Чутливість — зародок механізму творчості

Новонароджений малюк здатен отримувати, відбирати і нагромаджувати в собі енергію та інформацію і зберігати її в засіках пам’яті. Від чутливості людини до виконання її призначення - ­стати творцем  довгий шлях внутрішніх перебудов. Чутливість людини  можливість, задаток, а творчість - ­процес матеріалізації можливостей психіки, свідомості і діяльності людини.

Але може статися і таке: задаток залишиться чутливістю; людина може відчувати завдання і проблеми, але не буде спроможною їх розв’язувати. Отже, перетворення чутливості на механізм творчості  предмет виховання і навчання.

У чутливості новонародженої людинки механізми творчості існують потенційно, у ній міститься і джерело її буття. Цей початок  чутливість  є сам процесом становлення, рухом.

Що забезпечує розвиток чутливості? Рухи рук, ніг, тулуба малюка. Рухи переважно імпульсивні, реактивні, познотонічні. А їхні наслідки  збільшення енергії та інформації - започатковують форму здібностей  інструментів, які надають можливість дитині робити щось нове: дитина до певного часу не тримала голову, а тепер вміє; не читала текстів, а тепер вже читає і розуміє прочитане; не володіла тілом, а тут уже виконує карколомні сальто...

Звідси випливає схема розвитку механізму творчості:

Чутливість - творчість

Що ж спрямовує дитину до максимуму виявів людської сутності?

Правильно!  процес становлення. Становлення  невпинний рух чутливості  відображення. Але рух може стримуватися аж до стану нерухомості, бо в єдності “чутливість — ­творчість” одна з складових стає неактивною або ж розвиток набуває хибного характеру.

Відображення у формі чутливості перетворюється на збудливість живого. Збудливість стає умовою реагування тканин на зовнішні впливи, що є специфічним: тканини м’язів  скороченням або розширенням; залози  виділенням секрету; нервові клітини  виникненням і поширенням нервового імпульсу і т.п. На властивостях подразливості ґрунтується відчуття.

Треба пам’ятати: чутливість людини  зародок механізму творчості.

Чутливість малюка містить у собі величезні таємничі сили, які до певного часу існують у “сплячому стані”, дрімають. Це — ­мислення, почуття, уява, психомоторика та енергопотенціал безсловесної і не розумної дитини.

Чутливість виявляється і вдосконалюється в діях, бо дитина, діючи, вчиться діями оцінювати, диференціювати, точно і вправно оперувати предметами. Зі створенням нових видів чутливості виникають і нові почуття людини.

Що, крім чутливості включає процес становлення механізму творчості? На що слід звертати увагу, щоб не втратити дивовижної властивості людини  здатності до творчості?

Отже, ідея становлення душі і чутливості полягає в тому, що всі послідовні вікові зміни людини  це невпинне її становлення, що описується формулою:

Чутливість - здібність - здатність - механізм

На цих перетвореннях ми і зупинимося.

Людина народжується безпорадною. Невладною над собою на відміну від дитинчат усіх інших живих істот. Тварини народжуються з наперед заданими і готовими до активності механізмами рухів, споживання і самозахисту. Тваринки одразу після народження здатні власними силами підтримувати свою життєдіяльність.

Людське ж дитятко зовсім нерухоме. Його рабське становище  в абсолютній залежності від навколишнього середовища. Справді, а що воно має в своєму активі? Інстинкти, максимальний рівень базової енергії, задатки до розвитку майже нескінченної кількості здібностей і створення механізму творчості.

Єдина опора і ставка дитини на природний дар  енергопотенціал.

Уявляєте: новонароджене маля  грудочка живої матерії, яке нічого не розуміє, подає голосок лише тоді, коли зголодніє або коли мокрі пелюшки, або щось болить; судорожно рухає ручками і ніжками і нездатне самостійно навіть на бік повернутися; а через лічені роки буде здатне стати творцем: читатиме як відкриту книжку зображення в електронному мікроскопі, стане спроможною в словах і словосполученнях концентрувати енергію людського духу і духовності, рівну здобуткам генія.

А яка складова механізму творчості в цей період найпотужніша?

Енергопотенціал  здатність до дії

Поняття “енергія”

Запитайте в будь-кого: без чого неможливе життя людини, і вам впевнено назвуть: а) без повітря, б) без води і в) без їжі. А все інше нібито в затінку першого ряду  бажане, але необов’язкове.

Очевидне ще не значить дійсне. І як не прикро порушувати тріаду (дихання, питво, їжа), але як би нам треба було б відповісти на те саме запитання, то ми б зазначили: без їжі людина може обходитися десятки днів, а без рухів довго не протягне. Уявіть собі! Хоча і вважається, що їжа куди важливіша, насправді це не так.

Саме живий людський рух  головний регулятор нашої енергетики. Позбавити людину рухів - значить, провокувати виникнення в неї феномена хаотичної енергії. Простіше кажучи - приректи її на загибель.

Отже, правильною буде відповідь: життя людини неможливе без:

а) споживання, б) обміну енергією та інформацією, в) живого руху. Живого руху, який:

1) слугує механізмом генерації енергії,

2) породжує нашу уяву, почуття і мислення,

3) є мірою наших можливостей діяти в просторі і часі  здатності до творчості.

Без енергії нам не обійтися: і щоб думати, і щоб діяти, потрібна енергія. Її більше, і ми почуваємось і розмірковуємо впевненіше: зовсім мало  думка зривається, і діємо ми не точно, бо уява заводить нас не туди, куди нам треба.