- •1Національна академія внутрішніх справ України
- •Кримінологія
- •Навчальний посібник
- •Київ - 2004
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, об’єкт, предмет і система кримінології
- •Тема 2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології
- •Тема 3. Кримінологія в системі наук
- •Тема 4. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 5. Окремонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях
- •Тема 7. Кримінологічні дослідження
- •Тема 8. Злочинність
- •Тема 9. Рівень (коефіцієнти) злочинності
- •Тема 10. Структура, характер і динаміка злочинності
- •Тема 11. Основні риси злочинності ххі ст. В Україні
- •Тема 12. Особа злочинця
- •Тема 13. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •Тема 14. Класифікація і типологія злочинців
- •Тема 15. Причини, умови та механізм конкретного злочину
- •Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
- •Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину
- •Тема 18. Співвідношення соціального і біологічного в детермінації конкретного злочину
- •Тема 19. Причини та умови злочинності. Види детермінації
- •Тема 20. Класифікація причин та умов злочинності
- •Тема 21. Соціальна обумовленість причин злочинності
- •Тема 22. Поняття та принципи профілактики злочинності
- •Тема 23. Рівні профілактики злочинності
- •Тема 24. Класифікація заходів профілактики злочинності за соціальним рівнем
- •Тема 25. Класифікація заходів профілактики злочинності за обсягом (масовістю охоплення)
- •Тема 26. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю та видом
- •Тема 27. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності
- •Тема 28. Правоохоронні органи та суд як суб’єкти попередження злочинів
- •Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності
- •Тема 30. Інформаційне забезпечення попередження злочинів
- •Тема 31. Кримінологічне прогнозування
- •Тема 32. Методи кримінологічного прогнозування
- •Тема 33. Види кримінологічного прогнозування
- •Тема 34. Кримінологічне планування
- •Тема 35. Порівняльне вивчення та аналіз злочинності
- •Тема 36. Світові тенденції злочинності і боротьба з нею
- •Тема 37. Порівняльні теорії причин злочинності
- •Тема 38. Біологічні і біосоціальні теорії причин злочинності
- •Тема 39. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності
- •Тема 40. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю
- •Особлива частина Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів
- •Тема 42. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
- •Тема 43. Причини та умови насильницьких злочинів
- •Тема 44. Попередження насильницьких злочинів
- •Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності
- •Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
- •Тема 47. Попередження корисливих злочинів
- •Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності
- •Тема 49. Профілактика корупційних злочинів
- •Тема 50. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •Тема 51. Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності
- •Тема 52. Протидія організованій злочинності
- •Тема 53. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків
- •Тема 54. Кримінологічна характеристика осіб учасників злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів
- •Тема 55. Детермінанти злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин
- •Тема 56. Профілактика незаконного обігу наркотичних засобів
- •Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •Тема 58. Особа рецидивіста
- •Тема 59. Типологія особи рецидивіста
- •Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності
- •Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів
- •Тема 62. Кримінологічна характеристика злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 63. Попередження злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 64. Кримінологічна характеристика злочинності в армії
- •Тема 65. Детермінанти злочинності в армії
- •Тема 66. Кримінологічна характеристика особи злочинця - військовослужбовця
- •Тема 67. Попередження злочинів в армії
- •Тема 68. Кримінологічна характеристика необережної злочинності
- •Тема 69. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця
- •Тема 70. Причини та умови необережних злочинів
- •Тема 71. Попередження необережних злочинів
- •Тема 72. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів
- •Тема 73. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів
- •Тема 74. Причини та умови автотранспортних злочинів
- •Тема 75. Попередження автотранспортних злочинів
- •Тема 76. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •Тема 77. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
- •Тема 78. Причини та умови злочинності неповнолітніх
- •Тема 79. Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)
- •Тема 81. Жіноча злочинність
- •Тема 82. Екологічна злочинність
- •Тема 83. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України.
- •Тема 84. Причини та умови корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
- •Тема 85. Попередження корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
Тема 11. Основні риси злочинності ххі ст. В Україні
1. Рівень зареєстрованої злочинності і судимості
2. Насильницькі злочини
3. Економічна злочинність
4. Організована злочинність
5. Інтернаціоналізація злочинності
6. Злочинність неповнолітніх
7. Рецидивна злочинність
1. Коефіцієнт злочинності і судимості на 100 тис. населення в 90-х роках ХХ ст. виглядає таким чином: у 1990 р. вона відповідно складала 713 і 201, у 1991 р. – 780 і 209; 1992 р. – 921 і 221; 1993 р. – 1034 і 293; 1994 р. – 1102 і 327; 1995 р. – 1208 і 413; 1996 р. – 1208 і 474; 1997 – 1162 і 469; 1998 – 1145 і 462; 1999 – 1119 і 445; 2000 – 1147 і 466; 2001 – 1018 і 473; 2002 – 910 і 431 5.
2. Перше місце за питомою вагою в структурі злочинності займають насильницькі злочини. В 2002 році в результаті злочинів потерпіли 256979 громадян, з яких 9862 загинули. Загалом сума завданих громадянам матеріальних збитків перевищила 110 млн грн. Жертвами тяжких та особливо тяжких злочинів стали понад 155 громадян, з яких загинули 9227.
За останні десять років коефіцієнт убивств і замахів на убивство в цілому виріс у 2,5 рази. У 1990 р. зареєстровано близько 2823 умисних убивств і замахів на убивство 1995 р. – 4783; 2000 р. – 4806; 2002 р. – 4296, умисних тяжких тілесних ушкоджень відповідно по роках 6673; 8800; 6852; 6032, зґвалтувань і замахів на них в 2002 р. зареєстровано 1043 6.
3. Широкого поширення набула економічна злочинність. Тільки органами внутрішніх справ в 2002 році зареєстровано 32237 злочинів. Служба боротьби з економічною злочинністю МВС України виділяє в структурі злочинів в економічній діяльності наступні види: злочини в сфері кредитно-грошових відносин (кредитно-банківські зловживання і фальшивомонетництво); у сфері зовнішньоекономічної діяльності; у сфері споживчого ринку; у сфері приватизації.
1995 рік увійшов в історію кримінології як рік найбільшого зростання фінансової злочинності. У її склад входять: банківські зловживання, які вчинялись шляхом хабарництва, підробок, шахрайства, розкрадань; фальсифікація грошей і цінних паперів.
Кредитно-банківська система (яку становлять банки та небанківські фінансово-кредитні організації) є найвагомішим сегментом фінансової системи держави. До останньої, крім кредитно-банківської, відносяться державний бюджет, податкова система, фінанси окремих галузей народного господарства, державне страхування, казначейство та його органи, різні фонди тощо.
В сучасних умовах кримінальну ситуацію в банківській сфері характеризують такі чинники:
- щорічне збільшення кількості злочинів у банківській сфері та розмірів заподіяної нами шкоди;
- поступова концентрація кримінальних інтересів у банківському секторі на використанні цих установ для організації значного витоку незаконно здобутих капіталів за кордон з їх подальшою легалізацією (“відмиванням”);
- відносно високого ступеню латентності банківських злочинів;
- тенденція до поступового “сембіозу” корупції, організованої злочинної діяльності із банківською злочинністю;
- труднощі та перешкоди виявлення та розслідування банківських злочинів.
В прикладному плані вбачається доцільним при систематизації ознак злочинців у сфері банківського кредитування класифікувати суб’єктів злочину таким чином:
- представники юридичної особи (підприємства-позичальника);
- представники банківської установи (банку-кредитора);
- представники “третіх” організацій та інші особи, послугами яких користувалися злочинці.
Зовнішньоекономічні злочини – це розкрадання, контрабанда, хабарництво, корисливі зловживання владою.
Злочини в сфері приватизації державного і комунального майна – це розкрадання, хабарництво, корисливі зловживання владою, підробки і шахрайства, за допомогою яких відбувається протиправна трансформація державного майна в приватну власність. Для цього використовуються: заниження початкової ціни при продажі об’єктів на аукціоні чи величини статутного капіталу акціонерного товариства, невірна (фальсифікована) інвентаризація виробничих і невиробничих фондів та інші способи. Кримінологи виділяють три види злочинної приватизації: стихійна (“дика”) номенклатурна і директорська.
4. Третя риса структури злочинності в 90-х роках – різке зростання рівня організованої злочинності.
У 2002 р. організованими групами і злочинними організаціями вчинено 6467 злочинів. Найбільше такими групами вчинено: розбоїв (691), крадіжок в особливо великих розмірах (568); злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів (553), зброї (239) 7.
КК України розрізняє чотири види злочинних груп: групи без попередньої змови; групи з попередньою змовою; організовані групи; злочинне співтовариство (злочинна організація).
5. Четвертою рисою сучасної злочинності є її інтернаціоналізація – взаємодія із зарубіжними злочинними кланами в основному з таких видів злочинів, як підробка грошей, фальсифікація товарів, шахрайство в сфері бізнесу й імміграції, грабежі, розбої, незаконні заволодіння автомобілями, контрабанда.
6. Злочинність неповнолітніх (вчинені ними чи в співучасті з дорослими злочини) за питомою вагою зі всіх зареєстрованих злочинів склала у 2002 р. 8 % (32335 злочинів). Одним із серйозних її показників стала частка тяжких злочинів, вчинених неповнолітніми – 12, 2 % від всієї злочинності (22266 злочинів) і вчинення злочинів групами (групова корисливо-насильницька) 8.
7. Рецидивна злочинність за питомою вагою до всіх засуджених у 2002 р. склала 16,2 %. Однак необхідно враховувати особливості статистичного обліку, де фіксуються рецидивісти за їхньою кримінально-правовою характеристикою, а з кримінологічної точки зору рецидивістами вважають осіб, які раніше вчиняли злочини, незалежно від того, чи знята або погашена у них судимість. Найбільш поширені злочини, які вчиняються особами, раніше засудженими – це бандитизм (48, 1 %), умисні вбивства вчинені у складі групи (24,4 %), розбої (28,9 %), крадіжки з квартир (22,2 %), зґвалтування (20,5 %), грабежі (20,3 %) 9.