13. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень. Словниковий склад за стилістичним вживанням.

Пряме і переносне значення слів

Багатозначні слова мають пряме і переносне значення.

Пряме значення слова — це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.

Наприклад, слово гніздо означає “у птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят”: пташине гніздо.

Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого, наприклад: сімейне гніздо.

Часто в переносному значенні вживаються назви тварин: лисицею називають хитру людину, зайцем — боягуза, віслюком або бараном — дурня, ведмедем або слоном — незграбу, левом, орлом — людину сміливу і відважну.

Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (предмета, дії, ознаки). Слово в переносному значенні — назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші. Переносних значень у слові може бути кілька.

Прямі і переносні значення слів розрізняються в контексті: крапля дощу - крапля надії; міцний матеріал - міцний сон; гірський потік - людський потік.

Доречне використання слова в переносному значенні робить мову виразнішою, яскравішою, надає їй образності й поетичності.

 Основні типи переносних значень

Переносне значення слів особливо поширене в художньому та розмовному стилях. Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху. Метафора (від грец. тешркога — перенесення) — це тип переносного вживання слова, що грунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастіше відбуваються метафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки, на­ приклад: І земля, і вода, і повітря — все поснуло. Метафора може бути побудована на: 1) подібності форми.Помережив вечір кучерявий льодяними фатами вікно (М. Драй-Хмара); 2) подібності кольору: Сонце хилилося уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини (І. Франко); 3) подібності властивості: Відомо, що за людина з Невкипілого — кремінь (А. Головко); 4) подібності вияву почуття: Думки, спогади краяли серце Костомарова (М. Івченко); 5) схожості поведінки, способу дії: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти себе не дає (В. Бичко). Метафора може ґрунтуватися і на основі вражень та оцінки будь-чого: Вишневі пахощі думок (М. Драй-Хмара). На основі метафоризації в художньому мовленні створюються мовні образи: грім оплесків, зоря надії. Метонімія (від грец. теЮпітіа — перейменування) — це перенесення назви з одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують, пере­ бувають між собою в органічному зв’язку. Може переноситися: 1) назва приміщення — на людей у ньому: Інститут святкує своє сторіччя (П. Воронько); 2) назва матеріалу — на виріб з нього: Весь стіл заставлено сріблом (тобто посудом зі срібла); 3) назва дії — на результат: зупинка (сама дія і місце, де зупиняються); 4) предмет, що вивчається, — на галузь науки: анатомія і фізіологія; 5) назва заходу — на її учасників: Конференція прийняла звернення; 6) назва емоційного стану — на його причину: Жах!; 7) ім’я автора — на його продукцію: Вивчаємо Шевченка; 8) назва об’єкта — на препарат: пігулки від голови; 9) назва предмета — на те, що в ньому міститься: — Ось, випий склянку, освіжись; 10) назва ознаки, властивості — на її носія: Сам народний бас, що сидів попереду, теж вибіг на сцену, трохи поспівав… (Ю. Яновський).

Словниковий склад за стилістичним вживанням

За стилістичною класифікацією вся лексика поділяється на стилістично нейтральну і стилістично забарвлену.

Стилістично нейтральна лексика - слова, які вживаються в усіх стилях мови (розмовно-побутовому, художньої літератури, публіцистичному, науковому, офіційно-діловому). Вони не мають стилістичного забарвлення і є загальновживаними: батько, мати, довгий, новий, жити, робити, давати, дарувати, думати, такий, цей, п'ять, сто, потрібно та ін. Таку лексику називають ще міжстильовою.

Стилістично забарвлена лексика - лексика, яка вживається в певних стилях. її поділяють на лексику високу (книжну, піднесену) і лексику знижену.

Висока (книжна) лексика - лексика, яку використовують передусім у літературно-писемному і піднесеному усному

мовленні - науковому й публіцистичному, в ділових документах, в художній літературі.

До піднесеного стилю належать:

Поетична лексика: укр. блакить, борня, відлуння, живодайний, зоріти, легіт, осяйний, розмай, діброва; перст, десниця тощо; рос. година, твердыня, отчизна, стяг, возмездие, чаяние, жребий, сокровенный, незыблемый, извечный, доблестный, осенить, тишь, синь, очи, реять, стражду, ладья тощо; нім. Ross "кінь" (стилістично нейтральне Pferd), Lewand "одяг" (стилістично нейтральне Kleid); англ. brow "чоло" (стилістично нейтральне forehead), billow "хвиля" (стилістичне нейтральне wave), couch "ложе" (стилістично нейтральне bed), warrior "воїн" (стилістично нейтральні soldier, fighting man).

Народнопоетична лексика (вживається в народних піснях, думах тощо): укр. бранець, гожий, лілея, розмай-зілля, лебідонька, голубонька, битий шлях, сизий орел, буйний вітер, чисте поле, бистра (тиха) вода; рос. травушка-муравушка, добрый молодец, красна девица, горе-гореваньице, леса дремучие, мать-сыра земля, буйная головушка, пригорюниться.

Наукова лексика поділяється на загальнонаукову, тобто таку, що вживається в різних галузях наук (індукція, дедукція, метод, синтез, аналіз, аргумент, концепція тощо) і вузькоспеціальну (вживається в окремій конкретній науці): суфікс, префікс, підмет, фонема, метатеза, енкліза; лірика, сентименталізм, футуризм, постмодернізм, ямб, хорей; бісектриса, діагональ, конус, паралелепіпед; терція, піанісімо, форте, фуга, соната, акорд; батман, пліе, арабеск, фуете, круизе, шине, антраша, балансе, глісад, жете, кабріоль, купе, па де баск, па де де, па де труа, пор де бра, релеве, рон де жамб