- •1Національна академія внутрішніх справ України
- •Кримінологія
- •Навчальний посібник
- •Київ - 2004
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, об’єкт, предмет і система кримінології
- •Тема 2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології
- •Тема 3. Кримінологія в системі наук
- •Тема 4. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 5. Окремонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях
- •Тема 7. Кримінологічні дослідження
- •Тема 8. Злочинність
- •Тема 9. Рівень (коефіцієнти) злочинності
- •Тема 10. Структура, характер і динаміка злочинності
- •Тема 11. Основні риси злочинності ххі ст. В Україні
- •Тема 12. Особа злочинця
- •Тема 13. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •Тема 14. Класифікація і типологія злочинців
- •Тема 15. Причини, умови та механізм конкретного злочину
- •Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
- •Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину
- •Тема 18. Співвідношення соціального і біологічного в детермінації конкретного злочину
- •Тема 19. Причини та умови злочинності. Види детермінації
- •Тема 20. Класифікація причин та умов злочинності
- •Тема 21. Соціальна обумовленість причин злочинності
- •Тема 22. Поняття та принципи профілактики злочинності
- •Тема 23. Рівні профілактики злочинності
- •Тема 24. Класифікація заходів профілактики злочинності за соціальним рівнем
- •Тема 25. Класифікація заходів профілактики злочинності за обсягом (масовістю охоплення)
- •Тема 26. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю та видом
- •Тема 27. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності
- •Тема 28. Правоохоронні органи та суд як суб’єкти попередження злочинів
- •Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності
- •Тема 30. Інформаційне забезпечення попередження злочинів
- •Тема 31. Кримінологічне прогнозування
- •Тема 32. Методи кримінологічного прогнозування
- •Тема 33. Види кримінологічного прогнозування
- •Тема 34. Кримінологічне планування
- •Тема 35. Порівняльне вивчення та аналіз злочинності
- •Тема 36. Світові тенденції злочинності і боротьба з нею
- •Тема 37. Порівняльні теорії причин злочинності
- •Тема 38. Біологічні і біосоціальні теорії причин злочинності
- •Тема 39. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності
- •Тема 40. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю
- •Особлива частина Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів
- •Тема 42. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
- •Тема 43. Причини та умови насильницьких злочинів
- •Тема 44. Попередження насильницьких злочинів
- •Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності
- •Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
- •Тема 47. Попередження корисливих злочинів
- •Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності
- •Тема 49. Профілактика корупційних злочинів
- •Тема 50. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •Тема 51. Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності
- •Тема 52. Протидія організованій злочинності
- •Тема 53. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків
- •Тема 54. Кримінологічна характеристика осіб учасників злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів
- •Тема 55. Детермінанти злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин
- •Тема 56. Профілактика незаконного обігу наркотичних засобів
- •Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •Тема 58. Особа рецидивіста
- •Тема 59. Типологія особи рецидивіста
- •Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності
- •Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів
- •Тема 62. Кримінологічна характеристика злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 63. Попередження злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 64. Кримінологічна характеристика злочинності в армії
- •Тема 65. Детермінанти злочинності в армії
- •Тема 66. Кримінологічна характеристика особи злочинця - військовослужбовця
- •Тема 67. Попередження злочинів в армії
- •Тема 68. Кримінологічна характеристика необережної злочинності
- •Тема 69. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця
- •Тема 70. Причини та умови необережних злочинів
- •Тема 71. Попередження необережних злочинів
- •Тема 72. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів
- •Тема 73. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів
- •Тема 74. Причини та умови автотранспортних злочинів
- •Тема 75. Попередження автотранспортних злочинів
- •Тема 76. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •Тема 77. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
- •Тема 78. Причини та умови злочинності неповнолітніх
- •Тема 79. Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)
- •Тема 81. Жіноча злочинність
- •Тема 82. Екологічна злочинність
- •Тема 83. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України.
- •Тема 84. Причини та умови корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
- •Тема 85. Попередження корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
Тема 13. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
1. Загальні положення
2. Характеристика за статевими ознаками
3. Характеристика за віковими ознаками
4. Характеристика за освітою
5. Характеристика за сімейним станом
6. Характеристика за соціальним станом і родом занять
1. Соціально-демографічні властивості особи злочинця пов’язані: з умовами формування особи та її життєдіяльності, з потребами і мотивацією, із соціальними ролями і статусом особи. Тому соціально-демографічні властивості являють собою істотний елемент поняття особи злочинця і мають важливе значення для розробки і здійснення заходів профілактики.
2. Співвідношення осіб жіночої і чоловічої статі серед злочинців складає в середньому 1:8. Так, тільки у 2000 році було засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі 10942 жінок, з них 3682 осіб відбували покарання неодноразово.
Найбільше засуджено жінок за крадіжки приватного майна (3337 злочинів), умисні тяжкі тілесні ушкодження (2360), розбої (677); умисні вбивства (637) 10.
3. Співвідношення осіб різних віків у злочинності показує, що кримінальна активність найбільш характерна для вікової групи 25-29 років, потім слідують групи 18 – 24, 14 – 17, 30 – 40-літніх злочинців. Найменшу частку серед злочинців складають особи старше 50 років. Таким чином, переважне число злочинів вчиняють особи молодого віку.
В 2000 році було виявлено 32238 неповнолітніх, що вчинили злочини, в 2001 р. – 36218. Хоча в 2002 р. ми спостерігаємо помітне зниження, виявлено 26611 таких осіб 11.
4. Характеристика рівня освіти осіб, які вчинили злочини, має кримінологічне значення, оскільки пов’язана з культурою особи, її соціальним статусом, колом контактів, життєвими планами і можливостями для їхньої реалізації. Рівень загальної освіти злочинців в цілому трохи нижче, ніж у осіб, які не порушують закон. Значні коливання у рівні освіти виділяються серед різних категорій злочинців. Найнижчий рівень освіти характерний для осіб, які вчиняють насильницькі (умисні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження), корисливо-насильницькі (грабіж, розбій) злочини і крадіжки особистого майна. Вищій рівень освіти у осіб, які вчиняють розкрадання шляхом привласнення і розтрат, зловживання службовим становищем, посадові й економічні злочини.
5. Сімейний стан і його зміна в осіб, які вчинили злочини, також впливає на формування особистісних якостей. Певним чином воно впливає на спрямованість і стійкість злочинної поведінки.
Найбільш ґрунтовно у кримінології досліджені положення про вплив сімейного виховання на формування особи неповнолітніх правопорушників, вплив сімейних конфліктів на побутову злочинність.
В цілому масштаби злочинності серед осіб, які мають родину, значно менші, ніж серед осіб, які залишили сім’ї чи самотніх. У більшості випадків родинні відносини стимулюють позитивну поведінку і виконують функції соціального контролю.
6. Характеризуючи злочинців за соціальним станом і родом занять, слід виділити серед них значну частку осіб без певного виду занять.
У 1991 р. в Україні серед усіх виявлених злочинців старше 16 років питома вага працездатних осіб, які не мають визначених занять, складала 20 %. У 2000 р. 34 % розкритих в Україні злочинів вчинили особи, що не мають постійних джерел доходу, у тому числі 8,7 % – безробітні. У 2001 р. темпи приросту числа злочинців з осіб, які не мали постійного джерела доходу, склали 24,3 %, а з числа безробітних – 43,8 %. У 2002 р. їх питома вага в загальній кількості виявлених осіб, які вчинили злочин, становила 48 %. Найбільший відсоток серед тих, що вчинили злочини, особи зайняті некваліфікованою важкою фізичною працею. Для них характерне поєднання низького освітнього і культурного рівня, вузькість і деформованість кола потреб та інтересів. Істотних розбіжностей за коефіцієнтом злочинності на 100 тис. населення між робітниками, селянами не спостерігається.
Вивчення соціально-демографічних характеристик особи має особливу цінність в зв’язку з тим, що за допомогою їх можна зробити висновки про інші властивості особи. Наприклад, за освітою можна дійти висновку про наявність у особи тих чи інших знань, чи працювала за фахом особа до вчинення злочину і за яким фахом, яке його ставлення до праці. Наявність судимості дає підстави припускати, що людині властиві криміногенні якості.