Проект

станом на 27.11.2008р.

Доктрина молодіжної політики України "Український соціальний ліфт”

Київ 2008

1. Загальні положення.......................………………………….....................................

Створення демократичної держави з сучасною соціально спрямованою економікою буде ефективнішою лише за активної участі молоді. Необхідно розширити соціальну базу перетворень, розкрити і втілити творчий потенціал молоді, а її соціальний ресурс вважати однією з найважливіших основ модернізації суспільства. Назріла гостра необхідність посиленої уваги до молоді з боку держави, розробки системного, ретельно вивіреного, науково обґрунтованого і довготермінового плану дій, результати якого стануть відчутні в близькій перспективі.

Доктрина молодіжної політики України (далі – Доктрина) формулює основні підходи до розробки й реалізації державної молодіжної політики та визначає заходи для її здійснення. Доктрина формує погляд на молодіжну політику нашої держави, як таку що відповідає завданням, які постають перед сучасним українським суспільством, і визначає роль молоді в їх розв’язанні. Часові рамки Доктрини охоплюють найближче десятиліття, 2009-2020 рр.

Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь у державотворчих процесах, забезпечити духовні і культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентноздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях. Такий підхід дасть можливість сформувати стратегічну ціль української молоді, спрямовану на формування відповідального ставлення молоді до свого майбутнього і майбутнього держави. Це зробить процес залучення молоді до розробки і реалізації державної молодіжної політики ефектним і змінить сучасну роль молоді - брати участь у вирішенні власних соціально-побутових проблем, на необхідну участь у розв’язанні стратегічних проблем розвитку суспільства.

Гасло «Молодь – наше майбутнє» має стати пріоритетним напрямком державної політики загалом і залишити у далекому минулому здебільшого декларативний зміст даного вислову. Держава має не тільки створювати умови для вирішення проблем молоді, а й стимулювати участь молодих людей у відстоюванні власних прав, розбудові громадянського суспільства та участі в державотворчих процесах.

Поява такого документу є відповіддю на потребу забезпечити послідовну розробку концепцій, стратегій, політичних рекомендацій, програм дій Уряду та суспільства в сфері молодіжної політики.

Молодіжна політика з перших років Незалежності України стала одним з найважливіших напрямів діяльності органів державної влади. Вже 15 грудня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні", а 5 лютого 1993 р. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", що є базовими нормативними документами молодіжної політики.

Державна молодіжна політика є складовою державної політики в сфері соціально-економічного, культурного й національного розвитку України і являє собою цілісну систему заходів правового, організаційно-управлінського, фінансово-економічного, наукового, інформаційного, кадрового характеру, спрямованих на створення необхідних умов для свідомого вибору молодими громадянами свого життєвого шляху, для відповідальної участі у відродженні України.

Мета державної молодіжної політики полягає у створенні умов для самореалізації та творчого розвитку кожної молодої людини - громадян України, реалізації інноваційного потенціалу молоді у всіх сферах суспільного життя, вихованні покоління людей здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати й примножувати цінності народу України та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, демократичну, правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

Український соціальний ліфт – система суспільно-соціальної мобільності української молоді з метою створення низки стимулів та заохочень для молоді, що має економічні, громадські, службові, наукові, а також досягнення у сфері мистецтва та культури.

Реалізація комплексних заходів щодо запровадження нової молодіжної політики забезпечується єдністю нормативно-правових, інституційних, кадрових, науково-аналітичних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних і фінансово-економічних дій. Важливим є створення консультативно-дорадчих та координаційних органів у галузі молодіжної політики для:

• узагальнення та поширення кращого досвіду в молодіжному секторі в усі регіони України;

• залучення позабюджетних коштів та переходу до інвестиційного фінансування;

• наближення заходів реалізації молодіжної політики до місця проживання молодих людей;

• ефективного інформаційного забезпечення молодіжної сфери та здійснення моніторингу якості процесів у молодіжному середовищі.

Моніторинг молодіжної політики забезпечує регулюючу та прогностичну функції, є інструментом держави та громадськості для ефективного управління молодіжним сектором. За результатами моніторингу органи державної влади та місцевого самоврядування приймають рішення щодо реалізації молодіжної політики органами влади. Моніторинг реалізації молодіжної політики повинен здійснюватися систематично та прозоро.

Сучасне становище молоді в Україні визначається наступними чинниками:

• мінімальна участь молоді в об’єднаннях громадян, низький рівень громадянської та національної свідомості, активності молоді;

• відсутність системи формування ціннісних орієнтацій;

• низький рівень поінформованості молоді з питань участі в усіх сферах суспільного життя, процесі формування і реалізації державної молодіжної політики;

• нелегальна зовнішня трудова міграція молоді;

• низьким рівнем правової освіти молоді та знанням шляхів захисту своїх прав, що стосується соціальних державних пільг, допомоги при працевлаштуванні, отриманні житла, вирішення проблем молодих сімей, загалом забезпечення прав людини в Україні;

• відсутність рівності можливостей та стартових умов для усієї молоді;

• недостатня узгодженість між цільовими державними і регіональними програмами, спрямованими на забезпечення соціального становлення та розвитку молоді.