Основні теорії творчості

Ось декілька поглядів на процеси творчості.

Інтуїтивізм — знання в людини виникає без усвідомлення шляхів і умов його появи, і тому творчість розглядається як "осяяння", "бачення істини" — інсайт. Інтуїція протиставляється дискурсивному, логічному мисленню, раціональному знанню. У творчому процесі людина в стані натхнення зливається зі створюваним предметом і тоді протилежності між ними зникають.

Теорія неусвідомлюваної творчості — акти і стани людини, які є відображенням дійсності, але вона не усвідомлює цього і не може відтворити шляху творчості; надсвідоме, неусвідомлені установки і мотиви — неусвідомлювані регулятори способів дій. Дій автоматизованих, зумовлених неусвідомленими образами, субсенсорним сприйманням, які спрямовують людину до доцільних дій.

Теорія конструктивного інтелекту - розуміння (апперцепція), осягнення як результат вияву розумових здібностей, які пов'язані: з системою розумових операцій, зі стилем і стратегією розв’язання проблем, з особливостями індивідуального підходу і осмислюванням: а) завдань, б) задач, в) проблемних ситуацій, що вимагають пізнавальної активності і напруження розуму.

Теорія детермінуючих тенденцій, яка включає окремі напрями:

- системний детермінізм — залежність предмета в цілому від його окремих елементів і навпаки — залежність окремих елементів від властивостей цілого;

— вплив типу зворотного зв'язку — наслідок впливає на причину, яка його зумовила;

— статистичний — за однакових причин виникають різні ефекти в межах статистичних закономірностей.

Цільовий детермінізм — мета, що випереджає результат і відіграє роль закону, який визначає шлях її досягнення, а також надає інформацію про якості (кількості) предмета творчості.

Механічний детермінізм — подібне пізнається подібним, людська душа і тіло, свідомість і діяльність уподібнюються машинам, механізмам.

Психологічний детермінізм  уявлення про те, що рівень активності свідомості і творчості зумовлюється образом життям людини, діяльністю - психосоціальною активністю  як окремі механізми.

Серед них важливе місце посідають принципи:

а) зовнішні чинники діють за посередництвом внутрішніх умов (С.Л.Рубінштейн);

б) дія "внутрішнього через зовнішнє";

в) пояснення психіки через діяльність: діючи і перетворюючи світ, людина змінює і перетворює саму себе;

г) вростання в культуру людства (за Л.С. Виготським);

д) наслідування як форма опанування суспільного досвіду, досвіду інших людей або наслідування не одухотворених предметів. Людина творить, як творить сама природа,  гасло епохи Ренесансу;

є) засвоєння  процес поєднання чужого досвіду і власних досягнень;

ж) дійова детермінація - психіка і свідомість є органами діяльності, від рівня розвитку яких залежить продукт творчості.

А тепер будемо шукати аналогії.

Душа і творчі здібності

З чого починається душа? З дій людського тіла.

У тілі є все для процесу творчості. Це “все” має безліч різноманітних механізмів. Але оскільки йдеться про механізми творчості, нам важливо зрозуміти, що кожна клітина людського тіла почуває і як кожна клітина рухається.

А якщо є почування  це означає, що є душа (псюхе). Якщо є рух, то є й моторика.

Ми сприймаємо безліч сигналів навколишнього світу і реагуємо на них не тільки рухом тіла, а й зміною нашого внутрішнього стану, що зазвичай висловлюємо так: “добре, бо все красиво і спокійно”, “совість замучила”, “це мені нагадує…” і т. ін. Вас не треба переконувати, ви маєте душу; вона є, бо так все влаштоване, бо ви  людина. Але це не душа взагалі; це  людська душа.

Але душа і душа  різні. З одного боку, все живе має душу. З другого  залежно від рівня розвитку життя ­вона буває:

1. рослинна,

2. тваринна,

3. поетична.

Кожна з цих “душ”:

1. відчуває.

2. пам'ятає.

3. вона співіснує з іншими душами.

А в людини в оптимальному стані ця тріада перебуває в гармонії: функції всіх трьох душ працюють спільно. Чим же різняться душі — рослинна, тваринна і поетична?