Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Житл-Ком. Гос-во.doc
Скачиваний:
202
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
14.69 Mб
Скачать

4.3. Теплопостачання

Теплопостачанняявляє собою інженерний комплекс, призначений для постачання тепла до житлових, громадських і промислових будинків і споруд, а також забезпечення комунально-побутових (опалення, вентиляція, кондиціонування повітря і гаряче водопостачання) і технологічних потреб споживачів (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Схема теплофікації:

1 – котельня, 2 – турбіна, 3 – електрогенератор, 4 – конденсатор,

5 – конденсаторний насос, 6 – регенератор, 7 – хімічна водопідготовка,

8 – 10 – споживачі тепла, 11 – засувка

Розрізняють місцеве (децентралізоване) і централізоване теплопостачання. У централізованихсистемах теплопостачання одне або кілька джерел тепла обслуговують пристрої, які використовують тепло, розміщені окремо, тому передавання тепла від джерела до споживачів здійснюється за допомогою спеціальних теплопроводів - теплових мереж.

У децентралізованихсистемах теплопостачання кожен споживач має окреме джерело тепла. Нові ефективні інженерні рішення щодо теплопостачання житлових будинків із застосуванням автоматизованих теплогенераторів дають змогу розробляти поквартирне опалення в багатоповерхових житлових будинках, за умови дотримання вимог ДБН В. 2.2.-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення». [27].

Система складається з теплогенератора – установки, що виробляє енергоносій у вигляді водяної пари, перегрітої і гарячої води заданих параметрів, теплової мережі для транспортування енергоносія до споживача, теплових пунктів і місцевих систем споживачів тепла. Теплогенератори поділяють на районні, квартальні, групові й установки підприємств.

Джерелами тепла за централізованого теплопостачання можуть бути теплоелектроцентралі (ТЕЦ), на яких здійснюється комбінований вироблення електричної і теплової енергії (теплофікація); котлові установки великої потужності, що виробляють тільки теплову енергію; пристрої для утилізації теплових відходів промисловості; установки для використання геотермальних джерел.

У системах децентралізованого теплопостачання джерелами тепла слугують автоматизовані теплогенератори, печі, водогрійні котли, різні водонагрівачі, у яких використовують надлишкове тепло промислових підприємств, сонячну енергію і т.п. (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Рідинна комбінована двоконтурна низькотемпературна

система сонячного опалення:

1 – концентратор; 2 – теплоакумулятор; 3 – додаткове

теплоджерело; 4 – термометр; 5 – контур системи опалення;

6 – регулювальний вентиль; 7– циркуляційний насос

Вибір схеми теплопостачання об’єктів: системи централізованого теплопостачання від котлових, великих, малих й автономних електростанцій (ТЕЦ, ТЕС, АЕС) або децентралізованого теплопостачання (ДЦТ) - автономних, дахових котелень, від квартирних теплогенераторів – здійснюється шляхом техніко-економічного порівняння варіантів. Схема теплопостачання повинна гарантувати: нормативний рівень теплоенергозбереження, надійність, дотримання екологічних норм, безпечність експлуатації [40].

У деяких системах може бути декілька джерел тепла, що підвищує надійність роботи системи (з погляду забезпечення споживачів теплом), її маневреність й економічність, але деякою мірою ускладнює її гідравлічну роботу: збільшується ймовірність виникнення гідравлічних ударів під час зміни напряму руху потоків теплоносія в трубопроводах.

Системи центрального теплопостачання можуть бути класифіковані за такими ознаками: спосіб приєднання установок опалення, кількість трубопроводів, вид теплоносія, спосіб регулювання тепла.

За видом теплоносія системи ЦТ поділяються на водяні і парові. Воду використовують переважно для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і кондиціонування повітря, а пару, крім того, - для технологічного навантаження.

Визначення теплових потоків та їхніх параметрів є початковою стадією проектування будь-якої системи теплопостачання. При цьому важливим є таке визначення затрат тепла, за якого сума затрат всіма споживачами системи сягає максимального показника.

Максимальні теплові потоки для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних процесів промислових підприємств у процесі проектування теплових мереж визначаються за відповідними проектами, а за їхньої відсутності –згідно зі СНиП 2.04.07-86* «Тепловые сети» [22].

Теплові потоки, якщо немає проектів опалення, вентиляції і гарячого водопостачання будинків і споруд, визначають так: для підприємств - за укрупненими відомчими нормами, затвердженими в установленому порядку, або за проектами аналогічних підприємств; для житлових районів міст й інших населених пунктів - за формулами.

За призначенням теплові мережі, що з’єднують джерело тепла з тепловими пунктами, поділяють на магістральні й розподільчі внутрішньоквартальні. Магістральнітеплові мережі являють собою ділянки, які несуть основне теплове навантаження, з’єднуючи джерела тепла з великими тепловими споживачами.Розподільчій міжквартальні мережі призначені для транспортування тепла від теплових магістральних мереж до об’єктів теплоспоживання. Вони відрізняються від магістральних мереж зазвичай меншим діаметром труб і меншою довжиною.

Внутрішньоквартальнімережі відгалужуються від розподільчих мереж і закінчуються в теплових пунктах споживачів тепла. Вони несуть тільки те теплове навантаження, яке потрібне для певного споживача. Навантаження розподільчих мереж вирізняється великою часовою і добовою нерівномірністю споживання порівняно з навантаженням магістральних мереж.

Трасування починають із магістральних мереж міста, воно впливає на планування розподільчих і внутрішньоквартальних мереж, їхню протяжність і надійність подачі тепла споживачам. За способом прокладання теплові мережі поділяють на підземні і надземні. Переважає спосіб підземного прокладання трубопроводів у прохідному, напівпрохідному і непрохідному каналах.

Для правильного вибору траси теплових мереж, що дає змогу знайти найкраще рішення з технічного, економічного й екологічного погляду, слід дотримуватися таких умов:

  • магістральні мережі потрібно прокладати поблизу центрів теплових навантажень;

  • теплові мережі, незалежно від способу прокладання і системи теплопостачання, не повинні проходити по території цвинтарів, смітників, скотомогильників, місць поховання радіоактивних відходів, землеробських полів зрошення, полів фільтрації та інших ділянок, що становлять небезпеку хімічного, біологічного і радіоактивного забруднення;

  • траси повинні мати щонайкоротшу протяжність;

  • теплові мережі не слід прокладати в ґрунтах у затоплюваних районах міст, мікрорайонів і промислових підприємств;

  • траси не рекомендується прокладати в місцях, призначених під забудову, а також там, де вони можуть заважати роботі транспортної системи міста;

  • у процесі трасування систем теплопостачання потрібно подбати про зручність під час ремонтних робіт у майбутньому;

  • обраний варіант траси теплових мереж повинен мати найменшу вартість будівництва та експлуатації і високу надійність;

  • підземне прокладання теплових мереж не слід планувати вздовж електрифікованих залізничних і трамвайних шляхів, щоб уникнути електрокорозії металевих трубопроводів.

Можуть застосовуватися полівалентні (гібридні) системи теплопостачання, які являють собою комплекси декількох різнорідних джерел тепла: котельні установки, відновні джерела, пристрої, у яких використовують вторинні енергоресурси [66].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]