Частина 1 текстильна колориметрія

Колориметрія – (від колір і вимірюю) наука, що досліджує методи вимірювання і виявлення кількості кольору і відмінностей кольорів.

Колір відноситься до числа найважливіших показників якості текстильної продукції. В основі розділу текстильної колориметрії лежить кольорознавство. Для отримання тончайших кольорових відтінків при кольоруванні текстильних матеріалів використовують суміші барвників. Щоб правильно підбирати такі суміші, точно визначати оттінки та порівнювати забарвлення, необхідно знати, що таке колір і закономірності його утворення, які є кольоровимірювальні прилади і принципи їх роботи та ін. Ці відомості наведено в даному розділі навчального посібника.

Модуль 1. Текстильна колориметрія

Лекція №1.

1. КОЛЬОР. ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКИ. УТВОРЕННЯ

КОЛЬОРУ.

1.1. Спектральна характеристика кольору і його фізичні основи.

1.2. Кольори прості, складні, основні, похідні, взаємодоповнюючі.

1.3. Методи одержання кольору.

1.1. Спектральна характеристика кольору і його фізичні основи

За сучасною термінологією колір – відчуття, що виникає в результаті дії світла на око людини відповідно до спектрального складу випромінюваного, відбиваного або такого, що пропускається випромінювання, або характеристика світлового стимулу, що створює визначене зорове відчуття.

При дії на око випромінювань із довжиною хвилі менш 380 і більше 780 нм світлових і кольорних відчуттів не виникає.

Якщо тіло випромінює світловий потік, що містить усі випромінювання від 380 до 780 нм, і при цьому потужність цих випромінювань однакова, колір цього тіла сприймається як білий.

Монохроматичні випромінювання (випромінювання якійсь однієї довжини хвилі) викликають відчуття різноманітних кольорів від червоного до фіолетового. Якщо все різноманіття видимих нами спектральних кольорів розділити на вісім груп, то можна уявити спектральну залежність між довжиною хвилі випромінювань і відчуттями кольору що викликаються (табл.1.)

Таблиця 1

Залежність між довжиною хвилі випромінювань і кольором

Колір	Довжина хвилі монохроматичних випромінювань, нм	Ширина ділянки спектра, нм
Червоний	780 – 620	160
Оранжевий	620 – 585	35
Жовтий	585 – 575	10
Жовто-зелений	575 – 550	25
Зелений	550 – 510	40
Блакитний	510 – 480	30
Синій	480 – 450	30
Фіолетовий	450 – 380	70

Око розрізняє в спектрі величезну кількість проміжних відтінків, оскільки кожний колір спектра переходить у сусідній плавно, поступово.

Спектр випромінювання ділиться на три зони:

першу 380 - 480 нм;

другу 480 - 560 нм;

третю 560 - 780 нм.

Сума монохроматичних променів першої зони дає відчуття синього кольору, другої - зеленого кольору, третьої - червоного кольору. Відповідно до такої розбивки колір будь-якого складного випромінювання можна розглядати як результат впливу на око синього, зеленого і червоного випромінювань.

Всі кольори діляться на дві групи - ахроматичні і хроматичні (кольорові). До ахроматичних відносяться білі, чорні і проміжні сірі кольори.

На рис.1 наведено спектри відбиття поверхонь, що мають колір.

Рис.1. Спектри відбиття поверхонь, що мають колір:

1 - хроматичний; 2 - 4 - ахроматичний

(2 - білий, 3 - сірий, 4 - чорний).