- •10. Правила та умови вживання апострофа.
- •11. Вживання великої літери.
- •12. Предмет і завдання лексикології. Слово та його лексичне значення.
- •13. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень. Словниковий склад за стилістичним вживанням.
- •14. Правила та умови вживання м’якого знака.
- •15. Словниковий склад мови за активністю вживання. Історизми. Архаїзми. Неологізми. Терміни.
- •16. Спеціальна лексика. Терміни. Жаргонізми. Діалекти. Арготизми.
- •17. Фразеологія. Джерела і одиниці фразеології. Стилістичне використання фразеологізмів.
- •18. Лексикографія. Види словників та застосування їх на практиці.
- •20. Стилістика. Поняття стилю. Види та мовні особливості стилів.
- •21. Культура мови. Мовні норми літературної мови.
- •23. Морфологія. Принципи виділення частин мови.
- •24. Іменник, його значення. Граматичні категорії іменника.
- •25. Іменник та його лексико-граматичні категорії. Типи відмін іменників, поділ їх на групи.
- •26. Поділ іменників на відміни і групи. Особливості відмінювання іменників.
- •27. Лексико-граматичні розряди прикметників. Повні і короткі форми прикметників. Відмінювання прикметників.
- •28. Ступені порівняння якісних прикметників. Явище субстантивації прикметників.
- •29. Способи словотворення в сучасній українській літературній мові.
- •30. Числівник. Його значення, розряди за значенням і граматичними ознаками.
- •31. Числівник. Відмінювання і правопис числівників.
- •32. Займенник. Морфологічні ознаки та синтаксичні функції його. Групи займенників за значенням і граматичними ознаками.
- •35. Дієприкметник як форма дієслова. Особливості творення.
- •36. Дієприслівник як форма дієслова. Особливості творення та правопису.
- •37. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням. Особливості правопису прислівників.
- •38. Службові частини мови за вживанням, походженням та морфологічною будовою.
- •39. Прийменник. Поняття про прийменник.Класифікаці прийменника.
- •40. Сполучники та їх класифікація.
- •51. Відокремлені другорядні члени речення.
- •54. Складне речення як синтаксична одиниця. Основні типи складного речення.
- •55. Складносурядні речення, їх різновиди. Засоби поєднання частин складносурядних речень.?
- •56. Складнопідрядні речення. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень. ?
- •58. Текст, його структура. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого.
- •41.Частка. Поняття про частку. Розряди часток за значенням і вживанням: формотворчі і словотворчі частки.
- •42.Вигук. Групи вигуків за значенням. Звуконаслідувальні слова.
- •44.Синтаксис. Речення, його ознаки. Просте речення. Види речень за метою висловлення. Окличні речення.
- •1.Смислова закінченість
- •6.Наявність головних членів як організуючих центрів.
- •46.Поняття про односкладні речення. Структурна особливість їх?. Види односкладних речень.
- •50. Другорядні члени речення. Додаток: прямий і непрямий. Означення: узгоджене і неузгоджене.
13. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень. Словниковий склад за стилістичним вживанням.
Пряме і переносне значення слів
Багатозначні слова мають пряме і переносне значення.
Пряме значення слова — це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.
Наприклад, слово гніздо означає “у птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят”: пташине гніздо.
Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого, наприклад: сімейне гніздо.
Часто в переносному значенні вживаються назви тварин: лисицею називають хитру людину, зайцем — боягуза, віслюком або бараном — дурня, ведмедем або слоном — незграбу, левом, орлом — людину сміливу і відважну.
Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (предмета, дії, ознаки). Слово в переносному значенні — назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші. Переносних значень у слові може бути кілька.
Прямі і переносні значення слів розрізняються в контексті: крапля дощу - крапля надії; міцний матеріал - міцний сон; гірський потік - людський потік.
Доречне використання слова в переносному значенні робить мову виразнішою, яскравішою, надає їй образності й поетичності.
Основні типи переносних значень
Переносне значення слів особливо поширене в художньому та розмовному стилях. Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху. Метафора (від грец. тешркога — перенесення) — це тип переносного вживання слова, що грунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастіше відбуваються метафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки, на приклад: І земля, і вода, і повітря — все поснуло. Метафора може бути побудована на: 1) подібності форми.Помережив вечір кучерявий льодяними фатами вікно (М. Драй-Хмара); 2) подібності кольору: Сонце хилилося уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини (І. Франко); 3) подібності властивості: Відомо, що за людина з Невкипілого — кремінь (А. Головко); 4) подібності вияву почуття: Думки, спогади краяли серце Костомарова (М. Івченко); 5) схожості поведінки, способу дії: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти себе не дає (В. Бичко). Метафора може ґрунтуватися і на основі вражень та оцінки будь-чого: Вишневі пахощі думок (М. Драй-Хмара). На основі метафоризації в художньому мовленні створюються мовні образи: грім оплесків, зоря надії. Метонімія (від грец. теЮпітіа — перейменування) — це перенесення назви з одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують, пере бувають між собою в органічному зв’язку. Може переноситися: 1) назва приміщення — на людей у ньому: Інститут святкує своє сторіччя (П. Воронько); 2) назва матеріалу — на виріб з нього: Весь стіл заставлено сріблом (тобто посудом зі срібла); 3) назва дії — на результат: зупинка (сама дія і місце, де зупиняються); 4) предмет, що вивчається, — на галузь науки: анатомія і фізіологія; 5) назва заходу — на її учасників: Конференція прийняла звернення; 6) назва емоційного стану — на його причину: Жах!; 7) ім’я автора — на його продукцію: Вивчаємо Шевченка; 8) назва об’єкта — на препарат: пігулки від голови; 9) назва предмета — на те, що в ньому міститься: — Ось, випий склянку, освіжись; 10) назва ознаки, властивості — на її носія: Сам народний бас, що сидів попереду, теж вибіг на сцену, трохи поспівав… (Ю. Яновський).
Словниковий склад за стилістичним вживанням
За стилістичною класифікацією вся лексика поділяється на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену.
Стилістично нейтральна лексика - слова, які вживаються в усіх стилях мови (розмовно-побутовому, художньої літератури, публіцистичному, науковому, офіційно-діловому). Вони не мають стилістичного забарвлення і є загальновживаними: батько, мати, довгий, новий, жити, робити, давати, дарувати, думати, такий, цей, п'ять, сто, потрібно та ін. Таку лексику називають ще міжстильовою.
Стилістично забарвлена лексика - лексика, яка вживається в певних стилях. її поділяють на лексику високу (книжну, піднесену) і лексику знижену.
Висока (книжна) лексика - лексика, яку використовують передусім у літературно-писемному і піднесеному усному
мовленні - науковому й публіцистичному, в ділових документах, в художній літературі.
До піднесеного стилю належать:
Поетична лексика: укр. блакить, борня, відлуння, живодайний, зоріти, легіт, осяйний, розмай, діброва; перст, десниця тощо; рос. година, твердыня, отчизна, стяг, возмездие, чаяние, жребий, сокровенный, незыблемый, извечный, доблестный, осенить, тишь, синь, очи, реять, стражду, ладья тощо; нім. Ross "кінь" (стилістично нейтральне Pferd), Lewand "одяг" (стилістично нейтральне Kleid); англ. brow "чоло" (стилістично нейтральне forehead), billow "хвиля" (стилістичне нейтральне wave), couch "ложе" (стилістично нейтральне bed), warrior "воїн" (стилістично нейтральні soldier, fighting man).
Народнопоетична лексика (вживається в народних піснях, думах тощо): укр. бранець, гожий, лілея, розмай-зілля, лебідонька, голубонька, битий шлях, сизий орел, буйний вітер, чисте поле, бистра (тиха) вода; рос. травушка-муравушка, добрый молодец, красна девица, горе-гореваньице, леса дремучие, мать-сыра земля, буйная головушка, пригорюниться.
Наукова лексика поділяється на загальнонаукову, тобто таку, що вживається в різних галузях наук (індукція, дедукція, метод, синтез, аналіз, аргумент, концепція тощо) і вузькоспеціальну (вживається в окремій конкретній науці): суфікс, префікс, підмет, фонема, метатеза, енкліза; лірика, сентименталізм, футуризм, постмодернізм, ямб, хорей; бісектриса, діагональ, конус, паралелепіпед; терція, піанісімо, форте, фуга, соната, акорд; батман, пліе, арабеск, фуете, круизе, шине, антраша, балансе, глісад, жете, кабріоль, купе, па де баск, па де де, па де труа, пор де бра, релеве, рон де жамб