5.6. Генеральний план зовнішнього освітлення міста
«Жодне місто не може зростати швидше, ніж його транспорт», – стверджував великий зодчий сучасності Ле Корбюзьє. А ось зовнішнє освітлення (ЗО), що залежить від інтенсивності руху транспорту, йде в ногу з розвитком міста, який відбувається згідно з генеральним планом, складеним на 20–25 років.
На такий тривалий період спланувати систему зовнішнього освітлення міста важко. Тож чи потрібен генеральний план, чи не достатньо генеральної схеми ЗО міста? Адже є схеми районного розпланування, комплексні транспортні схеми (КСТ), схеми розміщення гаражів і стоянок і, нарешті, з 1990 р. в Україні впроваджено Тимчасові нормативи з проектування комплексних схем організації дорожнього руху (КСОДР), які повинні оновлюватись кожні 5–10 років.
До цього варто додати, що, наприклад, в новому генеральному плані міста Києва, розробленому до 2020 року, в розділі «Проект розпланування приміської зони м. Києва» є ще дві схеми: схема інженерної інфраструктури (водопостачання, каналізація, електропостачання) і схема інженерної підготовки території.
Нині всі розробки з управління системою ЗО міст мають бути спрямовані на виконання двох основних завдань: ощадливого споживання електроенергії і підвищення надійності роботи ЗО. При цьому повинні бути забезпечені такі функції ЗО:
зниження кількості ДТП в темний час доби;
підвищення пропускної спроможності магістралей і транспортних вузлів;
підвищення середньої швидкості руху, але без збільшення кількості ДТП.
Завдяки цьому зменшуються також затримки транспорту на перехрестях і скорочуються витрати робочого часу.
Як бачимо, завдання економії електроенергії суперечить першій функції ЗО, а підвищення надійності ЗО безпосередньо пов’язане зі ступенем безпеки руху в місті в темний час доби.
Усі три зазначені функції розглядаються в КСОДР, зокрема щодо складання карти ДТП, графіків використання пропускної спроможності магістралей, планограм швидкості руху, але подеколи вони не узгоджуються із нормами ЗО.
Кафедрі міського будівництва Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА) доручено розробку нових ДБН «Склад, зміст, порядок розроблення, узгодження і затвердження комплексних схем організації дорожнього руху у містах України» замість Тимчасових нормативів з проектування КСОДР, затверджених 1990 р. У цьому документі мають бути відображені вимоги до розробки генеральних схем чи генерального плану ЗО міст.
Зовнішнє освітлення міста – це складна система, що охоплює освітлення вулиць і доріг, а також перехресть, пішохідних переходів, зупинок пасажирського транспорту; площ і транспортних розв’язок; естакад і мостів; тунелів і підземних (надземних) пішохідних переходів; стоянок автотранспорту; внутрішньомікрорайонного простору; пішохідних зон (вулиць); садів і парків. Слід згадати ще й архітектурно-декоративне освітлення, рекламу, світлові знаки і табло, світлофори. Усе це світиться різнобарвними вогнями, миготить, створюючи своєрідний колорит нічного міста, проте комплексно не узгоджується одне з одним.
Поки що не розроблені і відповідні умовні позначення. За кордоном, наприклад у Німеччині, застосовується стандарт ДІН № 49782 «Умовні позначення елементів установок зовнішнього освітлення». В Україні планується запровадити «Містобудівний кадастр», у якому має бути відображена й система ЗО міста.
Нагальна потреба в економічно ефективних освітлювальних установках, спроектованих відповідно до засад ергономіки, породила за кордоном нову спеціальність – менеджерів з освітлювальних установок ОУ. Їхнім завданням є керівництво проектуванням ОУ (на основі норм і правил містобудування, архітектури і світлотехніки), вибір і експлуатація відповідних технічних засобів.
Основними завданнями, які доводиться розв’язувати менеджерові ОУ, є збір вихідних даних: обстеження наявних ОУ і документування їхнього стану, характеристики вулиць і площ, розгляд варіантів модернізації (реконструкції) зовнішнього освітлення із заміною світильників або перепроектуванням зовнішнього освітлення, обстеження наявних ОУ і документування їхнього стану тощо. Дані обстеження аналізують за допомогою ЕОМ, після чого складається звіт, в підсумковому розділі якого визначають потреби в обладнанні, матеріалах, трудовитрати і формулюють технічні умови здійснення проекту будівництва чи модернізації ЗО міста. На завершальному етапі менеджер надає керівникові підприємства (наприклад, «Міськсвітло») інструкцію, що містить детальну специфікацію обладнання і його розміщення в окремих зонах міста (виділяють центр, середню зону і периферію), тривалості гарантійних періодів (розрахункових термінів) і детальний опис процедур з обслуговування, управління ЗО та ін.
Як бачимо, без перспективного планування зовнішнього освітлення міста не обійтись. А основою такого планування повинен бути генплан чи схема зовнішнього освітлення, відображені в КСОДР.
Генеральний план зовнішнього освітлення доцільно розробляти в три етапи:
оцінювання наявного стану;
перша черга забудови за проектом розпланування і забудови міста;
розрахунковий термін проекту розпланування.
На першому етапі на плані міста (масштаб 1:5000 або 1:10000) умовними позначками виділяють освітлені і неосвітлені вулиці та їхні особливі ділянки, позначають пункти (шафи) увімкнення ЗО з прив’язкою до магістралей, що мають 4-провідну мережу, вказують світильники, що вимикаються в черговому режимі, і систему світлового коду. Для цього потрібно розробити спеціальні умовні позначки і надати їм ранг стандартних, як це прийнято за кордоном (наприклад, у Німеччині). Ця схема зіставляється зі схемою інтенсивності руху із КСТ, а також з розподілом ДТП (в різні періоди доби) по вулично-дорожній мережі міста, відтак ухвалюється рішення про те, на яких вулицях необхідно виконати реконструкцію системи освітлення.
Крім того, на першому етапі має бути складений перелік вулиць міста із зазначенням їхніх поперечних профілів, довжини, схеми і дати установлення світильників (висота, крок), кількості і типу світильників і опор, розрахункової величини середньої яскравості дорожнього покриття.
На цьому ж етапі доцільно скласти паспорт освітлення особливих місць з метою контролю за надійністю системи зовнішнього освітлення в них. У паспорті кожне перехрестя, зупинка та ін. повинні бути представлені в масштабі 1:1000 (1:500) із зазначенням основних світлотехнічних характеристик освітлювальної установки й елементів дорожнього облаштування.
Очевидно, доцільно скласти також схеми архітектурно-декоративного і рекламного освітлення міста, що забезпечить комплексний підхід до вирішення питань розміщення зовнішніх освітлювальних установок.
На другому етапі повинні бути визначені допустимі стратегії роботи системи зовнішнього освітлення відповідно до зміни інтенсивності руху транспорту і пішоходів і масштабів втрат від ДТП у нічний і сутінковий час.
На цьому етапі виконується схема (масштаб 1:5000 або 1:10000) першочергових реконструктивних заходів із зазначенням черговості реконструкції чи нового будівництва мереж зовнішнього освітлення, оновлюється перелік магістралей і паспорти особливих місць, складається мережевий графік виконання робіт.
На третьому етапі на основі прогнозу зміни інтенсивності руху транспорту і пішоходів й імовірної кількості ДТП у різні періоди доби шляхом моделювання визначають можливі напрями розвитку зовнішнього освітлення міста на період будівництва відповідно до зміни принципів нормування зовнішнього освітлення (якщо такі передбачаються), перспективного типажу світильників і джерел світла, нових досягнень науки і техніки у сфері зовнішнього освітлення міст.
Зовнішнє освітлення міст має відповідати як технічним, так і економічним показникам. Причому економічні показники, зокрема ті, що стосуються реконструкції наявних систем освітлення, відіграють вирішальну роль з огляду на те, що порівнюються технічно рівноцінні варіанти. Критерієм економічності є мінімум приведених витрат, тис. грн/р.:
З = Е·К + Зе = min, (5.9)
де Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень під час будівництва чи реконструкції. Його значення вибирається, виходячи з бажаного терміну окупності капіталовкладень;
К – капіталовкладення, тис. грн;
Зо – щорічні витрати на експлуатацію, тис. грн/р.:
Зо = Еа··К + Епр·К + Зе,, (5.10)
де Еа та Епр – коефіцієнти відрахувань на амортизацію і поточні ремонт;
Зе – вартість спожитої електроенергії, тис. грн/р.
Е = Ен + Еа + Епр – підсумковий коефіцієнт відрахувань від капіталовкладень у відносних одиницях.
У виборі систем освітлення, їхніх джерел варіанти рішень потрібно оцінювати як за капіталовкладеннями, так і за експлуатаційними витратами, в тому числі і за витратами електроенергії. Порівняння тільки за капіталовкладеннями чи експлуатаційними витратами може виявитись некоректним у зв’язку з різними характеристиками ламп (за світловіддачею або терміном служби). Чому віддати перевагу – економії капіталовкладень чи експлуатаційних витрат? Наразі в Україні ще немає узаконеної методики техніко-економічних розрахунків, в тому числі і для систем зовнішнього освітлення. У деяких випадках рішення може ухвалюватися на базі розрахунків у бізнес-плані, який є основою для реконструкції зовнішнього освітлення. У цьому випадку техніко-економічні розрахунки можуть виявитись непотрібними.
Так, у разі використання сучасних високоефективних джерел світла, незважаючи на імовірно значне підвищення вартості електроенергії, термін окупності витрат може виявитись значно коротшим, ніж чотири роки.
Загальні оцінки основних показників зовнішнього освітлення з огляду на оцінки вартості можуть бути представлені схемою (рис. 5.10).
Рис. 5.10. Основні показники зовнішнього освітлення