7. Етапи становлення психології як науки.

1-й етап-Психологія як наука про душу. Таке визначення психології дано понад дві тисячі років тому. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини. Слово "психологія" походить від двох старогрецьких слів: psyche, що означає дихання, душа і logos, що означає наука. Дослівно: психологія наука про душу. 

2-й етап – Психологія як наука про свідомість. Виникла у 7 ст. у зв»язку з розвитком природничих наук. Здатність думати, бажати називали свідомістю. Основним методом вивчення вважали спостереження за собою,опис фактів.

3-й етап-Психологія як наука про поведінку. Виникла у 20 ст. Завдання-спостереження за тим,що можна побачити, а саме: поведінкою, вчинками,реакцією людини. Мотиви,що зумовлюють дії людини,не враховувалися.

4-й етап- Самосвідомість. Кінець 21 ст. Система уявлення індивіда про себе, що регулює його стосунки з іншими людьми, ставлення до себе, образ власного «Я» з притаманними йому когнітивними, емоційними оцінково – вольовими компонентами.

5-й етап-Особитість. Поч. 20 ст. і до нашого часу. Соціальнозумовлена система психічних якостей індивіда, яка формується і виявляється у предметній діяльності та спілкуванні

8.Методи психології. – сукупність способів і прийомів вивчення психічних явищ.

Організаційні- визначають загальний спосіб організації психологічного дослідження. Порівняльний( зіставлення різних груп),лонгітюдний(дослідження одних і тих само дітей протягом тривалого часу),комплексний.

Емпіричні-вони дозволяють сприймати первинні дані по досліджуваному явищу.До цих методів належить експеримент(метод створ.штучної ситуації у якій вивчаєме явище проявляється найяскравіше) та психодіагностичні( тести,анкети).

Обробки даних- проведення кількісного аналізу(це встановлення певног рівня розвитку вивчає мого явища за допомогою методів математичної обробки даних)), якісний аналіз первинних даних(це знаходження причинно-наслідкових зв’язків вивчає мого явища.

Інтерпретаційні – генеральний(аналіз матеріалу щодо розвитку з виділенням окремих фаз( стадій), структурний аналіз(встановленнч структурних зв»язків між усіма характеристиками особистості).

9.Виникнення психіки. Розвиток механізмів психіки.

Спираючись на наукові дані, можна стверджувати, що психіка постала у процесі взаємодії найпростіших живих істот з навколинім середовищем. Завдяки психіці вдосконалювалася регуляція цього процесу,що забезпечувало виживання й життєдіяльність живих істот. Психіка, таким чином, виникла як необхідний механізм сигналізації, орієнтації, організації поведінки живих істот, що поліпшувало умови їхнього життя. Розвиток психіки здійснювався як доцільний процес і проходив ряд етапів, набуваючи на кожному з них якісно нових ознак.

Етап, на якому виникла психіка людини, пов’язаний зі змінами в поведінці прадавніх людей, що відбулися кілька мільйонів років тому. Це було, можливо, тоді, коли наші пращури злізли з дерев і зайнялись спільним мисливством.

Виготовлення знарядь праці та їх удосконалення, винахід нових знарядь і матеріалів для їх виготовлення в умовах спільності, пов’язане з передбаченням їх використання та суспільним розподілом процесу їх виготовлення, що і стимулювало розвиток інтелекту, мови, свідомості та свідомих дій відірваних від наявної біологічної мети, дій, що були пов’язані з розумом та волею людини, яка почала моделювати різні відношення між речами, прогнозувати їх зміни та регулювати свою поведінку. В праці розвинулись психомоторика та інтелектуальні якості людини, удосконалювалась її сенсорна чутливість, кращала координація рухів. Це викликало інтенсивний розвиток сенсорної та моторної зон кори головного мозку; розвиток зони інтелекту зумовив збільшення тіла мозку, зміну форми і розміру лобної частини і усієї черепної коробки. Але тазобедрена частина скелету жінки залишилась незмінною. Через це пологи жінки ускладнились.

Завдяки розвитку мови і спілкуванню психіка людини почала формуватись загальнолюдським досвідом. Виник феномен соціальної ідентифікації – ототожнювання людини з соціумом. Потяги індивіда починають орієнтуватись на потяги та інтереси інших людей, на основі чого формується загальноприйнятна система суспільних відносин та норм поведінки і в людини формується примусова потреба додержуватись та виконувати закони общини, громади. Недотримання їх наказувалось та каралось.