3. Напрямки молодіжної політики україни на 2009-2020 роки......………………..........…….....................................................

3.1 Сприяння всебічному, гармонійному розвитку та конкурентоспроможності української молоді................................................................

Всебічний та гармонійний розвиток молоді можливий за умови дотримання єдності та взаємодії таких його основних складових, як освіта, патріотичне виховання, фізичне виховання та спорт, культура та дозвілля, формування здорового способу життя, участь у громадському житті. Конкурентноспроможність забезпечується сприянням держави у відповідній освіті, професійному навчанні, перепідготовці, працевлаштуванні і зайнятості молоді, а також стимулювання громадської активності.

Конституція України та українське законодавство гарантують права громадян на отримання соціальних благ незалежно від національності, статі, соціального походження та майнового стану, віросповідання, місця проживання та стану здоров’я. Держава забезпечує молодому поколінню необхідний мінімум соціальних послуг для самостійного розвитку та життєвого старту у навчанні, отримання професії, роботі, реалізації інтересів та здібностей, а також створює систему стимулів для тих молодих людей, що проявляють громадську активність, досягають успіхів у різноманітних сферах суспільного життя.

Доступ молоді до отримання соціальних благ забезпечується суспільством через мережу соціальних інституцій для задоволення потреб кожної молодої людини відповідно до її інтересів та здібностей. Такий доступ є комплексним поняттям, що, з одного боку, передбачає обов’язок держави та суспільства у наданні широкого спектру послуг для молоді, а з іншого – активну позицію молодих людей у їх свідомому виборі та використанні пропонованих прав, благ та гарантій.

Найважливішими для молоді є доступ до якісної освіти, медичних послуг, робочих місць, інформації, спорту та дозвілля.

Освіта є базою для розвитку кожної особистості, запорукою успішного майбутнього України, її конкурентноздатності на світовій арені. Вона є інструментом для отримання молодою людиною професії та кваліфікацій для виходу на ринки праці, формування загальнокультурного рівня, передачі національної спадщини.

Актуальним завданням є забезпечення рівного доступу молоді до якісної освіти протягом життя для саморозвитку, самореалізації та успішної інтеграції у громадянське суспільство.

Держава забезпечує рівний доступ молоді до якісної освіти шляхом:

- модернізації системи освіти відповідно до новітніх досягнень науки, культури, кращих національних соціальних моделей, впровадження системи освіти впродовж життя;

- розвитку мережі навчальних закладів різних типів;

- розбудови освітнього простору, що базується на інноваційних засадах, та його інтеграції до європейського та світового освітнього просторів;

- широкомасштабного запровадження інформаційних та комунікаційних технологій до системи освіти, включаючи дистанційну освіту, що забезпечують доступність та ефективність освітніх послуг, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві;

- обов’язкового здобуття повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом початкової та Державним стандартом загальної середньої освіти;

- професійної орієнтації кожної молодої людини та наданням безоплатної первинної професійної підготовки у системі формальної та неформальної освіти;

- створення умов для здобуття вищої освіти безоплатного та платного характеру у різних типах навчальних закладів на конкурсних засадах, шляхом індивідуального та інших форм кредитування, в т.ч. очного та дистанційного типу;

- надання можливостей отримання професійних кваліфікацій, актуальних на ринку праці, в системі безперервної освіти;

- запровадження вибору гнучких освітніх програм з використанням інноваційних освітніх технологій;

- формування духовного світу молоді, позитивної ідеології та способу життя.

Якісна медицина для молоді гарантує розвиток здорової нації, передача здорового генотипу майбутнім поколінням. Важливим завданням є створення ефективної моделі молодіжної медицини, яка б не лише опікувалася найважливішими проблемами здоров’я молоді, але й була акцентована на профілактику та попередження можливих негативних явищ.

Держава забезпечує рівний доступ до медичних послуг шляхом:

- розробки та реалізації цілісної національної програми медичного обслуговування молоді, що базується на концепції молодіжної медицини з акцентом на проблем ВІЛ/СНІДУ, алкогольної, тютюнової та наркотичної залежності тощо;

- розробки та реалізації програми підтримки материнства та дитинства;

- запровадження страхової та сімейної медицини;

- оптимізації розвитку мережі закладів з надання медичних послуг, особливо в сільській місцевості та профільного характеру;

- підвищення рівня матеріально-технічної бази медичних інституцій молодіжного спрямування;

- припинення та подальша заборона масової реклами тютюну та алкоголю;

- надання молоді безоплатних медичних послуг первинного характеру.

Практика фізичної культури та спорту є ефективним засобом формування здорової молодої особистості.

Держава забезпечує рівний доступ молоді до можливостей для занять фізичною культурою та спортом шляхом:

- широкої пропаганди здорового способу життя, створення та культивування цінностей здоров’я та здорового способу життя, у тому числі через соціальну рекламу;

- покращення системи фізичної підготовки для формування активної фізичної культури серед молоді у системі формальної освіти та розширення додаткових безкоштовних можливостей для занять фізкультурою та спортом у системі закладів освіти;

- розвитку мережі безкоштовних закладів фізичної культури та спорту для молоді поза системою формальної освіти з акцентом для молоді старших вікових груп;

- розвитку практики проведення всеукраїнських, міжрегіональних і регіональних спортивних змагань, турнірів молоді з масових маловитратних видів спорту;

- підтримки та реалізації програм і заходів найширшого залучення молоді в занять фізичною культурою;

- підтримки відродження системи дитячого спорту;

- підтримки розвитку фізичної культури та спорту в сільській місцевості місцевою владою та залучення громад;

- розбудова широко розгалуженої мережі доступних спортивних майданчиків для молоді в усіх населених пунктах та оздоровчих зонах, включаючи зони відпочинку, пляжі тощо.

Дозвілля є одним з важливих чинників для молоді, її відпочинку, самореалізації, оздоровлення, розширення світогляду.

Держава забезпечує організацію дозвілля молоді через:

- широку пропаганди способу життя, що дозволяє проводити молоді дозвілля в освітніх та ігрових заходах, у тому числі через соціальну рекламу;

- впровадження програм оздоровлення для підлітків та молоді;

- збереження та розвиток індустрії відпочинку молоді;

- підтримка доступних, розвиваючих програм організації дозвілля за місцем проживання молоді, у тому числі молодіжного туризму;

- розвиток соціокультурних, спортивних та інших об’єктів дозвілля та оздоровлення молоді, особливо у сільській місцевості та районах міських новобудов.

Політика працевлаштування та зайнятості молоді здійснюється державою через розвиток інфраструктури, що передбачає створення та підтримку спеціалізованих організацій, які здійснюють діяльність щодо зайнятості молоді, її професійної орієнтації, професійної підготовки та перепідготовки. А саме: центри тимчасової сезонної зайнятості, молодіжні біржі праці, бізнес-інкубатори для молоді, студентські трудові загони, молодіжні об’єднання та центри праці тощо.

Шляхи сприяння зайнятості та працевлаштуванню молоді:

- створення системи аналізу та прогнозу щодо попиту на професії на ринках праці та адекватного реагування системи освіти та працевлаштування;

- збереження гарантії першого робочого місця, адаптація та підвищення конкурентноздатності молоді на ринку праці, розширення можливостей здобуття професійної освіти;

- розробка та імплементація заходів з квотування робочих місць для молоді;

- сприяння адаптації молоді у трудових колективах;

- сприяння соціальному партнерству між владою та бізнесом для забезпечення зайнятості молоді;

- організація молодіжних практик на робочих місцях для молоді, що навчається;

- здійснення довгострокових програм щодо забезпечення зайнятості випускників професійних освітніх установ, підтримка їх стабільності, повноцінної трудової діяльності;

- реалізація спеціальних програм працевлаштування вразливих груп молоді, що потребують соціального захисту та мають труднощі в пошуку роботи;

- сприяння самозайнятості молоді.

- формування державних механізмів підтримки молодіжного підприємництва;

- реалізація заходів матеріально-технічної та фінансової підтримки діяльності молодіжних навчальних підприємств, навчально-ділових центрів, комерційних організацій.

- підтримки молодіжних неурядових організацій в реалізації бізнес-ідей та молодіжного підприємництва через стимулювання їхніх ініціатив;

- створення системи заохочень та преференцій для молоді, що має значні професійні досягнення.

3.2. Залучення соціально активної молоді до процесів державного й громадського будівництва – "Національний кадровий резерв".....................................................................

Залучення соціально активної молоді до процесів державного й суспільного будівництва – "Національний кадровий резерв".

Ротація кадрів через молодіжний резерв:

- створення реєстру молодіжного резерву на загальнодержавному та місцевому рівнях на посади керівників вищої й середньої ланки підприємств й установ державного сектора, місцевого самоврядування.

Залучення молоді до діяльності державних органів влади й місцевого самоврядування:

- проведення навчальних заходів для цілеспрямованої роботи з молодіжними лідерами та підготовки професійних кадрів у сфері державного управління, впровадження лідерських програм з акцентом на роботі в органах державної влади та місцевого самоврядування;

- реформування системи підтримки проектів молодіжних і дитячих громадських організацій;

- створення системи стимулювання, відзначення та заохочення молодих людей, що здійснили актуальні проекти та програми;

- створення простору спілкування молодіжного активу;

- активізація діалогу і взаємодії політичних партій та молоді, щодо створення системи можливостей для молодої людини стати учасником процесів управління партіями на рівні держави на органів місцевого самоврядування;

- залучення молоді до консультативної діяльності органів влади, обговорення проектів нормативно-правових актів стосовно законних прав й інтересів молоді.

Залучення молодих науковців до розробки і впровадження наукових досягнень та розв’язання економічних і соціальних проблем України.

Інтеграція української молоді в міжнародне молодіжне співтовариство:

- проведення міжнародних форумів і фестивалів студентів і молоді;

- впровадження програм обмінів молодіжними делегаціями із країнами ЄС, НАТО, ГУУАМ та інших країн світу.

3.3. Запобігання та протидія екстремізму, агресії, насильству та асоціальній поведінці..

Припинення діяльності екстремістських угруповань, просвітницька робота з нейтралізації екстремістських ідей і проектів.

Впровадження нових технологій соціалізації та реабілітації молодих людей, схильних до агресії, насильства й правопорушень:

- лікування та ресоціалізація молодих людей, які мають наркотичну, алкогольну та інші різновиди залежності;

- впровадження програм, що допомагають молоді позбутися тютюнової залежності;

- впровадження нових форм реабілітаційної роботи з молодими правопорушниками й схильними до асоціальної поведінки, незалежного громадського контролю в системі карного правосуддя та пенітенціарних установ;

- реалізація програм боротьби з сексуальною експлуатацією дітей та торгівлею наркотиками, а також направлених на нейтралізацію вуличних підліткових криміногенних субкультур;

Активна соціалізація молоді, позбавленої батьківського виховання й опіки:

- розвиток сімейних форм виховання дітей, що залишились без піклування батьків;

- перебудова системи виявлення й визначення бездоглядних дітей з пасивно-заявної на активно-примусову;

- законодавче закріплення й підтримка різноманітних форм сімейного виховання безпритульних дітей (прийомна сім’я, сімейний патронаж, сімейні виховні групи, шефська сім’я, гостьова сім’я та ін.);

- розвиток мережі спеціалізованих установ, здатних забезпечити повноцінну суспільну соціалізацію (спортивні інтернати й т.д.);

- посилення адміністративної та кримінальної відповідальності батьків, дорослих і працівників дитячих установ за порушення прав дітей або приховання фактів бездоглядності;

- захист прав неповнолітніх у сім’ї, навчальних закладах, судах.

3.4. Сприяння у формуванні високої духовності молоді на засадах демократичних цінностей, моральності і патріотизму...........................................................................................

Стратегічні принципи у формуванні серед молоді високого рівня духовності на засадах демократичних цінностей, моральності та патріотизму у процесі реалізації молодіжної політики ґрунтуються на основних європейських та загальносвітових принципах, на дотриманні прав людини. Зокрема, визнання прав та обов’язків всіх молодих людей щодо рівних можливостей та рівного розподілу послуг та ресурсів.

Кожна молода людина є активним учасником розбудови громадянського суспільства, відіграє в ньому важливу роль та несе відповідальність у процесах прийняття рішень на всіх рівнях, які впливають на їх життя, а держава забезпечує доступ молоді до відповідних та необхідних програм та послуг незалежно від статі, географічного положення, соціального, культурного, економічного чинників.

На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання - виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.

Виходячи з цього, основна ідея полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбутнього. Саме тому патріотичне виховання молоді є одним з найголовніших пріоритетів молодіжної політики в Україні. Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління і пронизує усі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.

Метою роботи органів державної влади та спеціалізованих відповідних організацій, усіх підпорядкованих підрозділів, підприємств, ЗМІ та організацій, реалізації проектів фінансово підтриманих за рахунок бюджетних коштів, є робота з молодими громадянами 14-35 річного віку, а саме виховання їх у дусі патріотичного обов'язку та завдань національно-патріотичного виховання молоді, поваги до військової служби та готовності до захисту Батьківщини, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави.

Завдання національно-патріотичного виховання молоді:

– розвиток у суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку;

- утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України;

- створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення;

- виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умова для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку;

- розвиток почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Гербу, Прапору, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну;

- створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсифікації історії України;

- формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп.

Органи державної влади, органи місцевої виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а у випадку фінансової підтримки за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету відповідних проектів, профспілкові, молодіжні та інші громадські організації, проводять роботу з патріотичного виховання молоді, зосереджуючи увагу на:

- роз'ясненні внутрішньої та зовнішньої політики України, Законів України, рішень Президента України та Кабінету Міністрів України виховуючи повагу до законодавчих норм;

- вивченні історії України та процесів державотворення, боротьби та здобуття Україною статусу незалежної, суверенної, демократичної держави;

- роз'ясненні серед громадян вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Військової присяги на вірність Українському народові та військових статутів, організації зустрічей з ветеранами війни, відмінниками бойової підготовки Збройних Сил та інших військових формувань, відвідування військових частин, кораблів, вищих військових навчальних закладів;

- вивченні славних і видатних імен відомих людей, чиє життя пов’язане з Україною у соціально-економічній, політичній, культурній сферах тощо, засвоюючи у молодих людей гордість за співвітчизників, земляків та вивчаючи історію рідного краю крізь призму видатних світових постатей;

- відвідування музеїв історії та культури України у рамках освітніх програм середньої й вищої школи;

- вивченні Державного гімну, історії та змісту державних символів, засвоєнні поваги до державної атрибутики.