Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях

1. Поняття кримінально-правової статистики

2. Завдання кримінально-правової статистики

3. Методи кримінально-правової статистики

4. Статистичне спостереження

5. Зведення та групування

6. Обчислення узагальнених показників

1. Кримінально-правова статистика – це система положень і прийомів загальної теорії статистики, які застосовуються для вивчення кримінально-правових і кримінологічних явищ з метою виявлення їх закономірностей і розробки заходів, що протидіють злочинності.

2. Завданнями кримінально-правової статистики є:

- цифрова характеристика масштабів злочинності в абсолютних і відносних показниках, а також оцінка практики боротьби зі злочинністю;

- одержання достовірної інформації про реєстрацію злочинів і заходи боротьби з ними;

- визначення тенденцій і закономірностей зміни злочинності;

- виявлення досягнень і недоліків у боротьбі зі злочинністю.

3. До методів кримінально-правової статистики відносяться: масове статистичне спостереження, групування зібраного матеріалу, обробка узагальнених показників, якісний аналіз суспільних явищ.

4. Масове статистичне спостереження – це планомірний науково організований процес збору інформації про масові соціальні явища і процеси шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, що мають відношення до кримінологічного дослідження.

Статистична інформація про злочинність залежить від того, що і як враховується. Тому головним завданням статистичного спостереження в галузі злочинності є реєстрація кожного виявленого злочину та осіб, що його вчинили, які є одиницями її сукупності у відповідних документах обліку.

5. Статистичне зведення являє собою наукову обробку матеріалів статистичного спостереження, зведення окремих одиниць у різні сукупності з метою одержання узагальненої характеристики про явище, яке вивчається, за низкою істотних для нього ознак.

Статистичне групування – це розподіл одиниць сукупності на однорідні групи, які якісно розрізняються між собою за тими чи іншими істотними для даного явища ознаками.

Основне завдання групувань у кримінологічному дослідженні – дати найбільш повну і всебічну кількісну характеристику злочинності, особам, які вчинили злочини, жертвам злочинів, причинам та умовам злочинів і реакції суспільства на них. У залежності від завдань дослідження розрізняють три види групувань: типологічні, варіаційні та аналітичні.

Типологічні групування – це розподіл досліджуваних явищ на однорідні групи, типи за істотними ознаками (наприклад, за об’єктом, предметом чи суб’єктом посягання).

Варіаційні групування – це розподіл типово однорідних груп за кількісними ознаками, що можуть змінюватися. З їх допомогою вивчають склад злочинців за віком, освітою, кількістю судимостей, за термінами позбавлення волі та іншими кількісними ознаками.

Аналітичні групування – це розподіл в залежності від взаємозв’язку між двома чи декількома різнорідними групами (наприклад, кількість злочинів, вчинених в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння).

6. Наступний етап обробки статистичного матеріалу – одержання узагальнюючих характеристик. Вони можуть бути виражені:

- в абсолютних (сумарних) величинах;

- у відносних величинах (наприклад, відношення частини до цілого);

- у середніх величинах (коли узагальнену характеристику якісно однорідної сукупності досліджуваного явища відносять до якої-небудь кількісної ознаки).