4. Дж. Б. Кларк та американська школа маржиналізму.

3 найвідомішим представником американської школи кінця ХІХ – поч. ХХ ст. був професор колумбійського університету Джон Бест Кларк (1847 – 1933). Основні праці: „Філософія багатства”, "Розподіл багатства", "Суть економічної теорії", „Проблеми монополій”. Кларк створив особливий варіант суб'єктивної школи, де центральне місце належить теорії "граничної продуктивності". Мета його концепції – довести "право" капіталізму на існування, довести відсутність експлуатації робітників у суспільстві.

У своїх методологічних підходах до суспільних явищ Кларк, як і Маршал, ототожнював закони природи і суспільства, політичну економію з природничими науками. Проводячи аналогію з теоретично механікою, Кларк поділяв економічну науку на три розділи: універсальну економіку (вивчає загальні універсальні закони розвитку економічних явищ); економічну статику (аналізує дію цих законів за умов перебування господарства в стабільному, рівноважному стані); економічну динаміку (показує, що „відбувається з багатством і добробутом суспільства за умови, якщо суспільство змінює форму та способи діяльності).

За статичної рівноваги ціни дорівнюють граничним витратам виробництва, прибуток і додатковий продукт відсутній , а доход капіталіста є проста винагородою за послуги капіталу. За динамічної рівноваги різні удосконалення можуть збільшити продуктивність факторів. При цьому підвищення зарплати відбувається завжди лише через деякий час після підвищення граничної продуктивності праці. Це створює тимчасовий прибуток , який поступово зникає у новій статичній рівновазі.

Важливе місце в працях Кларка відведено теорії "граничної продуктивності", котра базується на законі спадної продуктивності факторів виробництва (праці і капіталу): кожний новий внесок праці у виробництво за незмінних розмірів капіталу супроводжується зменшенням продуктивності проти попередніх внесків праці. У свою чергу, кожний наступний внесок капіталу (за незмінної чисельності робітників) характеризується меншим обсягом виробленої продукції.

Теорія розподілу. Вважав дане питання головною проблемою політекономії. Розподіл суспільного доходу, на його думку, відбувається відповідно до природного закону, який забезпечує кожному фактору виробництва стільки багатства, скільки він створює. Кларк розвинув учення про три фактори виробництва Ж.Б.Сея , установивши ще один фактор: 1) капітал у грошовій формі; 2) капітальні блага (засоби виробництва і земля); 3) діяльність підприємця; 4) праця робітника. Кожний фактор виробництва характеризується специфічною продуктивністю і створює дохід. Так, капітал дає банкірові процент, капітальні блага породжують ренту, діяльність підприємця забезпечує йому прибуток (лише за динамічного стану), а праця – заробітну плату. Величина доходу, який дає кожний фактор своєму власникові, визначається граничною продуктивністю цього фактору. Так, гранична продуктивність капіталу – це продуктивність його останньої одиниці, що спроможна приносити прибуток; гранична продуктивність праці вимірюється продуктом, котрий виробляється в одиницю часу останнім з залучених робітників, ще спроможних принести прибуток.

Те ж саме відноситься і до сукупного доходу. Національний доход країни розпадається на винагороду за працю і за послуги капіталу у пропорції, визначеній співвідношенням граничної продуктивності праці до граничної продуктивності капіталу (для сучасних економічно розвинутих країн це 3:1). Це остаточно показало помилковість думки Мальтуса і Рікардо про те, що "природна" зарплата робітника визначається вартістю засобів, необхідних для існування, і тези Маркса про експлуатацію робітника капіталом .

Граничний аналіз , застосований Кларком, має велику практичну цінність для вирішення завдань оптимізації виробництва при обмежених природних ресурсах.