74. « Я- концепція» особистості.

Результатом процесів самосвідомості є «Я-концепція» особистості. «Я-концепція»-це динамічна система уявлень людини про себе, яка включає усвідомлення своїх фізичних ,інтелектуальних та інших особливостей. Включає три структурні елементи:

1)когнітивний-образ «Я» ,який характеризує зміст уявлень про себе

2)емоційно-оцінний, афектний ,що відображає ставлення до себе загалом чи до окремих аспектів своєї особистості,діяльності й виявляється в системі самооцінок

3)поведінковий,який характеризує вияви перших двох елементів у поведінці.

Важливою функцією «Я-концепції» є забезпечення внутрішньої погодженості особистості,стійкості її поведінки. Центральним компонентом «Я-концепції» є самооцінка особистості. Самооцінка-це та цінність,значущість,якої надає собі індивід загалом та окремим сторонам своєї особистості,діяльності ,поведінки. Вона виконує регулювальну і захисну функцію,впливає на поведінку,діяльність і розвиток особистості,її стосунки з іншими індивідами. Характеризується за такими параметрами: за рівнем-висока,середня,низька;за співвіднесенням з реальними успіхами-адекватна,неадекватна;за особливостями будови-конфліктна та безконфліктна. »Я-концепція» формується під впливом життєвого досвіду людини,стосунків у сім`ї,проте рано сама набуває якості активності й починає впливати на результати цього досвіду. З погляду змісту і характеру уявлень про себе виділяють: «Я-минуле»,»Я-теперішнє»,»Я-майбутнє»,а також «Я-динамічне». Розбіжність між «ідеальним Я» та «реальним Я» є джерелом розвитку особистості. Разом з тим суттєві суперечності між ними можуть спричинити внутрішній конфлікт і негативні переживання.

75.Самосвідомість.Самооцінка. Самоповага.

Самосвідомість - це здатність людської психіки усвідомлювати власні якості, властивості та ознаки. Самосвідомість дає змогу осмислити свої почуття,мотиви поведінки,її об`єктом є сама особистість.Завдяки самосвідомості людина усвідомлює себе як індивідуальну реальність. Самооцінка-оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, оцінки своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. Самооцінка – суб’єктивне утворення в людській психіці, але воно є відображенням норм і оцінок, що існують в суспільстві та в міжособистісних відносинах. Самооцінка може бути адекватною і неадекватною. За адекватної самооцінки суб’єкт правильно співвідносить свої можливості і досягнення, досить критично ставиться до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагається ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити насправді. Але самооцінка буває і неадекватною. В таких випадках людина ігнорує невдачі заради збереження звичної високої оцінки самого себе, своїх вчинків і справ. Відбувається гостре емоційне “відштовхування” усього, що порушує уявлення про себе. Самоповага - це дуже важливе відчуття себе, воно властиво тільки людині, яка володіє абсолютно чистими переконаннями і неминуче поступає згідно своїм переконанням. Самоповага приходить до людини лише тоді, коли сама людина чесна, добросовісна і бездоганна. Перша складова самоповаги - це чисто емоційний елемент, то, як і що ви відчуваєте, окремо і незалежно від кого-небудь або чого-небудь ще. Друга складова вашої самоповаги визначається рівнем, що відчувається вами, компетентності в тому, що ви робите. Це те, як ви уявляєте собі, наскільки добре ви справляєтеся з важливими областями свого життя.