Номенклатурні номери запасів

Субра­хунок обліку запасів	Номер облікової групи	Поряд­ковий номер у групі	Назва запасів	Номенкла­турний номер
1	2	3	4	5
201	1	000-099	Тканина пальтова	2011001 -
201	1	100-199	Тканина костюмна	2011010
201	1	200-299	Тканина підкладочна	2011020
201	1	300-399	Ситець	2011100
201	2	000-099	Ґудзики	2011300
201	2	100-199	Нитки	2011200
201 221 221 221	2 1 1 1 ..... '_ _	200-299 100-199. 200-299 300-399	Мереживо Викрутки Стамеска Молотки	2011400 2211100 2211200 2211300

Продовження таблиці 8.4

1	2	3	4	5
222	2	100-199	Комбінезон брезентовий	2222100
224	1	000-099	Респіратор	2241001
223	1	000-099	Відра	2231001

При використанні десяткової системи нумерації для кожної групи, підгрупи і назви матеріалів виділяється відповідне число знаків. Наприклад, один знак (перший) виділяється для назви гру­пи від 0 до 9; два знаки (другий і третій) для підгрупи - від 0 до 99; два знаки (четвертий і п'ятий) чи всі три знаки (четвертий, п'ятий і шостий) - для назви матеріалу всередині підгрупи - від 0 до 99 чи навіть до 999. Наприклад, № 074009 буде означати за таких умов, що матеріал належить до 0 групи, підгрупи 74 і має в цій підгрупі порядковий шифр № 009. Для кожної підгрупи необхідно залиши­ти резерв вільних номерів для поповнення новими видами запасів.

Для прискорення облікових процедур та зменшення помилок у процесі роботи необхідно розробити та використовувати постій­ну інформацію з обліку запасів. Найважливішими її показника­ми є норми та нормативи (норми залишків запасів на складах, у цехових коморах, на робочих місцях, норми матеріальних витрат, норми відходів та втрат матеріалів, норми спецодягу), номенкла­тури причин та винуватців відхилень від норм; шифри обліко­вих номенклатур; нормативи транспортно-заготівельних витрат, прейскуранти та цінники, стандартні розміри матеріалів (довжи­на, ширина, товщина). Постійну інформацію розробляє, збирає та оновлює матеріальний відділ бухгалтерії разом з нормувальника­ми, її вводять у пам'ять комп'ютерів та використовують усі служби підприємства для обліку запасів. Головний бухгалтер та старший бухгалтер матеріального відділу здійснюють контроль за оновлен­ням інформації, її упорядкуванням можливістю безпроблемного використання в обліковому процесі та для інших потреб (норму­вання витрат).

Метод кількісно-сортового обліку запасів обирається вихо­дячи з їх переваг і недоліків та особливостей технології й організа­ції виробництва, частоти відпуску цінностей зі складів, побудови апарату бухгалтерії. При кількісно-сумовому методі облік запасів ведуть у натуральних показниках на складах у картках кількісно - сортового обліку, а в бухгалтерії у відомостях кількісно-сортового обліку.

При оперативно-бухгалтерському (сальдовому) методі аналі­тичний облік запасів у натуральних показниках ведуть лише на складах комірники (рис. 8.1).

У бухгалтерії аналітичний облік запасів ведуть лише у вартіс­ному вираженні у групувальних та накопичуваних відомостях та узагальнюють інформацію у Відомості 5.1. Для зіставлення ін­формації складського обліку та обліку у бухгалтерії комірники що­місячно на основі карток складського обліку складають сальдову відомість у натуральних показниках. Відомість відкриває бухгал­терія на початку кожного року окремо для кожного складу. У ній запаси згруповані за субрахунками обліку. Бухгалтерія розцінює відомість і порівнює її показники з показниками відомості 5.1.

При використанні комп'ютерної техніки конфігурацію програ­ми будують за оперативно-сальдовим методом, використовуючи електронні носії інформації. Показники паперових документів щодо надходження та видачі запасів заносять до електронних кар­ток складського обліку запасів, а обігово-сальдові відомості обліку руху запасів складаються в автоматичному режимі у розрізі складів та матеріально-відповідальних осіб як щоденно, так і у цілому за місяць.

У наказі про облікову політику необхідно детально розкрити методи обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ):

1) склад транспортно-заготівельних витрат, сформований згідно П(С)БО 9 «Запаси» (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування усіма видами транспорту до міс­ця їх використання, включаючи витрати зі страхування ри­зиків транспортування запасів);

2) порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

3) окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних ви­трат;

4) метод списання ТЗВ (шляхом прямого включення до первісної вартості придбаних запасів або узагальнення на окре­мому субрахунку рахунків обліку запасів і розподіляти між одиницями обліку за середнім відсотком ТЗВ).

При постійній величині ТЗВ, що виникають при придбанні пев­них видів запасів, використовується перший метод, тобто витрати безпосередньо включаються до вартості цих запасів на основі пер­винних документів.

Якщо ТЗВ належать до декількох видів запасів, то їх сума зби­рається на окремому субрахунку. Сума транспортно-заготівель­них витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку за­пасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули за звіт­ний місяць (використані, реалізовані, безоплатно передані, тощо). Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до за­пасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на Тих самих рахунках обліку, у кореспонден­ції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

С-до ТЗВ + ТЗВ за місяць

%тзв=-------------------------------------------х100%

С - дазапасів + надходження_запасів

Планом рахунків для обліку ТЗВ не передбачено окремого ра­хунку, тому підприємство самостійно обирає для цього окремий субрахунок. Для обліку ТЗВ, що виникли при придбанні вироб­ничих запасів, можна використовувати субрахунок 200 «Тран­спортно-заготівельні витрати». Також можна до рахунку 29, який залишається резервним у Плані рахунків, відкривати субрахунки аналогічно із їх переліком на рахунку 20 «Виробничі запаси»: 291 «ТЗВ сировини і матеріалів»; 292 «ТЗВ придбаних напівфабри­катів»; 293 «ТЗВ палива», тощо. Для обліку ТЗВ, що виникли при придбанні товарів, пропонують використовувати субрахунок 289 «Транспортно-заготівельні витрати».