Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає класифікація систем водопостачання?

2. Як здійснюється вибір схеми і системи водопостачання?

3. Класифікація, призначення, трасування та роль водопровідних ліній.

4. Охарактеризуйте особливості водозаборів поверхневих вод.

5. Для чого використовуються насосні станції?

6. Як класифікують системи каналізації?

7. У чому полягають основні принципи проектування каналізаційних мереж та споруд на них?

8. Наведіть класифікацію систем теплопостачання.

9. Як здійснюється трасування мереж теплопостачання?

10. Визначте категорії газопроводів.

11. Будівлі та споруди газопостачання, вимоги до їх розміщення.

12. Охарактеризуйте елементи енергетичної системи міста.

13. Назвіть категорії електроприймачів.

14. У чому полягають основні принципи розміщення підземних мереж у плані?

15. Охарактеризуйте особливості розміщення інженерних мереж у вертикальній площині.

16. Назвіть основні елементи міських телефонних мереж.

Розділ 5. Зовнішнє освітлення міст

Закон України «Про благоустрій населених пунктів» [9] визначає зовнішнє освітлення як елемент благоустрою території міста.

Підвищення ділової і економічної активності в умовах ринкової економіки і зростання інтенсивності руху транспорту і пішоходів у темний час доби роблять роль зовнішнього освітлення у благоустрої міст визначальною.

В галузі зовнішнього освітлення сучасним є комплексне рішення побудови різноманітних за функціональним призначенням установок, сукупна дія яких повинна забезпечувати насиченість світлом міського простору, створювати необхідний просторовий розподіл яскравості об’єктів оточення та формувати комфортне світлове середовище вечірнього міста. Комфортним світловим середовищем вважаються умови, що характеризуються сукупністю параметрів різних видів установок (утилітарних, архітектурних, рекламних, ілюмінаційних та ін.), найбільш успішно узгоджених з психофізичними властивостями зорового аналізатора, які забезпечують можливість виконання зорових завдань за мінімальних витрат на обладнання та експлуатацію установок.

5.1. Класифікація видів зовнішнього освітлення міст

Головною функцією зовнішнього освітлення (ЗО) є забезпечення життєдіяльності міста в темний період доби або в умовах недостатньої видимості, а саме:

• нормального функціонування вулично-дорожньої мережі;

• створення комфортних і безпечних умов для учасників міського руху;

• рекламна, маркетингова і туристична складові.

Крім того, якісне ЗО сприяє:

• зменшенню споживання електроенергії і пально-мастильних матеріалів (що вкрай актуально в умовах економічної кризи);

• зменшенню експлуатаційних витрат;

• покращенню екологічної ситуації (зменшення нагріву атмосфери, шкідливих викидів (утилізація відходів), ефекту світлового забруднення неба);

• підвищенню ділової, туристичної та інвестиційної активності.

Для визначення сфери застосування поняття «освітлення міста», яке далеко не вичерпується терміном ЗО, перш за все виділяються міські об’єкти, видимість яких в темний час доби забезпечується завдяки використанню електроенергії. Їх можна поділити на кілька груп.

Група А:

вулиці і дороги – згідно з ДБН 360-92** встановлено 10 різних категорій;

площі – згідно з [2.4] залежно від призначення поділяють на 7 типів;

елементи вулиць і площ – перехрестя, пішохідні переходи, зупинки міського пасажирського транспорту, стоянки таксі та ін.;

тунелі – довгі, короткі, пішохідні;

розв’язки на різних рівнях, зокрема мости і прилеглі до них естакади, шляхопроводи, пішохідні місточки;

ділянки автомобільних доріг на під’їздах до міста – згідно з ДБН В.2.3-4-2000.

Група Б:

архітектурне освітлення – підсвічування пам’ятників, будівель, фонтанів, освітлення скверів, садів, парків, пішохідних зон;

світлова реклама (стаціонарна і динамічна);

світлофори і світлові табло;

дорожні знаки і вказівники з підсвіткою – світловідбивні, у тому числі багатопозиційні знаки і покажчики швидкості зі змінною інформацією;

сигнальні вогні і фари автомобілів;

розмітка проїзної частини, світловідбивні елементи дорожнього покриття та інших об’єктів.

Вогні створюють світловий обрис міста, виконуючи різні функції. Стосовно об’єктів групи А вживають термін ЗО міста, нормування якого здійснюється з позицій гарантування безпеки руху.

Укрупнену класифікацію системи ЗО міста подають у вигляді чотирьох блоків:

1. Нормування: теорія світлотехніки; містобудування – транспорт; архітектура; ергономіка.

2. Проектування: якість, надійність, економічність, дизайн.

3. Будівництво: виробництво (світильники, контактна мережа і прилади, опори); доставка готової продукції (дистрибуція); методи ведення будівництва (охорона навколишнього середовища і праці).

4. Експлуатація: графіки ввімкнення (вимкнення) ЗО; заміна ламп; відновлення опор після ДТП; утилізація (демеркуризація ламп, які містять ртуть).

Науково-технічний прогрес, впливаючи на всі сфери життя, вносить корективи до норм розрахунку і проектування ЗО.

У розвитку нормативної бази ЗО можна виокремити кілька періодів.

Період І: 1929-1950 рр.

Максимальна інтенсивність руху автотранспорту в місті 1000 авт./год за V = 50 – 60 км/год. Основне джерело світла – лампи розжарювання (ЛР) зі світловою видатністю Н = 13-15 лм/Вт, потужністю Р_ел = 0,2 кВт та терміном служби Т = 500–1000 год. Нормативний показник – мінімальна горизонтальна освітленість Е_г.min = 0,2 – 6 лк.

Період ІІ: 1951-1964 рр.

Максимальна інтенсивність руху автотранспорту в місті – 2000–3000 авт./год. за V = 60 – 80 км/год; основне джерело світла – ЛР, а також типу ДРЛ з Н = 35 – 45 лм/Вт, Р_ел = 0,25 – 0,5 кВт та Т = 1000 –3000 год. Нормативний показник – мінімальна горизонтальна освітленість Е_г.min = 0,2 – 6 лк; осліплювальний ефект світильників обмежено завдяки регламентації висоти монтажу Н_св за заданої потужності джерела світла Р_ел.

Період ІІІ: 1964-1971 рр.

Інтенсивність руху автотранспорту в місті – 3000 авт./год за V = 70 – 90 км/год; основні джерела світла: лампи ДРЛ з Н=40–50 лм/Вт; Р_ел = 0,125 – 1,0 кВт та Т = 6000 – 8000 год, а також ЛР. Нормовані показники: середня яскравість проїзної частини L_дп = 0,1 – 1 кд/м², показник осліпленості Р < 150; нерівномірність розподілу яскравості по дорожньому покриттю N_n=L_max/L_min=3:1 (5:1).

Період IV: 1971-1979 рр.

Інтенсивність руху автотранспорту в місті понад 3000 авт./год за V >100 км/год; основні джерела світла: лампи ДРЛ з Н = 40 – 55 лм/Вт; Р_ел = 0,08 – 2,0 кВт та Т = 10000 год і більше, а також ЛР з Н = 13 – 17 лм/Вт, Р_ел = 0,2 – 2,0 кВт та Т = 10000 – 1500 год, а також натрієві лампи високого тиску НЛВД з Н > 100 лм/Вт, Р_ел = 0,4 кВт; Т = 7000 – 15000 год. Нормовані показники: середня яскравість проїзної частини L_дп = 0,2 – 1,6 кд/м², показник осліпленості Р < 150; нерівномірність розподілу яскравості по дорожньому покриттю N_n = L_max/L_min = 3:1 (5:1) за L_дп = 0,2–1,6 кд/м².

З 2001 року Україна перейшла на нормування зовнішнього освітлення за ДБН В 2.3-5-2001 [24]. У документі взято до уваги інтенсивність руху пішоходів. Нормовані показники: середня яскравість дорожнього покриття L_дп = 0,2–2,0 кд/м²; середня горизонтальна освітленість для тротуарів, пішохідних містків, підземних пішохідних переходів, тунелів та ін. Е = 1–125 лк і більше. Основні джерела світла: натрієві лампи високого та низького тиску, ДРЛ, металогалогенні лампи (МГЛ).

Основні норми [24] наведено в табл. 5.1 і 5.2

Таблиця 5.1