- •1Національна академія внутрішніх справ України
- •Кримінологія
- •Навчальний посібник
- •Київ - 2004
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, об’єкт, предмет і система кримінології
- •Тема 2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології
- •Тема 3. Кримінологія в системі наук
- •Тема 4. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 5. Окремонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях
- •Тема 7. Кримінологічні дослідження
- •Тема 8. Злочинність
- •Тема 9. Рівень (коефіцієнти) злочинності
- •Тема 10. Структура, характер і динаміка злочинності
- •Тема 11. Основні риси злочинності ххі ст. В Україні
- •Тема 12. Особа злочинця
- •Тема 13. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •Тема 14. Класифікація і типологія злочинців
- •Тема 15. Причини, умови та механізм конкретного злочину
- •Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
- •Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину
- •Тема 18. Співвідношення соціального і біологічного в детермінації конкретного злочину
- •Тема 19. Причини та умови злочинності. Види детермінації
- •Тема 20. Класифікація причин та умов злочинності
- •Тема 21. Соціальна обумовленість причин злочинності
- •Тема 22. Поняття та принципи профілактики злочинності
- •Тема 23. Рівні профілактики злочинності
- •Тема 24. Класифікація заходів профілактики злочинності за соціальним рівнем
- •Тема 25. Класифікація заходів профілактики злочинності за обсягом (масовістю охоплення)
- •Тема 26. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю та видом
- •Тема 27. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності
- •Тема 28. Правоохоронні органи та суд як суб’єкти попередження злочинів
- •Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності
- •Тема 30. Інформаційне забезпечення попередження злочинів
- •Тема 31. Кримінологічне прогнозування
- •Тема 32. Методи кримінологічного прогнозування
- •Тема 33. Види кримінологічного прогнозування
- •Тема 34. Кримінологічне планування
- •Тема 35. Порівняльне вивчення та аналіз злочинності
- •Тема 36. Світові тенденції злочинності і боротьба з нею
- •Тема 37. Порівняльні теорії причин злочинності
- •Тема 38. Біологічні і біосоціальні теорії причин злочинності
- •Тема 39. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності
- •Тема 40. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю
- •Особлива частина Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів
- •Тема 42. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
- •Тема 43. Причини та умови насильницьких злочинів
- •Тема 44. Попередження насильницьких злочинів
- •Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності
- •Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
- •Тема 47. Попередження корисливих злочинів
- •Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності
- •Тема 49. Профілактика корупційних злочинів
- •Тема 50. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •Тема 51. Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності
- •Тема 52. Протидія організованій злочинності
- •Тема 53. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків
- •Тема 54. Кримінологічна характеристика осіб учасників злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів
- •Тема 55. Детермінанти злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин
- •Тема 56. Профілактика незаконного обігу наркотичних засобів
- •Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •Тема 58. Особа рецидивіста
- •Тема 59. Типологія особи рецидивіста
- •Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності
- •Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів
- •Тема 62. Кримінологічна характеристика злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 63. Попередження злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 64. Кримінологічна характеристика злочинності в армії
- •Тема 65. Детермінанти злочинності в армії
- •Тема 66. Кримінологічна характеристика особи злочинця - військовослужбовця
- •Тема 67. Попередження злочинів в армії
- •Тема 68. Кримінологічна характеристика необережної злочинності
- •Тема 69. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця
- •Тема 70. Причини та умови необережних злочинів
- •Тема 71. Попередження необережних злочинів
- •Тема 72. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів
- •Тема 73. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів
- •Тема 74. Причини та умови автотранспортних злочинів
- •Тема 75. Попередження автотранспортних злочинів
- •Тема 76. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •Тема 77. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
- •Тема 78. Причини та умови злочинності неповнолітніх
- •Тема 79. Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)
- •Тема 81. Жіноча злочинність
- •Тема 82. Екологічна злочинність
- •Тема 83. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України.
- •Тема 84. Причини та умови корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
- •Тема 85. Попередження корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
Тема 72. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів
1. Поняття автотранспортних злочинів
2. Загальна характеристика рівня, структури і динаміки автотранспортних злочинів
1. Поняття автотранспортних злочинів охоплюють кілька складів злочинів:
- порушення правил дорожнього руху та експлуатації автомобілів, мотоциклів, тракторів та інших транспортних засобів;
- недоброякісний ремонт і випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів;
- порушення «ззовні» (пішоходом, велосипедистом, їздовим, ремонтником тощо) правил, які забезпечують безпечну роботу автотранспорту.
2. Структура автотранспортних злочинів має свою специфіку. Виділяються:
- злочини зі смертельними наслідками чи пораненнями;
- дитячий травматизм;
- з чиєї вини настали суспільно небезпечні наслідки: з вини водіїв чи пішоходів;
- з вини водіїв автотранспорту, що належить юридичним чи фізичним особам;
- тяжкість наслідків, визначається кількістю загиблих на 100 потерпілих;
- віктимологічний показник у вигляді соціально-демографічних характеристик загиблих і травмованих;
- регіональне поширення злочинів;
- тимчасові особливості – щільність за місяцями року і часом доби;
- співвідношення видів порушень правил дорожнього руху, що спричинили кримінальні наслідки;
- поширеність за видами доріг.
В 2002 р. було зареєстровано 18382 злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Більш 66 % усіх злочинів відбувається з вини водіїв, 25 – 30 % – з вини пішоходів. З вини водіїв індивідуальних автомобілів сталося більше 60 % усіх смертей і травм. 20 % ДТП допускають п’яні водії.
За порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, було порушено 9220 кримінальних справ, з них 2646, що спричинило смерть потерпілого.
Середня кількість потерпілих за коефіцієнтом на 100 тис. населення склало 146 чоловік, кількість ДТП на 10 тис. транспортних одиниць – 56 чоловік.
Пік автотранспортних злочинів приходиться на квітень і вересень, у годинах доби – 17– 19 і 22-24. У квітні відбувається масовий виїзд на автошляхи водіїв індивідуального транспорту: автомобілістів, мотоциклістів, велосипедистів. Вересень – місяць повернення з відпусток автолюбителів, початок занять у школах, гімназіях, вузах та інших навчальних закладах, інтенсифікації сільгоспперевезень.
Максимальна поширеність автотранспортних злочинів у 2002 р. в абсолютних показниках припадає на Донецьку (1874), Дніпропетровську (1874), Харківську (1535 злочинів), Луганську (1120) області. Найнижчі показники рівня автотранспортних злочинів відзначається в Чернівецькій (231), Рівненській (310), Тернопільській (236) областях.
Через незадовільний стан вулиць і доріг відбувається 11 % усіх ДТП. При цьому на першому місці за кількістю аварій знаходяться дороги обласних центрів, на останньому – селищні та районні.
Тема 73. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів
1. Загальні положення
2. Характеристика за статтю
3. Характеристика за віком
4. Характеристика за рівнем освіти та професійною підготовкою
5. Соціально-рольова характеристика
1. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів показує, що більшість з них можна віднести до категорій ситуативних і нестійких злочинців. Разом з тим, певна їх частина, як і осіб, які вчиняють необережні злочини інших видів, близька за своїми особистісними якостями, систематичністю і злісністю порушень до типу злісних злочинців.
2. За статтю серед водіїв переважають чоловіки (97 – 98 %). В останні роки відзначається тенденція зростання частки жінок серед водіїв, що вчиняють необережні злочини, за рахунок збільшення числа водіїв, жінок-водіїв автомобілів індивідуального користування.
Міжстатеві характеристики в структурі контингенту учасників автотранспортних злочинів відносно стабільні, тому що пов’язані з психологією жінок-водіїв. Останні відрізняються меншою кількістю випадків управління в стані сп’яніння, належним дотриманням правил дорожнього руху.
3. За віком найбільшу частку серед водіїв, що вчинили автотранспортні злочини, складають особи у віці 18 – 24 роки. Це обумовлюється невеликим досвідом управління автомашиною у поєднанні з завищеною впевненістю у своїх психофізіологічних можливостях, схильністю до пустощів як засобу демонстрації своїх можливостей, більш частим вживанням спиртних напоїв.
4. За освітою і професійною підготовкою серед злочинців-водіїв переважають особи з неповною середньою освітою і зниженою професійною кваліфікацією. Особливо слабка професійна кваліфікація у водіїв власних автомобілів, на частку яких припадає 60 % ДТП. 62 % водіїв приватного автотранспорту і 52 % водіїв мотоциклів допустили ДТП у нетверезому стані.
5. За соціально-рольовою характеристикою учасники автотранспортних злочинів не мають істотних відмінностей від законослухняних учасників руху. Відзначається лише висока частка осіб серед водіїв-професіоналів, які неодноразово змінювали місце роботи. Частка осіб, не зайнятих суспільно корисною працею, серед водіїв невелика – 3 %.