'єкта і зробити відповідне узагальнення. .Гнучкість розуму - це властивість, яка означає вміння змінити припущення, обраний шлях у вирішенні проблеми, коли змінились її умови і вибір не підтвердився. Усвідомленість мисленнєвої діяльності полягає в тому, що суб'єкт розуміє і може виразити в слові особливості задачі, шляхи розв'язання її, особливості міркування та аргументи на користь правильності висновку.Неусвідомленість мислення виявляється в тому, що суб'єкт відчуває труднощі, пояснюючи, які орієнтири добирав для вироблення припущення, якими прийомами можна перевірити його правильність, яких допущено помилок тощо. Самостійність розуму полягає в тому, що суб'єкт виявляє прагнення самостійно проаналізувати задачу, прийняти рішення, довести його правильність. До індивідуально-психологічних особливостей мислення психологи відносять навіюваність та критичніст . Навіювання - це цілеспрямований вплив однієї людини на іншу, яка некритично, пасивно, в обхід своїх думок сприймає цей вплив. Критичність розуміють як усвідомлений контроль за перебігом інтелектуальної діяльності людини, під час якого відбувається оцінка роботи думки, вироблених гіпотез, шляхів їхнього доведення тощо. Мислення та інтелект - близькі терміни. Ми кажемо "розумна людина", позначаючи цим індивідуальні особливості інтелекту. Ми можемо також сказати, що розум дитини з віком розвивається. Таким чином означуємо проблематику розвитку інтелекту. Терміну "мислення" ми можемо назвати як відповідник у нашій повсякденній мові слово "обмірковування" або "думання. Інтелект - здатність до мислення. Мислення - процес, у якому реалізується інтелект. Інтелект — це певний ступінь здатності людини розв'язувати завдання (проблеми відповідної складності).З цих позицій можна вести мову про рівень розвитку інтелекту. Він, за логікою, може бути низьким, середнім і високим (або початковим, низьким, середнім, досить високим і високим).Мислення й інтелект віддавна вважають найважливішими рисами людини.