Модель відтворення і розподілу Кене.

Існує велике землеволодіння, де землею володіють власники, які отримують ренту, а господарство ведуть фермери, які орендують землю і володіють капіталом.

Капітал фермерів складається з двох частин: 1) первісні аванси в сумі 10 млрд. ліврів, які служать протягом 10 років; 2) щорічні аванси у сумі 2 млрд. ліврів (витрати на сировину, заробітну плату). Вартість річного продукту фермерів, крім перенесеної капітальної вартості (3 млрд. ліврів), включає вартість чистого продукту у сумі 2 млрд. ліврів.

За натуральною формою сільськогосподарський продукт включає: 1) насіння і продовольство, які необхідні для відшкодування оборотного капіталу; 2) продовольство для обміну; 3) сировина для промисловості. До вартості сукупного суспільного продукту входить продукт вироблений „некорисним” класом (промислові вироби) – 2 млрд. ліврів. Таким чином вартість сукупного суспільного продукту становить 7 млрд. ліврів.

Табл.. 6.2. – Економічна таблиця Ф. Кене

	хлібороби	земельні власники	промисловці
	5 млрд. ліврів	2 млрд. рента	на 2 млрд. вироблено промислових товарів
1.	Землевласники купують на 1 млрд. ліврів сільськогосподарської продукції. 1/5 продукції вибуває з обігу; + 1 млрд.	– 1млрд. ліврів
2.		– 1млрд. ліврів	Землевласники купують на 1 млрд. ліврів промислової продукції. 1/2 продукції вибуває з обігу. + 1 млрд. ліврів.
3.	Промисловці купують у фермерів продукти харчування на 1 млрд. ліврів. 2/5 продукції вибуває з обігу		– 1млрд. ліврів
4.	– 1млрд. ліврів		Фермери купують у промисловців товари на відновлення основного капіталу на 1 млрд. ліврів.
5.	На 1 млрд. ліврів промисловці купують сировину у фермерів. 3/5 продукції вибуває з обігу		– 1млрд. ліврів

Весь річний обіг сукупного продукту, за Кене, складається з 5 актів.

Далі в натуральному виразі фермери використовують 2/5 виробленої продукції на оборотний капітал. В грошовій формі – залишкова грошова сума (2 млрд.) до початку нового виробничого циклу знову оплачується землевласникам за оренду землі.

Значення економічної теорії Кене :

• вперше в політекономії ввів та використав поняття "відтворення", як постійне повторювання виробництва і збуту;

• математичні розрахунки, використані в цій роботі, дозволили показати, як створений у землеробстві валовий і чистий продукт Франції обертається в натуральній і грошовій формі, і як річний продукт розподіляється між класами через обіг;

• вперше виказав думку про те, що процес відтворення і реалізації може проходити безперебійно тільки у тому випадку , коли зберігаються певні пропорції розвитку народного господарства .

Недоліки:

• ненауковий поділ суспільства на класи;

• не показаний розподіл сільськогосподарської продукції усередині класу хліборобів;

• торгівля зводиться до бартерного обміну;

• розглядається просте, а не розширене відтворення. Відсутня проблема нагромадження.

Анн Роберт Жак Тюрго. З 1774 р. одержав пост генерального контролера фінансів і проводив антифеодальні реформи, пов'язані із програмою оздоровлення фінансів. Він скасував обмеження на торгівлю хлібом, ліквідував цехові гільдії, замінив натуральні повинності поземельним грошовим податком і поширив його на привілейовані класи. Політика Тюрго наткнулася на опозицію з боку дворянства, які змусили його піти у відставку в 1776 р., після чого всі реформи було скасовано .

Як і інші фізіократи вважав, що праця землероба – єдина праця, яка дає більше того, що становить оплату праці, тому вона – єдине джерело всякого багатства. В теорії заробітної плати погоджується з Петті, Кене – „обмежена необхідним мінімумом для його (працівника) існування, тим, що йому безумовно необхідно для підтримки життя”. Чистий продукт для нього – не просто дар природи, а результат особливої продуктивності праці робітника у землеробстві, котрий отримують землевласники.

Дав аналіз генезису найманої праці, яка з'явилася у результаті відчуження робітника від засобів виробництва .

На відмінку від Кене Тюрго виділяє такі класи в суспільстві: виробники – люди зайняті у сільському господарстві; некорисні (люди зайняті у промисловості та інших галузях матеріального виробництва та послуг); власники землі. Перші два класи називає працюючими, які, в свою чергу, складаються з підприємців, що дають аванси та простих робітників. Виділяв прибуток як самостійний вид доходу, отриманий підприємцем-промисловцем, хоча й трактував його як частину ренти.

Але у вченні про вартість і гроші не зміг підійти до розуміння трудової теорії вартості і сутності грошей (гроші – це звичайні товари ) .

Висновок: фізіократи виражали, по суті, інтереси буржуазії і тієї частини дворянства, яка розуміла неминучість буржуазної перебудови суспільства і готова була піти на поступки буржуазному прогресу з тим, щоб забезпечити собі в нових умовах економічне і політичне панування. Проте консервативне дворянство і в цьому вбачало посягання на свої одвічні права на землю.