- •Житлово-комунальне господарство міст
- •Розділ 1. Житлово-комунальне господарство як система життєзабезпечення міст
- •Сучасний стан та особливості галузі
- •Склад і основні напрямки діяльності галузі
- •Комплекс систем та підсистем міського господарства
- •1.3. Вплив ресурсних обмежень на умови розвитку міст і міського господарства
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 2. Житлово-комунальне господарство як об’єкт удосконалення міського середовища
- •2.1. Заходи з інженерного захисту міських територій
- •2.2. Озеленення та благоустрій території
- •Номенклатура структурних елементів території комплексної зеленої зони міста
- •Площа озеленення міських територій загального користування
- •2.3. Санітарне очищення міст
- •Нормативи стосовно знешкодження побутових відходів
- •2.4. Санітарна охорона від забруднення довкілля
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 3. Державне регулювання у сфері житлово-комунального господарства
- •3.1. Заходи з реконструкції житлової забудови
- •Класифікація будинків за капітальністю
- •3.2. Управління житлово-комунальним господарством
- •3.3. Реформування житлово-комунального господарства
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 4. Міські інженерні мережі
- •4.1. Водопостачання
- •4.2. Каналізація
- •4.3. Теплопостачання
- •4.4. Газопостачання
- •4.5. Міські електричні мережі
- •4.6. Принципи розміщення підземних мереж
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 5. Зовнішнє освітлення міст
- •5.1. Класифікація видів зовнішнього освітлення міст
- •Норми середньої яскравості капітальних дорожніх покриттів
- •Величини середньої горизонтальної освітленості об’єктів, що підлягають освітленню
- •5.2. Характеристика електричних джерел світла
- •5.3. Обладнання для вуличного освітлення
- •Основні параметри сучасних розрядних ламп широкого застосування
- •5.4. Вибір типів світильників
- •5.5. Режим роботи зовнішнього освітлення і безпека руху
- •5.6. Генеральний план зовнішнього освітлення міста
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 6. Господарська діяльність комунальних підприємств міста
- •Комунальна власність як основа забезпечення соціально-економічного розвитку міста
- •Особливості функціонування підприємств комунальної власності
- •Ресурсний потенціал підприємств жкг
- •Запитання для самоконтролю
- •Розділ 7. Фінансове планування на підприємствах жкг
- •7.1. Методи ціноутворення та розрахунку тарифів
- •На житлово-комунальні послуги
- •7.2. Склад доходів та витрат на підприємствах жкг
- •7.3. Управління фінансовими результатами в підгалузях жкг
- •Систематизація видів прибутку підприємства за основними класифікаційними ознаками
- •Запитання для самоконтролю
- •Список літератури Закони та постанови уряду України
- •Норми і стандарти України
- •Довідкові та навчально-методичні матеріали
- •Додатки (приклади практичних занять)
- •Визначення обсягів будівництва об’єктів жкг міста з чисельністю населення (n) на розрахунковий період – 350 тис. Жителів
- •Приклад розрахунку кількості прибирань проїжджої частини
- •Приклад поетапного складання балансу доходів і витрат (фінансового плану) підприємства
- •Вихідні дані для складання річного фінансового плану
- •Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції
- •Розрахунок суми амортизаційних відрахувань
- •Розрахунок обсягу реалізації продукції та прибутку від реалізації товарної продукції на наступний рік
- •Розрахунок прибутку від звичайної діяльності та чистого прибутку на наступний рік
- •Розрахунок потреби підприємства у власних оборотних коштах, тис. Грн
- •Розрахунок джерел фінансування капіталовкладень на виробниче будівництво
- •Розподіл чистого прибутку підприємства
- •Розрахунок податку на додану вартість до бюджету
- •Перевірочна таблиця до балансу доходів та витрат, тис. Грн
- •Баланс доходів та витрат (фінансовий план) підприємства
- •Житлово-комунальне господарство міст
5.4. Вибір типів світильників
Практично нереально запропонувати готові рішення вибору типів світильників для всіх можливих ситуацій. У той же час загальний підхід зумовлює здійснення такого вибору у два етапи:
визначення оптимальних фотометричних і технічних параметрів, за яким добирають світильники;
вибір підхожих світильників з-поміж доступних на ринку світлотехніки.
На першому етапі визначають характеристики місця застосування світильників, особливості і висоту тримних конструкцій, кліматичні умови. На основі одержаної інформації формулюються конкретні вимоги до світильників:
особливості світлорозподілу (сила світла в напрямку φ – уздовж дороги, напрямок ефективного освітлення (НЕО) і його кут ψ – відносно вертикалі);
захисний кут (ЗК);
матеріал розсіювача;
ступінь захисту;
конструкція вузла кріплення до опори;
тип і потужність джерела світла;
конструкція оптичного блоку;
тип пускорегулювального апарата (ПРА);
конструкція блока ПРА;
кліматичне виконання;
форма корпусу.
Запропонований перелік вимог є мінімальним, проте і достатнім для того, щоб оптимізувати технічні параметри потрібного світильника. Знаючи ці параметри, можна розпочинати другий етап, тобто вибір світильників. Такий вибір зводиться, в основному, до простого порівняння наведених в каталогах відомостей про світильники різних виробників з потрібними параметрами.
Найчастіше вибір визначають сила світла Іφ, яку повинен випромінювати світильник під кутом уздовж дороги, і кут ψ, який утворює з вертикаллю напрямок ефективного освітлення цього світильника, якщо відомі:
висота установки світильника h;
кут нахилу консолі θ;
виступ консолі b;
категорія об’єкта освітлення (далі – категорія дороги);
ширина дорожнього полотна 2w;
відстань між опорами 2d;
відстань від опори до брівки дороги m.
Знаючи категорію дороги, можна на підставі ДБН [24;28] вибрати значення мінімальної горизонтальної освітленості Ео цієї дороги. І якщо це так, то вздовж лінії стику ефективних зон освітлення (ЕЗО) двох суміжних світильників горизонтальна освітленість Е=Ео.
Величина освітленості Е визначається за формулою:
, (5.1)
де: Е – освітленість; І – сила світла; R – відстань від освітлюваної поверхні до джерела світла.
Схема на рис. 5.4 ілюструє розв’язання такого завдання для рівної дороги з симетричним розміщенням опор у два ряди. Кількість світильників на такій дорозі може бути будь-якою. Зі схеми видно, що вертикаль h, поверхня дороги і промінь r утворюють прямокутний трикутник. У цьому випадку:
, (5.2)
де: Ео – горизонтальна освітленість дорожнього полотна;
. (5.3)
Для визначення кута ψ слід виходити з того, що світильник, встановлений на консоль, повинен створювати максимальну освітленість на середній лінії найближчої до нього дорожньої смуги (чи дороги за однорядного руху). Інакше кажучи, НЕО (напрямок ефективного освітлення) світильника повинен упиратись в точку С, яка знаходиться на відстані w/2 від брівки. Якщо так, то:
. (5.4)
При цьому:
–для дворядного освітлення,
–для однорядного освітлення.
Визначивши за формулами (5.2), (5.3) і (5.4) значення сили світла Іφ, кутів і ψ, отримаємо рішення сформульованої вище задачі.
Тобто крива світлорозподілу світильника (КСС) повинна відображати визначені за цими формулами параметри.
Рис. 5.4. Схема розміщення світильників уздовж дороги завширшки 2w
Відстань між світильниками – 2d, висота світильників над дорогою – h:
а – вигляд дороги збоку; б – вид уздовж дороги
Рис. 5.5. Світлорозподіл вуличного світильника SONET 100S
Крива сили світла – напівширока, симетрична. Кут = 13о
Вибираючи світильники, крім розрахункових параметрів, слід брати до уваги також деякі важливі обмеження, пов’язані з розподілом сили світла.
Обмеження В1. ЗК світильників не повинен перевищувати 80о. Вимога зумовлена потребою звести до мінімуму пряму блискучість світильників для водіїв транспортних засобів. Інакше кажучи, випромінювання світильника не повинне потрапляти в 20-градусне поле зору водіїв транспортних засобів.
Обмеження В2. Світильники повинні мати симетричні напівширокі (рис. 5.5) або широкі КСС. Світильники, у яких КСС має іншу форму, не спроможні забезпечити достатньо рівномірне й ефективне освітлення дорожнього полотна.
Обмеження В3. Напрямки максимальної сили світла (НМСС) світильників не повинні збігатися з вертикаллю чи напрямком ефективного освітлення. Усі світильники з центральним НМСС (крива сили світла для площини 1–180о витягнута вздовж вертикалі) надто нерівномірно освітлюють горизонтальні поверхні і, як правило, мало придатні для освітлення транспортних магістралей.
Досить складним може виявитись вибір світильників для нової ділянки дороги, коли невідомими є висота їхньої установки і відстань між опорами. У цьому випадку, якщо проектна документація не містить інших рішень з організації освітлення, доцільно застосовувати наступну схему оптимізації світлорозподілу світильників.
Виходимо з того, що задана горизонтальна освітленість дороги Ео має бути забезпечена за мінімальних витрат електроенергії.
Отже, мінімально можливими повинні бути потужність кожного світильника Р = Рmin і кількість N світильників на дорозі, а відстань між ними L – максимальною.
Але згідно з [4.2] ця відстань не може бути більшою, ніж висота установки світильників, помножена на 5. Тобто, якщо використовувати позначення, відображені на рис. 5.4, відстань L=2d ≤ 5h. У нашому випадку, коли ми прагнемо до максимального L, справедливо буде записати L=2d=5h або d=2,5h. Тоді згідно з формулою (5.3)
. (5.5)
За формулою (5.2) обчислюємо Іφ = І68:
. (5.6)
Наведена формула суттєво спрощує визначення числового значення І68 за обмеженої кількості значень висоти h.
На рис. 5.6 показано способи розміщення вуличних світильників на різних елементах вулично-дорожньої мережі.
Рис.5.6. Способи розміщення вуличних світильників