Механізм відображення невідчутного

З віком дії малюка, крім інших, набувають креативних властивостей; вони стають дієвим засобом поєднання минулого з сьогоденням і засобом створення майбутнього. Малюк здатен здійснювати не лише уявляючи або подумки, а практично: робить майбутнє тут і тепер  сьогодні.

Думка разом з почуттями та образами в одному пориванні дозволяє дитині робити впевнені кроки до себе самої.

І, отже, світова загадка механізмів творчості розв'яжеться, якщо знати:

а) живий рух і думка людини  одне й те саме, але вони розглядаються з різних боків: думка  внутрішній рух, рух зовнішній  її відображення;

б) мислення і рух  властивості мислячого тіла; розвиваючи одне, ми розвиваємо і все інше в механізмі творчості;

в) індикатор якості мислення  точність і спритність живого руху  і навпаки.

Як же здійснюються мислення і живий рух?

Будь-яка зміна всередині тіла, спричинена живим рухом, виражається зміною в способі дії і одночасно в мисленні. Виходить, щоб навчити людину мисленню, треба старанно досліджувати власний спосіб дій, передусім свого мислячого тіла.

Дитина, яка нормально розвивається, після 3-х років життя стає “чомучкою” і починає діяти за четвертою формулою:

Мислення - психомоторика - почуття - енергопотенціал

Що ж свідчить про початок роботи мислення?

Цей момент у житті дитини відчувають (але не знають) всі: малюк починає ставити запитання, десятки, сотні запитань...Він стає “чомучкою”.

Що таке дитяче запитання? Малюк усвідомив, що навколо існує відоме і невідоме, тобто він став здатним зрозуміти дихотомію  поділу всього у світі на дві протилежні частини.

Невідоме викликає в ньому стан дискомфорту, незручності. Але він самостійно ще неспроможний звільнитися від дискомфорту  перетворити невідоме на відоме. Йому потрібна допомога  і малюк звертається до дорослого зі своїм невідомим, висловленим у формі запитання.

Ставлячи запитання дорослому, 3-річний малюк поступово починає усвідомлювати невідоме через відоме, а в невідомому визначати для себе завдання.

З усвідомлення невідомого і починається мислення.

Невідоме залучає до активності мислення. І це відбувається в кожної людини незалежно від віку. Невідоме, таємниця, загадка ваблять дитину, і вона намагається перетворити їх на відоме. Щоб перетворити невідоме на відоме і опанувати його, треба мислити ­ розв’язувати завдання, яке містить невідоме, набувати знань, щоб ними користуватися.

Невідоме примушує мислення розв’язувати завдання: пізнавальне, моральне або естетичне.

Мислення  перетворення невідомого на відоме: мислення має початок  усвідомлення невідомого як завдання; середину  ­процес його розв’язання і кінець  висновок у формі знакової системи або створеного: речі, предмета.

Що активізує роботу механізму мислення?

Ми вже встановили: зустріч з невідомим, незнайомим. З тим, що вперше з’явилося перед дитиною (дорослим теж), або з тим, що ми віднайшли вперше в добре знайомому, навіть звичному. Тобто механізм мислення вмикається в активність, стикаючись з неймовірним в очевидному.

Що відбувається далі? Зустріч з невідомим викликає подив, а іноді з’являється і страх. А зазвичай ми почуваємо дискомфорт  внутрішню незручність.

Як від цього звільнитися, щоб повернутися у свій звичний приємний комфортний стан? Існує єдиний спосіб. Розв’язати завдання, тобто перетворити невідоме на відоме.

Для цього мислення користується своїми інструментами: думкою і системою думок  міркуваннями. За допомогою цих інструментів мислення:

- встановлює зв’язок між відомим і невідомим;

- відшуковує аналоги невідомого, створюючи новий образ, думку про нього, а якщо це не вдається зробити, то і робить відкриття того, чого ще не існувало,

- отриманий продукт: образ, думку, аналог нового перетворює на словесну, знакову систему (наприклад, математичне рівняння) або в форму створеного із природного матеріалу предмета.

Мислення  механізм перетворення невідомого на відоме. Мислення закінчує працювати, коли невідоме перетворюється на відоме, завдання або проблема розв’язані, а дискомфорт  зникає.

Але цей стан тимчасовий: кожне розв’язане завдання (пізнавальне, моральне, естетичне) породжує нові і нові завдання.

Невідоме співіснує з відомим, і так до нескінченності.

Ось чому творча людина приречена розв’язувати завдання все своє життя.

У трирічному віці починається “вік чомучки”.

“Вік чомучки” вік відкриттів, винаходів створення образів для себе.

Одночасно цей вік - лінгвістичний вік. Відомо, якщо в родині розмовляють чотирма мовами і до малюка звертаються: батько  однією, мати  іншою, дідусь і бабуся  третьою і т.д. мовами, - то з трьох з половиною років він вільно спілкується з усіма “їхніми” мовами. І це все без підручника, вчителя, оцінок; процес учіння відбувається невимушено, вільно, природно, чужі мови мовби вливаються в дитячу душу із мовного середовища. До того дитина теж, спеціально не навчаючись, стає поліглотом і перекладачем цих мов.

У процесі спілкування дитина не вчиться мовам, а лише діє багатьма мовами.