- •1Національна академія внутрішніх справ України
- •Кримінологія
- •Навчальний посібник
- •Київ - 2004
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, об’єкт, предмет і система кримінології
- •Тема 2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології
- •Тема 3. Кримінологія в системі наук
- •Тема 4. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 5. Окремонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях
- •Тема 7. Кримінологічні дослідження
- •Тема 8. Злочинність
- •Тема 9. Рівень (коефіцієнти) злочинності
- •Тема 10. Структура, характер і динаміка злочинності
- •Тема 11. Основні риси злочинності ххі ст. В Україні
- •Тема 12. Особа злочинця
- •Тема 13. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •Тема 14. Класифікація і типологія злочинців
- •Тема 15. Причини, умови та механізм конкретного злочину
- •Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
- •Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину
- •Тема 18. Співвідношення соціального і біологічного в детермінації конкретного злочину
- •Тема 19. Причини та умови злочинності. Види детермінації
- •Тема 20. Класифікація причин та умов злочинності
- •Тема 21. Соціальна обумовленість причин злочинності
- •Тема 22. Поняття та принципи профілактики злочинності
- •Тема 23. Рівні профілактики злочинності
- •Тема 24. Класифікація заходів профілактики злочинності за соціальним рівнем
- •Тема 25. Класифікація заходів профілактики злочинності за обсягом (масовістю охоплення)
- •Тема 26. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю та видом
- •Тема 27. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності
- •Тема 28. Правоохоронні органи та суд як суб’єкти попередження злочинів
- •Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності
- •Тема 30. Інформаційне забезпечення попередження злочинів
- •Тема 31. Кримінологічне прогнозування
- •Тема 32. Методи кримінологічного прогнозування
- •Тема 33. Види кримінологічного прогнозування
- •Тема 34. Кримінологічне планування
- •Тема 35. Порівняльне вивчення та аналіз злочинності
- •Тема 36. Світові тенденції злочинності і боротьба з нею
- •Тема 37. Порівняльні теорії причин злочинності
- •Тема 38. Біологічні і біосоціальні теорії причин злочинності
- •Тема 39. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності
- •Тема 40. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю
- •Особлива частина Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів
- •Тема 42. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
- •Тема 43. Причини та умови насильницьких злочинів
- •Тема 44. Попередження насильницьких злочинів
- •Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності
- •Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
- •Тема 47. Попередження корисливих злочинів
- •Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності
- •Тема 49. Профілактика корупційних злочинів
- •Тема 50. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •Тема 51. Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності
- •Тема 52. Протидія організованій злочинності
- •Тема 53. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків
- •Тема 54. Кримінологічна характеристика осіб учасників злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів
- •Тема 55. Детермінанти злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин
- •Тема 56. Профілактика незаконного обігу наркотичних засобів
- •Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •Тема 58. Особа рецидивіста
- •Тема 59. Типологія особи рецидивіста
- •Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності
- •Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів
- •Тема 62. Кримінологічна характеристика злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 63. Попередження злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 64. Кримінологічна характеристика злочинності в армії
- •Тема 65. Детермінанти злочинності в армії
- •Тема 66. Кримінологічна характеристика особи злочинця - військовослужбовця
- •Тема 67. Попередження злочинів в армії
- •Тема 68. Кримінологічна характеристика необережної злочинності
- •Тема 69. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця
- •Тема 70. Причини та умови необережних злочинів
- •Тема 71. Попередження необережних злочинів
- •Тема 72. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів
- •Тема 73. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів
- •Тема 74. Причини та умови автотранспортних злочинів
- •Тема 75. Попередження автотранспортних злочинів
- •Тема 76. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •Тема 77. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
- •Тема 78. Причини та умови злочинності неповнолітніх
- •Тема 79. Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)
- •Тема 81. Жіноча злочинність
- •Тема 82. Екологічна злочинність
- •Тема 83. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України.
- •Тема 84. Причини та умови корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
- •Тема 85. Попередження корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
1. Поняття криміногенної ситуації
2. Місце ситуації в механізмі конкретного злочину
3. Типи ситуацій конкретного злочину
4. Класифікація ситуацій за джерелами виникнення
1. У механізмі конкретного злочину особливу роль відіграє криміногенна ситуація. Під криміногенною ситуацією розуміється подія чи стан, що спонукає особу до прийняття рішення вчинити злочин.
2. Криміногенна ситуація займає проміжне місце між особою злочинця, середовищем і злочином 13. Вона передує злочину і є його неодмінним «супутником». Місце ситуації в механізмі конкретного злочинної поведінки різне 14. Вона може відігравати вирішальну роль у неумисних, у тому числі афектних, злочинах; стимулюючу роль різного ступеня інтенсивності. Іноді вказується на можливість нейтральної чи затруднюючої дії злочинця ситуації. Їхня оцінка становить інтерес в основному в кримінально-правовому плані, тому що вказує на наполегливість злочинця, якщо він переборював існуючі перешкоди, на його зухвалість і т.д. У профілактичному плані ситуації оцінюються з погляду ефективності охорони громадського порядку у визначеному місці, технічних засобів, що перешкоджають проникненню в житло чи інше приміщення тощо.
3. Розрізняються наступні типи ситуацій конкретного злочину:
- за періодом існування: одноразова, короткострокове, відносно триваюча, триваюча;
- за ступенем раптовості виникнення: несподівана, очікувана, штучностворена;
4. За джерелами виникнення ситуації, у яких приймається і реалізується рішення про вчинення конкретного злочину, можуть бути класифіковані на:
- заздалегідь створене злочинцями;
- ненавмисно створені ними ж;
- які виникли в результаті правопорушення чи аморальної поведінки інших осіб;
- які виникли в результаті легковажної, необачливої поведінки потерпілих, третіх осіб;
- створені тривалим перебуванням осіб у несприятливих умовах життя та діяльності, або раптовим збігом інтенсивно виражених несприятливих особистих і сімейних обставин;
- які виникають в результаті непередбачених станів особи через хворобу, втому, а також через вплив несприятливих метеорологічних умов;
- які виникли в результаті стихійного лиха, техногенної катастрофи, терористичних актів тощо.
Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину
1. Поняття віктимології
2. Завдання віктимології
3. Віктимна поведінка
4. Віктимологічне дослідження
1. Віктимологія – це самостійний напрямок у кримінології, що досліджує характер і особливості поведінки жертви злочину, її зв’язок і взаємини зі злочинцем до, під час і після вчинення злочину. Тому в причинному комплексі індивідуальної злочинної поведінки не можна не враховувати вплив віктимологічного аспекту.
2. Завдання віктимології полягає у вивченні особи потерпілих від злочину, їх міжособистісних зв’язків і взаємин зі злочинцем до, під час і після вчинення злочину. Віктимологія вивчає злочинну поведінку під кутом зору обумовленості його такими якостями потерпілого, що створюють передумови стати жертвою злочину.
3. Віктимна поведінка може бути необережною, ризикованою, провокуючою, об’єктивно небезпечною для самого потерпілого й в результаті чого може сприяти створенню криміногенної ситуації, а в деяких випадках – вчиненню злочину 15.
Матеріали досліджень і дані кримінально-правової статистики свідчать, що значна кількість протиправних діянь обумовлені поведінкою самої жертви злочину, а саме:
- особливостями ситуаційного стану (сп’яніння), станом здоров’я (дефекти органів сприйняття), особливим психічним настроєм, пов’язаним з неадекватними діями в звичайній ситуації;
- недбалим ставленням до безпеки своєї особистості, честі, гідності і збереження майна;
- небажанням повідомити правоохоронним органам про злочинні дії, які вже мали місце стосовно нього;
- легковажним відношенням до правил, які покликані охороняти суспільний порядок і безпеку;
- участю у незаконній угоді;
- провокуючою поведінкою.
Так, наприклад в 2002 році в зв’язку зі своїми службовими обов’язками потерпіли від злочинів 1144 працівників ОВС, 121 – прокуратури, 109 – судів; 65 – СБУ; 71 – листонош; 1298 – лікарів 16.
4. Віктимологічне дослідження здійснюється на двох основних рівнях, які співвідносяться між собою як злочин (особливе) і злочинність (загальне).
Вивчення на особливому рівні дозволяє розглядати поведінку жертви злочину як фактор, що може вплинути на зародження і розвиток у злочинця намірів протиправного характеру 17.
Вивчення на загальному рівні дозволяє встановити закономірності знеособленої віктимної поведінки, виявити її причини.
Розвиток віктимології здійснюється за наступними напрямками:
- підготовка особи (розробка алгоритму оптимальної поведінки в криміногенних ситуаціях і спеціальний тренінг);
- підвищення рівня захищеності службових осіб, чиї функціональні обов’язки пов’язані з ризиком злочинного посягання;
- інформування громадян про віктимологічні “ситуації-пастки”, з тим, щоб вони по можливості уникали їх, зведення їх до мінімуму;
- захист та реабілітація потерпілих від злочинів.
Головною метою віктимологічного вивчення є підвищення ефективності попередження конкретних злочинів і профілактика злочинності в цілому шляхом впливу безпосередньо на потерпілих, а також організація правового виховання, орієнтованого як на потенційних потерпілих, так і на можливих злочинців 18.