- •10. Правила та умови вживання апострофа.
- •11. Вживання великої літери.
- •12. Предмет і завдання лексикології. Слово та його лексичне значення.
- •13. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень. Словниковий склад за стилістичним вживанням.
- •14. Правила та умови вживання м’якого знака.
- •15. Словниковий склад мови за активністю вживання. Історизми. Архаїзми. Неологізми. Терміни.
- •16. Спеціальна лексика. Терміни. Жаргонізми. Діалекти. Арготизми.
- •17. Фразеологія. Джерела і одиниці фразеології. Стилістичне використання фразеологізмів.
- •18. Лексикографія. Види словників та застосування їх на практиці.
- •20. Стилістика. Поняття стилю. Види та мовні особливості стилів.
- •21. Культура мови. Мовні норми літературної мови.
- •23. Морфологія. Принципи виділення частин мови.
- •24. Іменник, його значення. Граматичні категорії іменника.
- •25. Іменник та його лексико-граматичні категорії. Типи відмін іменників, поділ їх на групи.
- •26. Поділ іменників на відміни і групи. Особливості відмінювання іменників.
- •27. Лексико-граматичні розряди прикметників. Повні і короткі форми прикметників. Відмінювання прикметників.
- •28. Ступені порівняння якісних прикметників. Явище субстантивації прикметників.
- •29. Способи словотворення в сучасній українській літературній мові.
- •30. Числівник. Його значення, розряди за значенням і граматичними ознаками.
- •31. Числівник. Відмінювання і правопис числівників.
- •32. Займенник. Морфологічні ознаки та синтаксичні функції його. Групи займенників за значенням і граматичними ознаками.
- •35. Дієприкметник як форма дієслова. Особливості творення.
- •36. Дієприслівник як форма дієслова. Особливості творення та правопису.
- •37. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням. Особливості правопису прислівників.
- •38. Службові частини мови за вживанням, походженням та морфологічною будовою.
- •39. Прийменник. Поняття про прийменник.Класифікаці прийменника.
- •40. Сполучники та їх класифікація.
- •51. Відокремлені другорядні члени речення.
- •54. Складне речення як синтаксична одиниця. Основні типи складного речення.
- •55. Складносурядні речення, їх різновиди. Засоби поєднання частин складносурядних речень.?
- •56. Складнопідрядні речення. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень. ?
- •58. Текст, його структура. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого.
- •41.Частка. Поняття про частку. Розряди часток за значенням і вживанням: формотворчі і словотворчі частки.
- •42.Вигук. Групи вигуків за значенням. Звуконаслідувальні слова.
- •44.Синтаксис. Речення, його ознаки. Просте речення. Види речень за метою висловлення. Окличні речення.
- •1.Смислова закінченість
- •6.Наявність головних членів як організуючих центрів.
- •46.Поняття про односкладні речення. Структурна особливість їх?. Види односкладних речень.
- •50. Другорядні члени речення. Додаток: прямий і непрямий. Означення: узгоджене і неузгоджене.
28. Ступені порівняння якісних прикметників. Явище субстантивації прикметників.
Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту і складену.
Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.
Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів -іш, -ш:
добрий — добр-іш-ий, милий — мил-іш-ий,
довгий — дов-ш-ий, міцний — міцн-іш-ий,
малий — мен-ш-ий.
У деяких прикметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-:
тон-к-ий — тон-ш-ий,
глибо-к-ий — глиб-ш-ий,
дале-к-ий — даль-ш-ий.
При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ. Буква щ пишеться у прикметниках: вищий, товщий (товстіший), кращий. Буквосполучення жч пишеться у прикметниках: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий.
Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш, менш:
яскравий — більш яскравий, швидкий — менш швидкий.
Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.
Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — най-дорожчий, міцніший — най-міцніший. Значення найвищого ступеня порівняння можна посилити префіксами як-, що-: як-найдорожчий, що-найменший.
Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усе: тривожний — найбільш тривожний, тривожніший над усе.
Субстантивація є одним з видів міжкатегоріальної транспозиції, коли слова однієї частини мови вживаються у ролі іншої, у цьому випадку прикметник перестає виражати ознаку і набуває предметного значення, тобто виконує функцію іменника. Існує три ступені субстантивації прикметника: синтаксичний, морфологічний і семантичний.
29. Способи словотворення в сучасній українській літературній мові.
Основні способи словотворення в сучасній українській мові
1. Префіксальний: бігти — прибігти, писати — підписати, дописати, переписати, записати.
2. Суфіксальний: слухати — слухач, день — денний, вікно — віконний, говорити — говоріння.
3. Префіксально-суфіксальний: ліс — пролісок, вода — підводник, земля — підземний.
4. Безафіксний: блакитний — блакить, пробігати — біг, приїзд — їзда, бігати — біг.
5. Складання слів та основ: телефон, автомат — телефон-автомат; лід і ходити — льодохід; фото, монтаж — фотомонтаж.
6. Складання скорочених основ: заробітна плата — зарплата, професійна спілка — профспілка, Організація Об’єднаних Націй — ООН.
7. Зрощення слів: маловідомі — маловідомий, перекоти поле — перекотиполе.
8. Перехід однієї частини мови в іншу: майбутнє (яке?) покоління — близьке (що?) майбутнє.
30. Числівник. Його значення, розряди за значенням і граматичними ознаками.
Числівник - це самостійна повнозначна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або кількість предметів чи їх порядок під час підрахунку. Числівники відповідають на питання скільки? скількох? котрий? котра? котрі? тощо.
Своє лексичне значення числівники виражають в граматичній категорії відмінка, тобто вони змінюються за відмінками (це їх постійна морфологічна ознака). За числами змінюється лише числівник один -одні. Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конкретну кількість предметів, не мають граматичного роду, крім числівників: один, одна, одно, два - дві, обидва - обидві.
Числівники, що означають порядок предметів під час підрахунку, змінюються за відмінками, числами і родами.
V реченні числівники виконують різноманітні функції. Сполучаючись з іменниками, вони у формі називного відмінка виконують роль підмета, а в непрямих - роль означення: Числівник може виконувати роль іменної частини складеного присудка
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на два розряди: кількісні й порядкові.
Кількісними є числівники, що означають абстрактно - математичне число або кількість предметів і відповідають на питання скільки?: два, три, десять, тридцять чотири, п 'ятеро, одна друга тощо.
Кількісні числівники поділяються на кілька груп: власне кількісні, кількісно-дробові, кількісно-збірні та неозначено кількісні.
Власне кількісні числівники називають точно окреслену кількість у цілих одиницях: п 'ять гектарів, двадцять зошитів, двісті п ятдесят днів.
Кількісно-збірні (або просто збірні) позначають певну кількість як неподільну, нечленовану сукупність предметів. До збірних належать числівники від двоє до двадцятеро і тридцятеро, а також обидва, обоє, обидві.
Збірні числівники обмежено сполучаються з іншими словами, зокрема вони вживаються з:
* множинними іменниками: четверо воріт, п'ятеро саней, двоє ножиць;
* іменниками чоловічого і спільного роду на позначення істот: троє друзів,
o іменниками середнього роду - назвами неістот: двоє дверей, четверо вікон;
o іменниками середнього роду - назвами малих за віком істот: четверо цуценят, Кількісно-дробові (чи просто дробові) числівники називають точно фіксовану кількість частин від цілою: три п 'ятих, дві третіх,. До дробових зараховують також числівник півтора, півтори, півтораста.
Неозначено-кількісні числівники вказують на невизначену, нефіксовану кількість: багато (небагато), мало (немало), чимало, кілька, декілька, кількадесят, кільканадцять, кількасот, стільки, скільки.
Неозначені числівники мало, чимало, багато співзвучні із прислівниками, а числівники стільки, скільки - із займенниками.
Порядкові числівники означають порядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання котрий?: восьмий, шістдесят сьомий, дві тисячі шостий.
Поєднуючись з іменниками, порядкові числівники узгоджуються з ними у роді, числі й відмінку.