Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamen 2.doc
Скачиваний:
183
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
1.03 Mб
Скачать

26. Поділ іменників на відміни і групи. Особливості відмінювання іменників.

Відміна - це словозмінний клас іменників. У сучасній українській мові іменники поділяються на чотири відміни.

Перша та друга відміни мають три типи парадигм, або три групи: тверду, м'яку і мішану. Їх виділяють за характером кінцевого приголосного основи іменників та особливостями відмінювання.

До І відміни належать іменники:

переважно жіночого роду на -а/ -ятроянда, мрія, Ганнуся, вежа,

чоловічого роду на -а/ -яМикола, Ілля, воєвода,

спільного (жін./чол.) роду на -а/ -ялистоноша, суддя, Чайка, нероба.

Поділ іменників I відміни на групи

тверда

м’яка

мішана

Твердий (нешиплячий) приголосний основи: стріха, хата,

Будь-який м’який: земля, зілля, пісня,

Твердий шиплячий: хаща, тиша, лівша.

До ІІ відміни належать іменники:

чоловічого роду, які не мають закінчення -а /-я (кінь, мармур, клей, батько, Дніпро),

середнього роду, які відмінюються без суфіксів (село, поле, сонце, затишшя, листя),

спільного роду, які не мають закінчення -а /-я а також іменники з суфіксом -ищ(е) (доцент, астроном, Гайдай, вітрище, бородище).

До ІІІ відміни належать іменники:

жіночого роду, які не мають закінчення -а /-якров, успішність, совість, любов.

іменник мати.

До IV відміни належать іменники середнього роду, які відмінюються із суфіксом -ат-/-ят--ен- (чаєня, лоша, каченя, плем'я, тім'я). IV відміна об'єднує переважно іменники — назви малих істот і предметів: кошеня, рученя, ведмежа, теля, дівча.

27. Лексико-граматичні розряди прикметників. Повні і короткі форми прикметників. Відмінювання прикметників.

До найхарактерніших ознак, що зумовлюють лексико-граматичну природу якісних прикметників належать:

  • здатність творити форми вищого і найвищого ступенів порівняння (крім так званих абсолютно-якісних прикметників, що позначають безвідносні до ступеня або інтенсивності вияву ознаки (босий, голий): новий - новіший - найновіший;

  • сполучуваність із прислівниками - виразниками інтенсивності вияву ознаки: дуже розумний, зовсім сумний, занадто далекий, цілком зрозумілий;

  • можливість вступати у синонімічні та антонімічні відношення: вдалий, успішний; глибокий -мілкий, ранній -пізній;

  • здатність утворювати за допомоги словотворчих афіксів похідні з експресивно-оцінним значенням: великий - завеликий - превеликий;

  • здатність виступати базою для творення прислівників за допомоги суфіксів -о-,-е- (солодкий - солодко, гарячий - гаряче) та іменників, що виражають абстрактне значення (зелений - зелень, молодий - молодість, добрий - доброта);

  • можливість мати співвідносні форми повні нестягнені й короткі (ясний - ясен, зелений - зелен), повні стягнені й нестягнені (синє-синєє, маленька - маленькая).

В українській мові прикметники мають дві форми: повну і коротку. Повні форми прикметників бувають нестягнені (дрібний, дрібная, дрібнеє, дрібнії) і стягнені (дрібна, дрібне, дрібні).

Загальновживаними в усіх стилях виступають повні форми прикметників:

o нестягнені у називному відмінку однини чоловічого роду: високий, добрий, прозорий;

o стягнені у називному відмінку жіночого і середнього родів однини та називному відмінку множини: рідна, рідне, рідні.

Нестягнені форми жіночого і середнього роду здебільшого вживаються лише в народній творчості і в поетичному мовленні. Паралельні стягнені і нестягнені форми прикметників можливі лише в називному і знахідному відмінках, в інших відмінках вживаються повні стягнені форми.

Прикметники у повній формі змінюються за родами, числами і відмінками.

Короткі прикметники, що вживаються без закінчень, виступають у називному і знахідному відмінках однини чоловічого роду: зелен, славен, повен, згоден. Присвійні прикметники чоловічого роду мають коротку форму тільки в називному відмінку однини: сестрин, Маріїн, лікарів. Прикметники, що мають коротку форму, не змінюються за родами, числами, відмінками. Вживаються найчастіше в поезії та народній творчості.

За характером кінцевого приголосного основи початкової форми -називного відмінка однини чоловічого роду - прикметники поділяються на дві групи: тверду й м'яку.

До твердої групи належать:

* прикметники, що мають твердий кінцевий приголосний основи і закінчення -ий,-а,-е: широкий, широка, широке.

o усі присвійні прикметники, що в початковій формі мають чисту основу на приголосний: Василів, сестрин, батьків.

До м'якої групи належать:

* прикметники з м'яким кінцевим приголосним основи на -н із закінченнями -ій,-я,-є: синій, вечірній, крайній, вчорашній.

o прикметники з кінцевим приголосним основи на -й: безкраїй, довговій, довгошиїй.

Складні прикметники з другою частиною -лиций (круглолиций, яснолиций) утворюють окремий тип відмінювання, оскільки поєднують два різновиди закінчень - тверді (називний, орудний і знахідний відмінки однини чоловічого й середнього роду, всі відмінкові форми множини) і м'які (всі інші відмінки чоловічого, жіночого й середнього роду, крім зазначених).

Прикметники твердої і м'якої груп мають різні з орфографічного погляду закінчення, хоч фонетично вони не відрізняються між собою: [вгґсок-ого] - [л 'ітн '-ого].

Форми чоловічого і середнього роду різняться тільки в називному і знахідному відмінках. Тверда і м'яка групи жіночого роду мають однакову систему закінчень. У знахідному відмінку прикметники чоловічого роду залежно від значення іменника, з яким поєднуються, можуть мати закінчення називного або родового відмінка: зустріти веселого хлопця, побачити густий ліс.

Місцевий відмінок однини прикметників чоловічого і середнього роду має паралельні закінчення -ому (-ім): на високому (ранньому) - на високім (раннім).

У формах множини вживаються закінчення, спільні для всіх родів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]