- •Мініпідручник
- •Основні теорії творчості
- •Душа і творчі здібності
- •Природне покликання рослинної душі — бути живій істоті.
- •Властивості гармонії
- •Чутливість — зародок механізму творчості
- •Чутливість - творчість
- •Чутливість - здібність - здатність - механізм
- •Енергопотенціал величина нашої здатності до дії (прагматичної, пізнавальної, розумової, моральної, естетичної тобто творчої)
- •Основна енергія заряд тіла, який ми отримуємо від народження, у генотипі.
- •Катарсис - відновлення гармонії людини
- •Катарсис негативних почуттів
- •Людина збирач і акумулятор енергій; чим енергії більше, тим більш удатно, тривало й продуктивніше вона працюватиме, не втомлюючись і не перевтомлюючись.
- •Процеси порівнянь і оцінки предметів
- •Психомоторика - орган творчості
- •Механізм відображення невідчутного
- •Мислення - психомоторика - почуття - енергопотенціал
- •Мислення інструмент людини для пізнання властивостей предметів та явищ дійсності, які неможливо відчути, відобразити органами чуттів.
- •Думка — інструмент мислення
- •2) Вона - образ: значить, предметний зліпок, за який чіпляється почуття, щоб створити потік енергії (до предмета і від нього), думка ключ до енергетичної пружини механізму творчості;
- •Відображення неіснуючого
- •Уявамисленняпочуттяпсихомоторикаенергопотенціал
- •Уява трансформатор нових образів
- •Уява — продукт синтезу багатьох образів в один.
- •Інтуїція - механізм людини - здатний створювати гармонійні цілісності з розпорошених елементів (сенсорних і смислових), які мислення, сила думки і логіка не можуть привести до спільного знаменника.
- •Уява і вундеркінд
- •Синтез механізмів відображення
- •2) Уява, завдяки своїй здатності до синтезу інформації перетворює почуття на думку;
- •Натхнення опанування властивостей природи і ноосфери.
- •Спокій це стан душі, коли вона створює свою гармонію.
- •Ноосфера - вже пізнаний, освоєний, культивований логос.
- •Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю
- •Література
- •Перерви і.М.
Природне покликання рослинної душі — бути живій істоті.
Природа через рослинну душу здійснює досі не пізнане — перетворення неживого на живий матеріал. Тому буття рослинної душі — це:
- сприймання енергії з навколишнього енергетичного поля;
- тропізми — ростові рухи органів рослин (згинання ”тулуба”, кореня, повертання листка до сонця тощо), що спричиняються однобічним впливом факторів навколишнього світу — світла, тепла, вологи, земного тяжіння тощо;
- пошук їжі і утилізація мінеральних речовин, з яких душа мурує свою будівлю;
- це виконання родової програми,
- боротьба за власну територію і прагнення її приростити (бажано не завдавши збитків подібним собі, але за рахунок території “рослинних душ” іншого виду).
Природне покликання тваринної душі — підтримувати життя власне та подібних собі в стані комфорту.
Через тваринну душу жива істота зберігає гармонію всього живого на Землі.
Тваринна душа на відміну від рослинної не прив'язана до місця, а має змогу пересуватися. Рівновага в природі, непочування впливів природи - ось ідеал тваринного існування.
Якщо тварина сита і здорова — вона або спить, або грається. Якщо комфорт усередині неї або ззовні порушений — тварина починає рухатися, щоб усунути причину дискомфорту. Тварина живе за рахунок рослинного або іншого тваринного життя, але ніколи без крайньої потреби не зробить нічого, що порушувало б гармонію природи.
Тварина своїм буттям немовби нічого не змінює у світі, а насправді — вона виконує величезну роботу заради збереження життя на землі. Тварина не може свідомо, як людина, впливати на процеси в природі. Але тваринна душа виконує функції, які нічим не можна замінити:
1) фіксує порушення гармонії,
2) оцінює його і
3) реагує на порушення протидією, щоб гармонію вирівняти силоміць.
Природне покликання поетичної душі - творити.
Поетична, творча душа людини - суть, плід спільної роботи механізмів 1) почуття, 2) мислення і 3) уяви.
Це означає, що поетична душа людини: 1) чутлива до найменших порушень гомеостазу (за рахунок змін навколо неї), 2) оцінює ситуацію і 3) включає моторику, щоб зберегти свою цілісність.
Щоб виникло почуття, зовсім не обов'язковими є прояви очевидної агресію або — навпаки —збільшення комфорту. Досить енергетичного або інформаційного впливу — і душа відгукується почуванням.
Людина саме через поетичну душу перетворює живе на духовне — продукт роботи почуттів, мислення і уяви.
Тваринна душа — це єдність тропізмів, інстинктів, пам'яті і емоцій.
Механізм творчості — не орган тіла, а орган людини. Але все-таки орган. І тому — як будь-який орган, без якого неможливе нормальне життя людини — він має подвійну природу.
Якщо ви вже призвичаїлися до думки, що людина живе в ноосфері, ви легко дійдете висновку: щоб жити в ноосфері, людина повинна бути і їй відкрита. Задля досягнення своєї мети, вона користується її здобутками, як і її тіло фізіологічно потребує повітря, води і їжі.
Аби використовувати здобутки ноосфери, людина повинна приймати енергію та інформацію, як антена. Людина бере для себе матеріал та енергію із природи, а інформацію із ноосфери.
Якщо програма життя людини скерована на духовність, вона бере інформацію і енергію з ноосфери.
Духовність — це гармонійні форми енергії та інформації, сили людини, якими вона здатна винаходити, відкривати і створювати художні образи.
Дух створює душу. Дух - це муляр, що будує душу з цеглин ноосфери.
Отже, якщо новонароджений не має контактів з ноосферою (Мауглі, що мешкає серед звірів), у його духу не буде матеріалу для будівництва душі. Замість механізму творчості в людині розвиватиметься тваринна сутність. І головна відмінність між людиною і твариною — здатність створювати духовність — лишиться брунькою, яка не розпустилася.
Духовність — продукт роботи механізму творчості, перетворення живого, душевного на духовне.
Будова і функції механізму творчості
Поняття механізму
Механізм — сукупність інструментів, що здійснюють певні рухи генерують думки, почуття, уяву та психомоторику для збирання, обробки інформації або виконання роботи.
Механізм творчості — орган людини. Людини, а не її тіла.
Але, на відміну від анатомічних органів тіла, цей орган творчості — морфологічний:
- він не має постійної просторової локалізації і працює поза тілом;
- він не пов’язаний з роботою конкретних органів чуттів та інших систем тіла;
- створюється протягом життя і є прямим продуктом діяльності людини.
Він функціонує так само, як і анатомічні органи, але відрізняється від останніх тим, що для нього не існує меж дозволеного йому природою — ні фізіологічних, ні анатомічних, тому і важко передбачити межу можливостей механізму творчості.
Чим відрізняється цей орган людини — механізм творчості - від інших анатомічних утворень у тілі?
Внутрішні, анатомічні органи мають зовсім інші функції. Ви їх добре знаєте, вони:
1) підтримують гомеостаз — сталість внутрішнього середовища тіла;
2) забезпечують життєдіяльність,
З) є опорою продуктивної роботи механізму творчості.
Різниця очевидна. Але і спільність — безперечна, бо механізм творчості і органи життєзабезпечення мають подвійну - природну і ноосферну - сутність.
Механізм творчості, виконуючи суто людські функції, виходить далеко за межі тіла і його найближчого місця перебування. А саме:
1. дає людині змогу жити в ноосфері і користуватися її здобутками;
2. забезпечує зв'язок з логосом;
3. є провідною умовою життя - інструментом творчості.
Здобутками ноосфери більшою або меншою мірою користуються всі. А от щоб керувати - спрямовувати свою діяльність, треба вже механізм творчості залучити до дії.
Як і будь-яка цілісність, механізм має: а) будову, яка розвивається; б) функції, які майже не мають меж для здійснювання і спрямовані на досягнення ефекту; в) продукти своєї роботи, які мають споживчі вартості, самодостатність і духовність.
Механізму творчості властива здатність користуватися і перетворювати енергію з однієї форми на іншу, що є важливим для розуміння процесів творчості людини.
Якщо механізм творчості людини в дійовому стані, то людина здатна сприймати і відтворювати відображене, перетворювати його на власні здобутки, опанувати його і користуватися як інструментом дій. Людина в цьому стані здатна не лише на фізичну або рутинну роботу, а й творчу: людина набуває вдатностей - мудреця, генія або таланта.
Ми не будемо зупинятися на питаннях: звідки з’явилися схильності до творчості, як відбувся дивовижний процес виокремлення людини із тваринного світу. Що це за набуток, завдяки якому вона оволодіває законами природи, розвиває техніку і технологію, творить і розширює сферу розуму землі - ноосферу.
Що являє механізм творчості допоможе зрозуміти схема:
людина
мислення почуття уява
психомоторика енергопотенціал
Кожне поняття на схемі назва механізму, знак з певним смислом, а всі разом становлять цілісність. Але сталося так, що в науці кожен механізм творчості вивчався окремо. У живій діяльності все навпаки механізм творчості - неподільна цілісність, в якій механізми можуть перебувати в трьох станах дієздатності: а) працювати разом, б) підсилювати один одного, або в) виключати один одного із активності.
Отже, існує три зони потужності механізму творчості:
1) гармонійний механізм працює творчо і людина (мудрець, геній, талант) здатна до творчої роботи;
-
дисгармонійний механізм творчості втратив здатність, властиву від природи і людина (дилетант і ерудит) спрямовує свої сили на збереження свого комфорту і здобутків ноосфери;
3) порушена пропорція здатностей - складових механізму творчості, що спричинює в ньому вторинні зміни, а людина стає виконавцем, здатним до механічної роботи або на руйнування оточуючого середовища - вона стає “аварійною”, бо перебуває на межі норми і патології душі.
Продукти творчості. Творчість - процес народження нового, що об’єктивно здійснюється в природі або у людині; у природі – зародження, зростання, визрівання; у людській роботі - створення нових думок, почуттів або образів, які стають безпосередніми регуляторами творчих дій.
Отже, зародження, зростання і визрівання нових думок, почуттів або образів - цих регуляторів на відміну від конструювання, яке комбінує старе і відоме, - новий принцип дій творчої людини.
І тому творчий процес має результатом продукту оригінальному, об’єктивно цінний і самодостатній.
Продуктами творчості бувають; відкриття, винаходи, нові художні образи неабиякої сили, художні твори. Суть у них одна. Різняться вони лише засобами проникнення у природу.
Відкриття - процес і результат виявлення того, що існує в природі, суспільстві або людині. Відкриття бувають: для себе - не знав і узнав; для близьких - це відкрив він; і відкриття для людства. Відкриття - рідкісна удача. Про кожне з них одразу дізнається увесь світ. Але можна його зробити і не помітити. Отож, аби творці могли розпізнати, що саме є відкриття, наведемо кілька прикладів:
а) у відомій речовині, предметі, процесі, явищі тощо відкриваються невідомі властивості;
б) за відомими властивостями відкриваються невідомі предмети;
в) відкривається нова речовина з невідомими властивостями тощо.
Винахід - створення нових предметів, техніки та технології (для себе, оточуючих і для людства) із природних речовин.
Якщо відкриття є продуктом реалізації творчого начала в людині, є проривом природної необхідності, розумної доцільності її діяльності і виходом за межі відомого, то винахід - результат її прагматичних дій.
Мета прагматичних дій розв’язати задачу, яка поставлена ситуацією життя або в процесі діяльності.
Художній твір створення образів, які допомагають пізнати душу іншої людини і таким чином вдосконалювати свою, пережити тисячі чужих життів, щоб визначити свій життєвих шлях; а цей шлях можна пройти за посередництвом засвоєння здобутків ноосфери.
Людина має самотужки здолати декілька незалежних етапів розвитку і навчитися робити відкриття, винаходи і створювати художні образи: а) для себе, відкриваючи світ; б) для найближчого оточення, дивуючи його своїми діями, а вони оцінюють “Молодець!”; в) для всього людства, і вершина цих досягнень - Нобелівська премія.