3. Загальна характеристика школи фізіократів .

З середини ХVІІІ ст. Франція стрімко рухалася на зустріч Великій буржуазній революції. У тісному зв'язку з буржуазною просвітительською філософією (Вольтер, Дідро, Руссо) і як реакція на меркантилізм виникає економічна школа фізіократів. Школа ця проіснувала всього 20 років, проте ідеї її поширилися майже по всьому континенту, особливо в країнах з переважним аграрним розвитком .

Засновник і голова школи – Франсуа Кене (1694 – 1774), він не тільки заклав основи фізіократизму, а ще сформулював його економічну політичну програму. Видатні представники школи – А.Р. Тюрго і В.М. Мірабо .

Фізіократи – походить від грецьких слів physis (природа) і kratos (влада) Центром економічних суперечностей визнали сільське господарство, (безземельне селянство, грошовий та натуральний оброк, низькі ціни на хліб та ін.). Фізіократи зайнялись рішенням аграрного питання .

Піддавали критиці меркантилізм , фізіократи вважали, що увага уряду має бути зосереджена не на розвитку торгівлі і нагромадженні грошей, а на створення достатку "продукції землеробства", в чому й полягає справжнє багатство нації.

Центральне місце у вченні фізіократів посідає вчення про так званий чистий продукт, яким фізіократи вважали надлишок над витратами виробництва. Однак цей чистий продукт, на їхню думку, виникає тільки в землеробстві (промисловість та інші сфери народного господарства чистого продукту не дають, вони тільки переробляють те, що дає сільське господарство). Звідси єдиною продуктивною галуззю є землеробство.

Фізіократи уявляли суспільство як природне, "фізичне" явище, розвиток якого відбувається відповідно до законів "природного порядку", встановлених, на їхню думку, богом.

Сучасне їм суспільство фізіократи поділяли на три класи:

1)"продуктивний клас", представники якого створюють чистий продукт (доход) – працівники землеробства;

2)"земельні власники" – одержувачі земельної ренти (феодали, король, церква);

3)"безплідний клас" – решта професій, які не належать до землеробства.

Історичною заслугою фізіократів є аналіз капіталу. Проаналізувавши речовий склад капіталу, вони вперше розділили капітал на основний і оборотний. Основний називали "початковими авансами" (витрати на сільськогосподарські машини, будівлі, робочу худобу). Оборотний капітал у них називається "річними авансами" (витрати на насіння тощо ). „Річні аванси" входять у витрати виробництва повністю, а "початкові" – частинами (1/10 частиною). Заслугою було й те , що цей поділ застосований тільки до продуктивного капіталу. На їх думку капітал у промисловості є "безплідним" (не дає "чистого продукту").

З функцій грошей фізіократи визначали тільки функцію засобу обігу, а функцію нагромадження вважали шкідливою для суспільства. Кількість грошей в обігу ставили в залежність від відтворення. Маса грошей в обороті може збільшуватись лише пропорційно росту виробництва.

Франсуа Кене (1694 – 1774) першим спробував поставити і розв’язати проблему відтворення і реалізації сукупного продукту в своїй роботі „Економічна таблиця ” (1758 р.). Це була, по суті, перша в історії спроба створити економічну макромодель, де відобразив процес річного відтворення опосередкованого обігом, враховуючи поділ суспільства на класи. Кене показав різницю вартісної і натуральної форми сукупного суспільного продукту.

Ідея цієї праці полягає у необхідності дотримання та обґрунтованого прогнозування певних народногосподарських пропорцій у структурі економіки.