Думка — інструмент мислення

Думка  це вже розв'язана задача; відображення напрямів мислення

в просторі невідомого; схема минулих дій з образом, почуттями і з предметом.

Отже, думка це:

1) інформаційна структура дії, яка її охоплює своїм змістом;

2) енергетична структура дії, яка відображає стан гармонійності, пропорції, ритму;

3) логічна схема майбутньої дії, її прогностична модель.

Де виникає думка? Там, де зароджується образ і почуття, на межі відомого і невідомого. Отже, безпосередньо в системі "людина  предмет".

Думка виникає у тому місці, де пізнавальні почуття фіксують неупорядкованість у системі, естетичні  наявність елементів дисгармонійного, а моральні почуття відзначають і оцінюють дію  виконану і майбутню  за мірками або критеріями "добра  зла" або "блага  руїни". І думка створюється у точці контакту людини, її думки і предмета ­- з природною речовиною, або в стосунках з людьми.

Раніше йшлося про дійове мислення, коли регуляція рухів здійснювалась за допомогою думки, почування, почуттів, образу і була спрямована на опанування психомоторики. Людина користувалася здебільшого інформацією від власного тіла, дійовою думкою, яка була вплетена в тканину живого руху, і існувала поки виконується дія. Метою регуляції були точність рухів, забезпечення успішності наступної дії.

Робота з предметом (сировиною й предметами культури) вимагає уміння подумати про іншу інформацію. Тут вже йдеться про відчуття предмета, почуття від нього і його образу. І з них теж створюється думка. Коли думка виникла, то це означає, що ми розв'язали задачу, отримали відоме з невідомих властивостей предмета, пізнали певну його властивість.

Предметна думка  відображення теперішнього або майбутнього: найближчого, віддаленого і в перспективі; міркування  модель дій, спрямованих на створення предмета.

Отже, думка, що регулює рухи дії,  продукт мислення, погляд на дію і позиція людини в психомоторній активності. Думка  елемент знання (свого або чужого  не має значення), вона дає змогу пізнати себе, зрозуміти і навчитися втілювати думку, образ, почуття в матерію дії.

Таким чином, думка виконує три основні функції:

І) вона є енергетичним згустком, зарядом енергії, який створюється в процесі її зародження з почуттєвого матеріалу дії: вона начебто закручена пружина;

2) Вона - образ: значить, предметний зліпок, за який чіпляється почуття, щоб створити потік енергії (до предмета і від нього), думка  ключ до енергетичної пружини механізму творчості;

З) вона - смисл: містить код, в якому зосереджений досвід застосування думки  керівництво до дії.

Кожен із нас може користуватися енергетикою лише тих думок (понять і символів), які він опанував, які стали інструментами (мислення і керівництва діями), частиною його єства. Усі інші думки для нас нейтральні: вони  ­порожній звук, який можна відтворювати в будь-який спосіб, або знаки китайської мови, нам не зрозумілі, бо вони не несуть нам ні енергії, ні інформації.

Завдання мислення  точність відображення, образу і думки, а завдання творчості  новизна відкриття, винаходу або художнього образу. Але творчість без точності мислення неможлива.

А що вимикає мислення ?

Більшість людей живе, застосовуючи запозичені, запам’ятовано знання: вивчив  відтворив, побачив  зробив, почув  ­розповів тощо Тобто вони - звичайні транслятори чужого: знань, наслідуванням навичок і умінь  і ними, без переробки на свій лад, не думаючи, користуються. Живуть за принципом: сприйнявзапам'ятаввідтворив. Зрозуміло, тут про процеси мислення не йдеться: вистачає і сил пам'яті.

Назвемо деякі з факторів, що “вмикають” із активності мислення:

Стереотипи. До них належать соціальні, професійні, побутові тощо спрощені та схематизовані уявлення про предмети і явища. Вони використовуються як зразки для механічного наслідування. Стаючи звичними, стереотипи перетворюються на навички і застосовуються несвідомо  автоматично. Сприйняття, класифікація і оцінка подій відбуваються не внаслідок розмірковування, а відповідно до наявних стереотипів.

Принципи і закони. Вони відрізняються від стереотипів тим, що передають адекватні і точні смисли систем думок, образів і законів. Вони перевірені на істинність і використовуються в навчальній, науковій та поведінковій діяльностях. Їх перевага над стереотипами полягає в тому, що вони зрозуміліше передають ці смисли.

Формули  означення предметів, явищ і процесів - виражають смисли

словами, літерами або сукупністю чисел, які пов'язані між собою кількісно, якісно або в міру їх ­природної сутності.

Сентенції - положення (думки, судження), висловлені у формі пропозицій, рекомендацій, правил, які є продуктами зрілої здатності судження талантів і геніїв людства щодо морального змісту поведінки і життя людини. Тому вони мають морально-повчальний характер.

Канони  повчально-напучувальні основи життя та діяльності, які вказують людині на дещо значне, цінне і помірковане.

Це система твердих встановлених правил, норм дій і поведінки або діяльності людини. Вони виконують роль нормативного зразка для наслідування, панівної форми і моди в житті та мистецтві. Канон - ”узаконений” спосіб діяння, правило і обов'язок діяти так, а не інакше. Виконувати канонічні дії - наприклад, етикет, слід, безумовно, внаслідок суспільних вимог, а не внутрішніх стимулів.

Прислів’я  популярні правила, встановлені здоровим глуздом.

Людина, яка користується здебільшого формами узагальненого знання, блокує своє мислення аж до припинення його роботи: навіщо мислити, міркувати, коли все вже давно всім відоме. Над нею домінує чужий досвід. Користуючись ним, вона перетворюється на виконавця, здатного лише копіювати дії, навички і знання.

Неважко зрозуміти і те, чим відрізняється виконавець від людини, яка діє творчо.

Разом з тим штампи свідомості можна використати для розвитку творчих здібностей, якщо застосувати критичний метод ­дослідження джерел і умов створення підвалин стереотипів, що змусило людей так мислити. Бо в процесі мислення був рух думки від незнання до знання.

За предметами мислення розрізняють такі його види: мислення образами, почуттями, думками і системами думок, поняттями та символами. Схильність людини до того або того типу мислення може виступати і як типологічна особливість.

Природні можливості мислення кожної людини реалізуються в процесі: а) взаємодії з невідомим; б) вивчення ходу думок талантів і геніїв у пізнанні ними предметів і явищ; в) засвоєння надбань людства (здобутків ноосфери).

В оптимальному стані людина впевнена в собі, завжди діє так, що в очевидному знаходить неймовірне. Вона знає: розв’язана задача породжує множину задач, цікавіших за попередню.

Справжнє задоволення творча людина отримує не від результату, а від процесу створення предмета, думки, образу, почуття.

Людина дослухається до себе, розуміє себе і тому користується інтуїцією. В процесі заучування матеріал спочатку осмислюється, а потім запам'ятовуються його смисли. Але все це можливе, коли вона перебуває в оптимальному стані  готовності до творчості.

Коли мислення не може знайти у відомому невідоме, а у невідомому задачу, тоді в заучуванні покладаються на кількість повторень, на силу механізмів пам’яті. Так неусвідомлено підміняється механізм мислення роботою пам’яті, а робота думки при цьому блокується. Це  ознаки порушення єдності мислення і пам'яті, що є характерним для ерудита.

Якщо ж механізм мислення перебуває в бездіяльному стані, ­природний процес осмислювання підміняється механічним запам'ятовуванням, а людина всюди діє відповідно до відомих стереотипів і тому виявляється здатною до механічної роботи.