І 4000 Просте відтворення

І підрозділ 4000c + 1000 v + 1000 m = 6000

ІІ підрозділ 2000c + 500 v + 500 m = 3000

Розширене відтворення

І підрозділ 4000c + 400∆ с + 1000 v + 100 ∆ v +500 m = 6000

ІІ підрозділ 1500c + 100 ∆с+750 v + 50∆v +600 m = 3000

Рис. 6.2. Марксові схеми відтворення

Ускладнення складу суспільного продукту в умовах розширеного відтворення зумовлюється тим, що частина додаткової вартості відповід­но до структури, яка склалася (відношення постійного капіталу с до змінного v), витрачається на придбання додаткових засобів виробництва і наймання додаткової робочої сили. Така обов'язкова умова нагромаджен­ня, інакше кажучи, відтворення капіталу у постійно зростаючих розмірах.

Однак значення його схеми, за якого економіка поділяється на два підрозділи, зводиться не стільки до відображення відмінностей між простим і розширеним типами відтворення, скільки до спроби остаточно переконати читача у фатальному характері "основного протиріччя капіталізму" — виробляти не заради споживання, а заради прибутку.

Концепція простого і розширеного відтворення викладена в "Капіталі" відповідно в розділах 20 і 21 другого тому. Із позитивного тут важливо відзначити переконливо аргументовану критику вульгарної доктрини економічних криз, зумовлених начебто недоспоживанням, яке викликане недостатністю сукупного попиту для придбання товарної маси за цінами, які не вище витрат на виробництво цих товарів.

Критикує доктрину економічної кризи недоспоживання Мальтуса (низька заробітна плата і низька купівельна спроможність робітників) та схвальне ставлення до витрат так званих „третіх осіб” (непродуктивні верстви населення). Інший варіант економічної кризи недоспоживання (Сей – Рікардо) – недоспоживання внаслідок надлишкового заощадження („періодичний надлишок”, а не «загальне перевиробництво товарів»).

В „Капіталі” викладена не стільки теорія криз, скільки каузальна (причинно-наслідкова) оцінка нагромадження капіталу і розподілу доходів при капіталізмі, які неминуче призводять до періодів „загального перевиробництва”. Циклічний процес, за Марксом, починається з підйому, спричиненого ростом сукупного попиту для нагромадження заради максимізації прибутку, до якої прагнуть капіталісти, – це причина; закінчується цикл спадом оскільки зростаючий у період підйому попит на працю перевищує його реальну пропозицію і приводить до підвищення заробітної плати та усунення безробіття, що обертається потім зниженням норми прибутку і уповільненням нагромадження, – це наслідок.

І знову починається новий економічний цикл, протягом якого відбувається нова переструктуризація економіки, яка супроводжується інвестиціями і створенням нових робочих місць, доки у процесі нагромадження не почнуть переважати тенденції норми прибутку до скорочення і старіння капітальних цінностей, ріст резервної армії праці і падіння заробітної плати. Марксова картина циклічного процесу «є одночасно і кара і очищення», бо все зводиться до поняття, начебто капіталізму властива тенденція до безперервного розширення виробництва безвідносно до наявності ефективного попиту.

Недоліки теорії Маркса:

1. Недооцінка потенційних можливостей капіталізму, ідея про неминуче зниження норми прибутку на капітал із-за зросту частини сталого капіталу перед зростом норми додаткової вартості, яка створюється змінним капіталом.

2. Прогноз падіння заробітної плати і рівня життя трудящих.

3. Прогноз того, що у ході еволюції капіталізму дрібне виробництво поступається місцем крупному, а воно – крупнішому (закон концентрації і централізації капіталу).

4 Не зміг створити економічно обґрунтовану теорію економічної кризи (ділового циклу), постійно коливається між теорією недоспоживання і теорією перенагромадження та ін.

Виникає питання: як у світі всього сказаного ставитися до Маркса як теоретика-економіста? Щоб відповісти, краще за все відволікшись від ідеологічних дискусій, особливо у зв'язку з невдалим досвідом побудови соціалізму в СРСР на основі марксистської доктрини, і виходити із структури самої теорії Маркса. І тоді виявляється, що його теорія досить цікава в окремих аспектах (змінний капітал, додаткова вартість, схеми відтворення тощо), але логічно вона не зовсім сумісна (тобто всі зроблені ним ствердження не можуть разом бути істинними).

Але було б несправедливим не замічати значних заслуг Маркса перед економічною наукою. По-перше, він створив нову мову класичної економічної науки, засновану на уявах про змінний капітал і додаткову вартість. Це дозволило йому виявити важливі риси капіталізму.

По-друге, йому вдалося виявити деякі важливі тенденції розвитку ринкової економіки XIX ст. – поч. XX ст. (зростаюча концентрація виробництва і капіталу, посилення кризових явищ у економічних циклах).