Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності

1. Поняття корупції

2. Механізм корупції

3. Стан корупції в Україні

4. Причини та умови корупційної злочинності

5. Характеристика службової сфери

6. Характеристика службовців

7. Соціальний контроль

1. Під корупційною злочинністю розуміється сукупність злочинів корупційного характеру.

Корупція – це соціальне явище, що характеризується підкупом, продажністю державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, і на цій основі корисливе використання офіційних службових повноважень, пов’язаних з ними авторитету і можливостей в особистих або вузько групових, корпоративних інтересах.

2. Механізм корупції – це:

- двостороння угода, за умови якої особа, яка знаходиться на державній службі чи виконує її функції, нелегально «продає» свої службові повноваження або послуги, засновані на авторитеті посади і пов’язані з ними можливості, фізичним і юридичним особам, групам (у тому числі організованим злочинним формуванням), а «покупець» одержує можливість використовувати державну або іншу структуру у своїх цілях ³³;

- вимагання службовцем хабара, додаткової винагороди;

- активний підкуп службовців, пов’язаний з одночасним потужним психічним впливом на них (характерно для організованої злочинності).

3. Стан корупції в Україні. Криміногенна ситуація, яка існує в Україні, характеризується небувалим поширенням корупційних проявів. Характерною особливістю корупційної злочинності є її висока латентність. Високий рівень латентності примушує ставитись критично до даних офіційної статистики. Найбільш небезпечним проявом корупції є хабарництво. Деякі спеціалісти вважають, що реєструється не більше 2 % фактів хабарництва. Але і по оприлюдненим даним можна зробити деякі висновки. В 1991 р. було зареєстровано 450 злочинів, пов’язаних з одержанням хабара. В наступні роки, за винятком 1999 р., спостерігається тенденція до поступового збільшення цих злочинів, і в 2002 р. їх уже зареєстровано 2172 таких злочинів ³⁴.

Аналіз статистичних даних щодо зареєстрованих фактів хабарництва і кількості осіб, засуджених за його вчинення, показує суттєві розбіжності. На прикладу 2000 р. відповідно було зареєстровано даних злочинів і засуджено винних за: одержання хабара 1527 злочинів і 383 засуджених, посередництво в хабарництві 82 і 6, дача хабара 654 і 122.

До корупційних також відносять злочини, пов’язані зі зловживанням владою або службовим становищем. Якщо в 1991 р. було зареєстровано 671 злочин, то в 2002 р. – 7285, найбільше в 2000 р. – 7546. Отже, офіційна статистика свідчить, що за 11 років кількість цих злочинів збільшилась понад 10 разів.

4. Корупція є наслідком як загальних, так і специфічних процесів детермінації цього соціального явища. Останні переважно пов’язані з державною чи іншою службою.

Складовими елементами причин і умов корупційної злочинності є:

- характеристика службового середовища;

- характеристика службовців;

- характеристика рівня соціального контролю.

5. У службовому середовищі (умовах служби) обставинами, які обумовлюють виникнення корупції, є:

1). Недотримання правил про такий розмір оплати праці службовців, який надавав би гідно жити їм і їх родинам. При цьому будь-яка затримка виплати державним службовцям зарплати породжує ситуацію крайньої нужди в родинах і під впливом останньої в частини службовців формується мотивація на вчинення корупційного злочину.

2). Тип управління. При ситуативному керівництві завдання зважуються значною мірою з розсуду окремих службовців. Правове регулювання здійснюється лише в загальному порядку, тому тут відзначається простір для особистого вирішення і сваволі. При нормативному управлінні мова йде про застосування у визначених типах ситуацій правових норм, які детально їх регламентують. У цьому випадку теж існує хабарництво, але хабарі даються ініціативно за те, щоб чиновник порушив установлені правила.

3). Соціально-психологічна обстановка. Визнання корупції в середовищі державних службовців нормальним явищем є чинником формування кримінальної мотивації.

6. У характеристиці самих службовців, які вчиняють корупційні злочини, спотворена ієрархія їх цінностей і, зокрема, готовність принести в жертву матеріальній вигоді закон і норми моралі, професійну честь. Позначаються і такі характерологічні риси, як жадібність, заздрість. Моральна нестійкість виявляється при ініціативному підкупі. Говорячи про соціальне середовище, що оточує особу, слід зазначити:

- наявність у ньому осіб з високим рівнем матеріального добробуту, досягнутого за рахунок корупційної та іншої кримінальної діяльності;

- матеріально забезпечений рівень життя особи і різке зниження цієї забезпеченості надалі;

- наявність дорогих звичок, інтересів і т.д.

7. Соціальний контроль повинен носити превентивний характер. Відсутність належного контролю за доходами і витратами службовців, за виконанням ними службових обов’язків, не реагування на факти корупції або слабке, не своєчасне, незаконне реагування є умовами, що сприяють вчиненню корупційних злочинів. А для частини винних – це складові елементи причинного комплексу, що породжують кримінальну мотивацію.