- •Мініпідручник
- •Основні теорії творчості
- •Душа і творчі здібності
- •Природне покликання рослинної душі — бути живій істоті.
- •Властивості гармонії
- •Чутливість — зародок механізму творчості
- •Чутливість - творчість
- •Чутливість - здібність - здатність - механізм
- •Енергопотенціал величина нашої здатності до дії (прагматичної, пізнавальної, розумової, моральної, естетичної тобто творчої)
- •Основна енергія заряд тіла, який ми отримуємо від народження, у генотипі.
- •Катарсис - відновлення гармонії людини
- •Катарсис негативних почуттів
- •Людина збирач і акумулятор енергій; чим енергії більше, тим більш удатно, тривало й продуктивніше вона працюватиме, не втомлюючись і не перевтомлюючись.
- •Процеси порівнянь і оцінки предметів
- •Психомоторика - орган творчості
- •Механізм відображення невідчутного
- •Мислення - психомоторика - почуття - енергопотенціал
- •Мислення інструмент людини для пізнання властивостей предметів та явищ дійсності, які неможливо відчути, відобразити органами чуттів.
- •Думка — інструмент мислення
- •2) Вона - образ: значить, предметний зліпок, за який чіпляється почуття, щоб створити потік енергії (до предмета і від нього), думка ключ до енергетичної пружини механізму творчості;
- •Відображення неіснуючого
- •Уявамисленняпочуттяпсихомоторикаенергопотенціал
- •Уява трансформатор нових образів
- •Уява — продукт синтезу багатьох образів в один.
- •Інтуїція - механізм людини - здатний створювати гармонійні цілісності з розпорошених елементів (сенсорних і смислових), які мислення, сила думки і логіка не можуть привести до спільного знаменника.
- •Уява і вундеркінд
- •Синтез механізмів відображення
- •2) Уява, завдяки своїй здатності до синтезу інформації перетворює почуття на думку;
- •Натхнення опанування властивостей природи і ноосфери.
- •Спокій це стан душі, коли вона створює свою гармонію.
- •Ноосфера - вже пізнаний, освоєний, культивований логос.
- •Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю
- •Література
- •Перерви і.М.
Відображення неіснуючого
У п’яти річної дитини вмикається і механізм уяви здатності поетичної душі до творчості.
Свідченням того, що механізм уяви почав працювати, є те, що дитина може вільно (зрозуміло, поки що не усвідомлено) оперувати відображенням: думками, образами, почуттями - і стає спроможною:
розрізняти образи, почуття, думки і практичну дію, в якій вони зароджувалися і співіснували в неподільній єдності, а тепер вона здатна оперувати з ними окремо;
вивільняти образи, почуття і думки від влади над ними пам’яті, хоча ці відображення пов’язані з процесами збереження і відтворення закладеного в пам’ять генетичними ланцюгами;
ментально змінювати образи почуття і думки про предмет, не торкаючись його руками;
діяти з цими відображеннями, отримувати нічим не обмежену волю і свободу дій, звільнятися від стереотипів, що і веде людину від простого перетворення завченого матеріалу до творчості втілення нових форм і якостей у предметному світі;
за допомогою уяви створювати і руйнувати віртуальну реальність, не зачіпаючи дійсного руйнування в навколишнього світу.
Не важко здогадатися, що дитина зробила в собі ще один переворот, змінила формулу життя і діяльності. Відбулась зміна структури механізму творчості і додався до активності новий, до цього часу другорядний, інструмент механізм творчості уява.
П’ята формула життя набула такого вигляду:
Уявамисленняпочуттяпсихомоторикаенергопотенціал
Уява психічний процес і механізм, продукт активності у створенні людиною нових образів, уявлень, думок. Уява та її дії пов’язані з абстрагуванням, яке виконується разом з мисленням та енергетикою почуттів. Завдяки уяві людина може передбачати свої майбутні дії та результати: в кінці процесу праці вона отримує продукт, який на початку був створений уявою, у формі образу, системи думок або концепції. Процеси уяви треба розглядати як дійову репетицію майбутнього.
Але уява це інструмент руйнування стереотипів, який торує шлях до відкриття, винаходу і художнього образу.
За осмисленістю нових образів, розрізняють: а) мимовільну уяву, б) довільну, в) захисну уяву, за допомогою якої людина абстрагується від руйнівних впливів і зберігає свою енергію від спалювання негативними почуттями (цей феномен відомий: учень сидить у класі, але його немає на уроці ).
Уява трансформатор нових образів
Уява і її процеси тісно пов'язані зі сприйманням, емоціями, пам'яттю, мисленням, мовою. К. Д. Ушинський зауважував: розвинена уява є приналежністю великого розуму.
Уява це не здатність фантазувати, будувати гіпотези, а інтуїтивна можливість вбачити сутність предметів їх природну логічність. В оптимальному стані уява користується почуттями гармонії кодами золотого перерізу. Уява комбінує образи ще неіснуючих предметів, процесів, явищ, користуючись при цьому не лише матеріалами пам’яті і почуттів. У діях уяви бере участь і мислення.
З почуттями предмети і явища нам надаються. Переживаючи їх, людина дає їм оцінку, потім залучається до роботи мислення, яке здійснює:
а) перетворення невідомого на відоме,
б) попередження або подолання аморального вчинку,
в) перетворення дисгармонійного на форму більш досконалої гармонії.
Коли мислення, стикаючись з невідомим, моральним або руйнівним у житті або діяльності, буває безсилим у розв’язанні цих задач, на допомогу приходить уява.
Уява створює образ невідомого як образ відомого, тобто його гіпотезу предметний зміст і сенс, в якому відбувається саморух почуттєвого і смислового начал.
Механізм уяви синтезує почуття в думку, наслідком чого є створення нового образу або судження про невідоме в задачі. І це все відбувається в розумовому, ментальному плані.
Тому уява має, природно, практичне, а не споглядальне значення. Вона - інструмент практичного цілеутворення, перетворення предметів. Уява людини - її здатність побачити, розгледіти новий предмет у його майбутньому стані і в новій формі.
Уява ключ до створення майбутньої реальної форми і змісту бажаного, того, що треба створювати. Отож, образ уяви початок здійснення мети.
Наше минуле в кожний даний момент, тобто пам’ять, існує для нас у зв’язку з нашою потребою і її спрямованістю на майбутнє. Минуле, якщо воно претендує на дієвість, а не виконує роль досвіду (позитивного і негативного) завжди існує лише в формі майбутнього.
Як це зрозуміти? Адже в уяві бажаний предмет мета передбачається нами як уже існуючий, реальний? Діючи, людина трансформує предмет не просто уявно, а насправді. Причому у згоді з його природною міркою, яку в ньому визначають почуття. Зрозуміло, мірка може бути точною або помилковою, і тому під час дії зі створюваним предметом постійно визначається відповідність його властивостей певній мірці.
Уява — виявник гармонії, прихованої в сировині майбутнього предмета. Уява відшукує і уточнює разом з почуттям природні мірки гармонії предметів і діє, користуючись ними; виробляє разом з мисленням правила роботи психомоторики зі створюваними предметами.
Продуктивна уява вперше створює предмет. Конструює в образі його до
того, коли він стане реальним, зробленим. Уява передбачає те, чого ще не існує. Вона допомагає робити відкриття, знаходити нові шляхи розв’язання задач і проблем. А кожному із нас - доцільно працювати.
Сказане про функції продуктивної уяви стосується і створення уявлення про свій життєвий шлях, погляду на самих себе суб’єктивно. Адже ми центр бачення світу, сучасного і прийдешнього, і себе в ньому. Хто не бажає подивитися на себе через якийсь час і чітко побачити плани на майбутнє?
Уява вимога людини до себе: бачити себе не тільки такою, як тепер, а й домагатися повноти і яскравості життя. Спроба бачити себе величною і найкращою це не примха, не допитливість, не розкіш. Це не відрив від реальності, а навпаки кроки до самої себе, до своєї досконалості.