Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності

1. Поняття загальнокримінальної корисливої злочинності

2. Істотні ознаки загальнокримінальних корисливих злочинів

3. Причини корисливої злочинності

1. Загальнокримінальна корислива злочинність – це сукупність загальнокримінальних корисливих злочинів, тобто тих діянь, які пов’язані з прямим незаконним заволодінням чужим майном, що вчиняються з корисливих мотивів і з метою протиправного збагачення за рахунок цього майна, причому без використання суб’єктами свого службового становища та без порушення господарських зв’язків і відносин у сфері економіки.

Це передусім крадіжки, грабежі, розбої, шахрайство, вимагання, вбивство з корисливих мотивів в різних їх формах.

2. Істотними ознаками загальнокримінальних корисливих злочинів є:

- по-перше, це посягання на чуже майно. Загальнокримінальні корисливі злочини посягають, в основному, на чуже майно, включаючи гроші і цінні папери, та інші предмети власності. Вимагання може бути пов’язане з вимогою передачі права на майно;

- по-друге, корислива мета – протиправне безоплатне вилучення чи повернення чужого майна на користь винного;

- по-третє, корисливе посягання вчиняється поза господарською діяльністю або без використання винним свого становища у сфері виробництва, розподілу, обігу матеріальних цінностей.

3. До основних причин корисливої злочинності відносяться:

- криміногенна роль соціального і матеріального розшарування суспільства;

- матеріальний нестаток;

- ослаблення державного і соціально-правового контролю за економічною діяльністю;

- відставання законодавчого забезпечення боротьби з корисливими злочинами;

- недоліки діяльності правоохоронних органів.

Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів

1. Загальний стан

2. Крадіжки

3. Грабежі та розбої

4. Шахрайство і присвоєння довіреного майна

5 Вимагання

1. При проведенні кримінологічних досліджень виділяється масив загальнокримінальних корисливих злочинів, куди входять крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання та вбивства з корисливих мотивів. Ці злочини становлять близько 90 % усієї загальнокримінальної корисливої злочинності.

Загальнокримінальні корисливі злочини носять відносно масовий характер: у 1991 р. зареєстровано 228826 злочинів, у 1992 р. – 344374, у 1993 р. – 383786, у 1994 р. – 371689, в 1995 р. – 423790, в 1996 р. – 392298, в 1997 р. – 357748, в 1998 р. – 352155, в 1999 р. – 346769, в 2000 – 360042, в 2001 – 289615, в 2002 – 239476 ²⁶. Їхня питома вага в загальній кількості злочинів є найвищою і складає приблизно 60 – 65 %. Цей показник стабільний не тільки протягом останніх років.

2. Найпоширенішим злочином у загальнокримінальній корисливій злочинності є крадіжка. Із середини 60-х років кількість крадіжок у СРСР майже увесь час збільшувалась. До 1991 р. їх абсолютне число збільшилося в 9,5 рази (крадіжки особистого майна – у 9,2 і державного – у 10,2). Їхня питома вага в 1991 р. склала 86,7 %, а загальна кількість зареєстрованих крадіжок в СРСР склала 1235414. В наступні роки питома вага знаходилася в межах 81 – 82 %.

У структурі цього виду злочинів переважають, як правило, крадіжки приватного майна. В 2002 році в Україні зареєстровано 153085 крадіжок предметів та майна приватної власності, а крадіжок щодо державної або колективної власності – 42866.

3. Грабежі і розбої являють собою відкриті насильницькі форми заволодіння чужим майном. Вони головним чином розрізняються за ступенем реального й безпосереднього насильства: яке не є небезпечним (грабіж) і є небезпечним (розбій) для життя і здоров’я потерпілого.

В колишньому СРСР із 1956 р. і до 1991 р. кількість грабежів збільшилася в 14 разів, а в України тільки за 1991 – 1993 р. – у 2,2 рази. У наступні роки їх рівень продовжує зменшуватися з незначними коливаннями. Так, у 2002 році зареєстровано грабежів і розбоїв відносно державного або колективного майна відповідно 932 і 196, відносно приватного – 20134 і 4995 ²⁷.

4. Шахрайство і присвоєння довіреного майна кримінологічно близькі. Шахрайство відрізняє стрімка тенденція росту. В колишньому СРСР шахрайство було не досить поширеним явищем. З переходом до ринкової економіки, розкрадання майна шляхом обману в Україні інтенсивно росло. Тільки за 1991–1999 р. число шахрайств збільшилося приблизно в 3 рази.

Так, для порівняння шахрайство щодо державної або колективної власності в 1991 і 1999 рр. становило відповідно 443 і 1558 злочинів, у відношенні індивідуальної власності – 6220 і 16079 ²⁸. В 2002 році ці показники становлять 1364 і 13828 злочинів.

Після крадіжок і грабежів шахрайство стає найбільш розповсюдженим злочином у структурі загальнокримінальної корисливої злочинності проти власності.

За останні роки ми спостерігаємо зменшення кількості зареєстрованих фактів привласнення і розтрати чужого чи ввіреного майна. Для порівняння: в 1991 році зафіксовано 9387 злочинів, найменша кількість зареєстрована в 1995 р. 7557, найбільша в 1999 – 10640 ²⁹, в 2002 р. таких випадків було виявлено лише 7993 ³⁰.

5. Вимагання має кілька різновидів. З початком ринкових реформ ці злочини прояв трансформувалися і стали проявлятися майже у відкритому одержанні від власника наявної грошової данини під погрозою фізичної розправи, псування чи знищення майна.

Якщо в 1991 р. було виявлено 1272 випадків вимагання індивідуального майна громадян, то в 1998 р. – 3240 злочинів. В 2002 р. цей показник становив 2064 випадків. Щодо державного майна – в 1991 р. зафіксовано 13 злочинів, в 1998 р. – 161 злочин ³¹, в 2002 р. 12 злочинів ³².

Насьогодня існує новий виток трансформації вимагання – створення бригад «по вибиванню», тобто насильницькому поверненню боргів за визначений відсоток від суми заборгованості.

Більш досконалою формою вимагання є організація стійких нелегальних чи легально діючих «дахів» по захисту підприємницьких структур на основі регулярно одержуваної від них грошової данини.

Ще однією формою вимагання є вимога про укладення підприємцем майнової чи фінансової угоди на конкретну суму з визначеним суб’єктом, що є представником структури, створеною організованою злочинністю чи знаходиться під її контролем. За роки незалежності найбільшу кількість організованих злочинних груп було виявлено в 1999 р. (1200 груп), якими було вчинено 689 вимагательств, що становить 6,6 % від всіх злочинів, вчинених організованими злочинними групами.